Ухвала суду № 34058265, 19.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/74350/11

№ К/9991/74350/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Керченської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (АР Крим) (правонаступник Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим)

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011

та ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011

у справі № 2а-10379/09/0170/13 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за заявою Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010

у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод»

за участю прокурора АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011, позовні вимоги задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 03.03.2009: №№ 0000412301/0, №0000422301/0; від 10.04.2009: №№ 0000412301/1, 0000422301/1; від 23.06.2009: №№0000412301/2, №0001282301/2; від 28.08.2009 №0001282301/3. Висновок судів про правомірність віднесення позивачем витрат, сплачених у вартості отриманих від ТОВ «Центропром комплекс» товарів, та сум ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів вмотивований підтвердженням реальності цих операцій документами первинного обліку та недоведеності в судовому процесі податковим органом зворотнього.

22.04.2011 (згідно відбитку поштового штемпелю на конверті) ДПІ у м. Керчі АР Крим звернулась із заявою про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами, посилаючись як на такі обставини на: порушення кримінальної справи відносно головного бухгалтера ТОВ «Керченський стрілочний завод» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 частиною 3 Кримінального кодексу України; висновок почеркознавчої експертизи від 03.01.2011 № 3433, проведеної в кримінальній справі № 10908160005, відповідно до якого підписи від імені громадянки ОСОБА_3, яка вказана директором ТОВ «Центропром комплекс» на документах, складених на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Керченський стрілочний завод», виконані іншою особою; постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 у кримінальній справі № 1-598/10, якою громадянку ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії; свідчення громадянина ОСОБА_4 при розслідуванні кримінальної справи № 1-598/10, в про створення ТОВ «Центропром комплекс» для ухилення від сплати податків, оформлення від імені цього товариства фіктивних документів щодо здійснення господарських операцій з поставки товарів (послуг) з метою протиправного отримання коштів з державного бюджету у вигляді відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, заяву залишено без задоволення.

Висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, обґрунтовані тим, що обставини, на які посилається ДПІ, не існували на час розгляду справи, а отже не є нововиявленими за змістом ст. 245 КАС України.

У касаційній скарзі Керченська ОДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для звернення Керченської ОДПІ із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2010 за нововиявленими обставинами стали обставини, встановлені у кримінальних справах, порушених відносно головного бухгалтера ТОВ «Керченський стрілочний завод» - ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 КК України, та відносно ОСОБА_3 (директор ТОВ «Центропром комплекс») за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України.

Так, ОДПІ посилається на встановлені під час досудового слідства у кримінальній справі № 10908160005, порушеної відносно ОСОБА_2, обставини непричетності ОСОБА_3, яка вказана як директор ТОВ «Центропром комплекс» в документах бухгалтерського та податкового обліку, до господарської діяльності цього товариства, що підтверджується доданими до матеріалів справи протоколами допиту ОСОБА_3 від 22.10.2009, 11.12.2009 та від 15.06.2010 (а.с. 36-41, т. 6); висновком почеркознавчої експертизи від 03.01.2011 № 3433, згідно з яким на документах, складених на підтвердження виконання договорів поставки від 01.11.2007 № 2398 та № 2393, укладених між ТОВ «Центропром комплекс» та ТОВ «Керченський стрілочний завод», здійснені іншою особою, а не ОСОБА_3; та постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 по кримінальній справі № 1-598/10, якою ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії. Крім того, ОДПІ посилається також на свідчення ОСОБА_4, які надані ним у межах кримінальної справи № 1-598/10, в яких він вказує про використання ним, за домовленістю з ОСОБА_3 та в обмін на грошову винагороду, ТОВ «Центропром комплекс» для вчинення дій, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 цієї статті визначений перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

За змістом вказаних норм нововиявленими є обставини, які відповідають таким характерним ознакам: вони існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано; вони не були та не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою та суду під час судового процесу. При цьому, виключно за наявності обох ознак обставини можна визнати нововиявленими.

Встановлення наявності або відсутності тих чи інших обставин, а також відповідність їх ознакам нововиявлених, тобто таких, які існували на час розгляду справи та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається до суду із заявою про перегляд судового рішення, а також суду у відповідності до ст. 138 КАС України входять до предмету доказування при розгляді справ про перегляд судового рішення.

Факт наявності або відсутності нововиявлених обставин у цій адміністративній справі не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2010 за нововиявленими обставинами, суди виходили з тих мотивів, що вказані ОДПІ обставини не відповідають ознакам ново виявлених у розумінні ст. 245 КАС України. Так, факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 не може бути нововиявленою обставиною, оскільки такою обставиною, за висновком суду, може бути лише вирок суду у цій кримінальній справі; протоколи допиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висновки судово-почеркознавчих та судово-економічних експертиз, проведених у межах кримінальної справи № 10908160005 були складені після ухвалення постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010, тобто виникли після ухвалення судового рішення, яке ОДПІ просить переглянути; а додана до матеріалів справи копія постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 містить відмітку про не набрання нею законної сили.

Відповідно до частини 1 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 (у редакції Закону України від 21.06.2001 № 2533-III, втратив чинність згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України від 13.04.2012 № 4651-VI) доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами (частина 2 цієї статті).

Додані до матеріалів справи протоколи допиту ОСОБА_3 від 22.10.2009, 11.12.2009 та від 15.06.2010; ОСОБА_4 від 24.12.2009, а також висновки судово-почеркознавчої і судово-економічної експертиз є доказами як у кримінальному провадженні, так і у випадку розгляду справи в адміністративному провадженні. Наявність або відсутність обставин, відносно яких ці докази містять інформацію, має бути встановлено судом на підставі їх оцінки у їх сукупності. Сам по собі доказ є лише джерелом інформації щодо обставин, які у подальшому можуть бути визнані судом нововиявленими.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що зазначені протоколи допиту, висновки експертиз самі по собі не відповідають ознакам нововиявлених обставин у розумінні ст. 245 КАС України, оскільки їх отримання є процесом отримання нових доказів у адміністративній справі після ухвалення судового рішення за результатами її розгляду.

Інше значення мають обставини встановлені у постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 за умови набрання нею законної сили. Так, згідно приєднаної до справи копії цієї постанови судом встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою та у співучасті з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо незаконного формування податкового кредиту по неіснуючим (безтоварним) господарсько-фінансовим операціям ТОВ «Центропром комплекс» вчинено злочин - фіктивне підприємництво. Визнаючи ОСОБА_3 винною у скоєнні злочину, суд встановив, що вона за грошову винагороду дала згоду ОСОБА_4 значитися директором ТОВ «Центропром комплекс», передавши йому печатку товариства, ключ системи «Клієн-Банк», сертифікат ключа електронного цифрового підпису для подачі податкової звітності в електронному відділі; фінансово-господарських операцій як уповноважена особа ТОВ «Центропром комплекс» не здійснювала, а тільки підписувала документи, які складались від імені цього товариства на підтвердження безтоварних господарських операцій з іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (в даному випадку це ТОВ «Центропром комплекс») виключно з метою здійснення злочинної діяльності

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для донарахування ТОВ «Керченський стрілочний завод» податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2009 №0000412301/0 та №0000422301/0; від 10.04.2009 №0000412301/1 та №0000422301/1; від 23.06.2009 № 0000412301/2 та №0001282301/2; від 28.08.2009 №0001282301/3 стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2009 № 374/23-1/31929136 про завищення сум валових витрат та податкового кредиту, включених до податкового обліку на підставі документів, виданих від імені ТОВ «Центропром комплекс».

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що господарські операції між ТОВ «Керченський стрілочний завод» та ТОВ «Центропром комплекс» були виконані, оцінивши при цьому документи, надані позивачем, як достовірні. При цьому в розпорядженні суду не було даних стосовно обставин, встановлених в судовому процесі у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3, які свідчать про зворотне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР, у редакції до внесення у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). ( підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закон № 168/97-ВР).

При цьому законодавцем, безумовно, презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку на додану вартість. сплачену у вартості товарів (послуг) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Ця правова позиція Верховного Суду України згідно з приписом частини першої ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при розгляді справ відповідної категорії.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Отже, за умови набуття законної сили постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 встановлені у межах судового процесу обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «Центропром комплекс» нівелюють висновки про товарність господарських операцій ТОВ «Керченський стрілочний завод» з цим товариством, а отже і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Ці обставини відповідають ознакам нововиявлених обставин як істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, з огляду на те, що постанова Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалена 14.10.2010, тобто після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

В порушення цих процесуальних норм суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на те, що в приєднаній до справи копії постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 відсутнє підтвердження набрання цим судовим рішенням законної сили; не витребували необхідну інформацію для з'ясування цієї обставини, маючи для цього відповідні повноваження та умови. Цим самим суди попередніх інстанцій порушили принцип публічності адміністративного судочинства, встановлений в пункті 4 статті 7 КАС України.

Враховуючи те, що у силу норм частини 1 ст. 200 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а докази судами попередніх інстанцій були оцінені з порушенням норм КАС України, що призвело до неправильного встановлення обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені законом процесуальні засоби для всебічного, повного встановлення обставин справи, дослідити додані до матеріалів справи сторонами докази, надавши їм оцінку у відповідності до норм ст. 86 КАС України, та у разі необхідності витребувати інші докази, які є необхідними для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Керченської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим задовольнити, скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді підписЛ.І. Бившева підписН.Є. Блажівська