Ухвала суду № 34058242, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-34997/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

у справі № 2а-967/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Елемент Шість»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Елемент Шість» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000222305/0 від 25 лютого 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000222305/0 від 25 лютого 2010 року, яким ВАТ «Елемент Шість» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 46429,00 грн., у тому числі: за листопад 2009 року на суму 6412,00 грн. та за грудень 2009 року на суму 40017,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Елемент Шість» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Елемент Шість» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року, за результатами якої був складений акт № 1038/23-2/00222373 від 16 лютого 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ВАТ «Елемент Шість» завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 46429,00 грн., у тому числі: за листопад 2009 року - на 6412,00 грн., за грудень 2009 року - на 40017,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що бюджетне відшкодування за листопад 2009 року та за грудень 2009 року визначене товариством із залишку від'ємного значення по деклараціях за жовтень 2009 року та за листопад 2009 року відповідно, але в розмірах більших, ніж задекларована різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за ці звітні періоди.

25 лютого 2010 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту перевірки згідно підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000222305/0, яким зменшила ВАТ «Елемент Шість» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 46429,00 грн., у тому числі: 6412,00 грн. - за листопад

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що облік бюджетного відшкодування з податку на додану вартість має накопичувальний характер, у зв'язку з чим попереднім податковим періодом для листопада 2009 року та грудня 2009 року є всі податкові періоди, що їм передують, а отже зменшення податковим органом платнику податків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на 6412,00 грн. та за грудень 2009 року на 40017,00 грн. є неправомірним, оскільки під терміном «попередній податковий період» слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний місяць.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану за вартість за листопад 2009 року на 6412,00 грн. та за грудень 2009 року на 40017,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна