Ухвала суду № 34058139, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/62787/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Руда Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-7825/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макролоджик"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.012 №0001822250 та №0001832250.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Комп плюс» за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, складено акт перевірки від 21.05.2012 №167/22-511/35876881, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результатів чого занижено податок на прибуток в розмірі 3 985 403,00 грн.;

- пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 799 430,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 31.05.2012 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0001822250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 981 754,00 грн. (у тому числі за основним платежем -3 985 403,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 996 351,00 грн.);

- №0001832250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 999 299,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 4 799 430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 199 860,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Комп плюс» були укладені договори поставки №КП-10-07-09 від 10.07.2009 та №КП-11-01-10 від 11.01.2010, за умовами яких ТОВ «Комп плюс» поставило позивачу комп'ютерне та периферійне обладнання, програмне забезпечення, витратні матеріали на загальну суму 28 747 572,60 грн. з ПДВ.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комп плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: копіями податкових накладних, видаткових накладних, гарантійних талонів, технічної документації, карток складського обліку товарів, рахунків-фактур, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок по рахунку тощо.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, отриману за результатами виконання договорів продукцію, позивач продав різним контрагентам по всій Україні, що підтверджується відповідними договорами поставки, наказ-накладними, рахунками-фактурами, виписками по рахунку, довіреностями, транспортними договорами тощо.

Крім того, які вірно зазначено судами, за операціями з продажу комп'ютерного та периферійного обладнання, програмного забезпечення, витратних матеріалів позивачем сплачено податок на додану вартість та податок на прибуток, що підтверджується копіями податкових декларацій, наявних в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Комп плюс» не був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Комп плюс», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства сформовані валові витрати та сума податкового кредиту за перевіряємий період по господарським операціям з ТОВ «Комп плюс», у зв'язку з чим є протиправним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 55, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль