Ухвала суду № 34058096, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/4404/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р.

у справі № 2а-820/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» (далі - позивач, ТОВ «Оксамит Таврії»)

до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Оксамит Таврії» звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 р. №0004562301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 64 814,00 грн., у тому числі за основним платежем на 64 813,00 грн. та за штрафними санкціями на 1,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 р. скасовано; адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 р. №0004562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 64 814,00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного судового рішення, норм матеріального та процесуального права.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.01.2012 р. по 03.02.2012 р. посадовими особами ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області відповідно до наказу № 68 від 30.01.2012 р. та згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оксамит Таврії» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Юг Зерно-Трейд» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., за результатами якої складено акт № 151/230-35994221 від 10.02.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Оксамит Таврії» з постачальником: ПП «Юг Зерно-Трейд» та покупцями: ДП «Сантрейд»; п.185.1 ст.185, ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року на суму 64 813,27 грн. по взаємовідносинам з ПП «Юг Зерно-Трейд».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 р. № 0004562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 64 813,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, як вбачається з акту перевірки № 151/230-35994221 від 10.02.2012 р., слугували твердження податкового органу про те, що ТОВ «Оксамит Таврії» формуючи податковий кредит за квітень 2011 року, неправомірно використало господарські операції за участю ПП «Юг Зерно-Трейд» та ДП «Сантрейд» в своїй оподатковуваній господарській діяльності, оскільки зазначені господарські операції фактично здійснені не були. Як встановлено перевіряючими, контрагенти позивача не декларували у податковій звітності та не відображали у статистичній звітності необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності з поставки товарів та надання послуг позивачеві.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог, а дії ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області є правомірними, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Юг Зерно-Трейд» та ДП «Сантрейд» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, договорами та податковими накладними, а саме: податковими накладними за квітень 2011 року № 6 від 01.04.2011 р., № 7 від 02.04.2011 р., № 15 від 03.04.2011 р., № 16 від 04.04.2011 р., № 13 від 06.04.2011 р., № 14 від 07.04.2011 р., № 19 від 12.04.2011 р., № 27 від 19.04.2011 р., № 30 від 20.04.2011 р., № 31 від 21.04.2011 р., № 32 від 22.04.2011 р., № 33 від 22.04.2011 р., № 46 від 27.04.2011 р., № 47 від 28.04.2011 р., № 34 від 22.04.2011 р. - виписаними на виконання Договорів про надання послуг № 13 від 30.03.2011р. та № 13 від 01.02.2011 р., Договору поставки від 01.04.2011 р. № 29 контрагентом позивача - ПП «Юг Зерно-Трейд», № 19 від 01.04.2011 р., № 20 від 04.04.2011р., № 21 від 05.04.2011 р., № 22 від 06.04.2011 р., № 23 від 07.04.2011 р., № 24 від 08.04.2011 р., № 25 від 12.04.2011 р., № 26 від 18.04.2011 р., № 28 від 21.04.2011 р., № 29 від 22.04.2011 р., № 31 від 28.04.2011 р., № 32 від 29.04.2011 р. - виписаним позивачем по виконанню Договорів поставки від 31.03.2011 р. № 571581, від 06.04.2011 р. № 572074, від 06.04.2011 р. № 572118, від 08.04.2011 р. № 572191, від 12.04.2011 р. № 572279, від 15.04.2011 р. № 572679, від 21.04.2011 р. № 572809, від 21.04.2011 р. № 573109, від 27.04.2011 р. № 573454 та від 28.04.2011 р. № 573623 ДП «Сантрейд»; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001, № ОУ-0000002, № ОУ-0000005, № ОУ-0000006, № ОУ-0000007, № ОУ-0000008, № ОУ-0000010, № ОУ-0000017, № ОУ-0000018, №ОУ-0000019, № ОУ-0000020, № ОУ-0000021, № ОУ-0000024, № ОУ-0000025; платіжними дорученнями № 583 від 08.04.2011 р., № 619 від 22.04.2011 р., № 623 від 22.04.2011 р., № 620 від 22.04.2011 р., № 617 від 21.04.2011 р., № 618 від 21.04.2011 р., № 609 від 19.04.2011 р., №610 від 19.04.2011 р., № 597 від 13.04.2011 р., № 596 від 13.04.2011 р., № 595 від 13.04.2011р., № 594 від 12.04.2011 р., № 593 від 12.04.2011 р., № 584 від 08.04.2011 р., які підтверджують оплату наданих послуг. Крім цього, матеріали справи містять податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року ПП «Юг Зерно-Трейд» та додаток № 5 до декларації розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Господарські операції по доставці придбаної продукції підтверджуються товарно-транспортними накладними та договорами контрагента про оренду автомобілів для перевезення продукції, які наявні в матеріалах справи.

На підставі зазначених документів, що оформлені з дотримання вимог встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу наданих послуг, які узгоджуються між собою, позивачем був сформований податковий кредит.

Таким чином, виходячи із наведених вимог податкового законодавства та встановлених фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що платником податку надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а також факт оплати наданих послуг.

Правовідносини між позивачем та контрагентами за спірними правочинами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для сторін, за ними реально було отримано товари і послуги та перераховано грошові кошти.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при ненаданні інформації про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності продавця, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте контролюючий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. у справі № 2а-820/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно Паніотова В.Г.