Ухвала суду № 34058043, 09.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"09" жовтня 2013 р. Справа № 817/1399/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" травня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ТзОВ "Волинь-Шифер" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 15.07.2012 року № 1000382340, № 1000352340, № 1000362340, № 1000372340 та № 0000072340, № 0000042340 від 21.01.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 15.11.2012 року № 1000382340, від 15.11.2012 року 1000362340, від 21.01.2013 року № 0000072340, від 21.01.2013 року № 0000042340.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 14.09.2012 року по 25.10.2012 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 1000/22-31729043 від 01.11.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п.138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 146.5 ст. 146, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України та встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 13569,00 грн.; завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 8195033,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II-IV квартали 2011 року на 2 359 937 грн. та за І півріччя 2012 року на 1 727 330 грн., та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 877 177 грн., у тому числі за III квартал 2011 року 115 654 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 18 855 грн., за І квартал 2012 року в сумі 153 377 грн., за II квартал 2012 року 589 291 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, встановлено завищення значення р.24 Декларації з ПДВ за червень 2011 року на 1 822 грн., завищення значення р.19 Декларації з ПДВ за травень 2012 року на 6045 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 41292 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 1822 грн., за квітень 2012 року в сумі 39470грн., та завищення значення р.24 Декларації з ПДВ за червень 2012 року на 6045 грн.

На вказаний акт перевірки, позивачем подано заперечення, за результатом розгляду якого відповідачем не підтверджено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього на суму 17 833 грн. за II квартал 2012 року, та порушення п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в частині 3567 грн., в т.ч. за травень 2012 року - 3567 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 15.11.2012 № 1000382340 форма "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 359 937 грн. за 4 квартал 2011 року, на 1 727 330 грн. за 2 квартал 2012 року, всього на 4 087 267 грн.,

- від 15.11.2012 № 1000352340 форм "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 242 894 грн., у тому числі за основним платежем на 873 432 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 369 462 грн.,

- від 15.11.2012 № 1000362340 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 61 938 грн., у тому числі за основним платежем на 41 292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 20 646 грн.,

- від 15.11.2012 № 1000372340 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 2478 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1239 грн. (а.с.19-22 т.1).

Вказані рішення відповідача були оскарженні позивачем до Державної податкової служби у Рівненській області, за результатами якого скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.11.2012 №1000352340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 233159 грн. основного платежу і 59865 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та №1000372340 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1239 грн. по зменшенню розміру від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 21.01.2013 № 0000072340 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 2478 грн.,

- від 21.01.2013 № 0000042340 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 949 870 грн., у тому числі за основним платежем на 640 273 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 309 597 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 №1000352340, №1000372340, відповідно до п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України є відкликаними, а відтак суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про їх скасування.

Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року на 13 569 грн. по взаємовідносинах з ВАТ "Івано-Франківськцемент" за договором відповідального зберігання № 425/10-11 ВН від 01.11.2011 року колегія суддів зазначає наступне.

01.11.2011 року між позивачем (Зберігач) та ВАТ "Івано-Франківськцемент" ( Поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання, згідно якого позивач за винагороду зобов'язується прийняти та зберігати товари, що передані йому поклажодавцем і повертати їх в належному стані за першої вимогою поклажодавця.

Винагорода за зберігання товару на складських площах з розрахунку на 1000 листів становить 2,00 грн. за кожен повний квартал зберігання, але не менше 2,00 грн. за весь період зберігання.

Оплата здійснюється на підставі актів приймання - передачі наданих послуг та рахунків зберігача.

Судом апеляційної інстанції відзначено, що позивач та ВАТ "Івано-Франківськцемент" є пов'язаними особами у розумінні пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскільки частка ВАТ "Івано-Франківськцемент" в статутному фонді позивача з 27.02.2012 становить 90,57 відсотків.

Відповідно до п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари ( роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( роботи, послуги).

За період зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем рахунки на оплату послуг по зберіганню листів шиферу для ВАТ "Івано-Франківськцемент" не виставлялися.

Згідно п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність податкового органу про заниження позивачем доходів по вказаних взаємовідносинах з ВАТ "Івано-Франківськцемент".

Відповідно до ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України оплата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до умов договору оплаті підлягає весь період зберігання в сумі не менше 2 грн. за 1000 листів за кожен повний квартал.

Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Крім того, згідно пп.1.20.8. п.1.20 ст.1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З матеріалів справи не вбачається, що податковий орган звертався до позивача з письмовим запитом про надання інформації в обґрунтування рівня звичайних цін. Жодних обґрунтувань тому, що застосована позивачем в охопленому перевіркою періоді ціна послуг відповідального зберігання не відповідає рівню звичайної ціни, не наведено.

На підставі викладеного, висновок податкового органу щодо визначення звичайної ціни договору, не нижче за собівартість послуг, шляхом обрахування суми амортизаційних відрахувань на складське приміщення, в якому зберігалися матеріальні цінності, та земельного податку за земельну ділянку, на якому розташоване таке складське приміщення, є необґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не доведено, що ціна послуг позивача за договором відповідального зберігання є нижчою за звичайні ціни.

Відповідач не довів заниження позивачем показника рядка 03 ІД "Інші доходи" Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року в сумі 13 569 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Що стосується завищення податковим органом позивачу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 8 195 033 грн., колегія суддів зазначає наступне.

30.12.2008 між ВАТ "Івано-Франківськцемент" (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір № 41/10-09 ВН про продаж продукції, предметом постачання за умовами якого є азбестоцементні та волокнистоцементні вироби, цемент, гіпс, продукція ТМ "Полімікс", фігурні елементи мощення, орієнтовною вартістю 10 млн. грн.

Додатковою угодою від 28.12.2010 сума договору збільшена на 1 млн. грн.

На підставі накладних виданих ВАТ (ПАТ) "Івано-Франківськцемен" позивачем сформовано витрати, які не визнані відповідачем в ході перевірки.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком відповідача, з огляду на таке.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.5 ст.8 вказаного Закону підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що усі господарські операції позивача підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ВАТ (ПАТ) "Івано-Франківськцемен", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин та подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних є безпідставним , оскільки оформлення та наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковим для цілей податкового обліку та не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Оскільки судом встановлено, що господарські операції з придбання товару вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то не врахування відповідачем вказаних витрат на суму 5 720 817, 00 грн. є безпідставним.

Надаючи правову оцінку щодо порушення позивачем п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, відповідно до якого позивачем неправомірно сформовано та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по зазначеній операції в квітні 2012 року на суму 39470 грн. по податковій накладній № 5893 від 11.04.2012. по взаємовідносинах позивача з ВАТ "Івано-Франківськцемент" за договором відповідального зберігання №425/10-11 ВН від 01.11.2011 року, колегія суддів зазначає.

В грудні 2011 року на виконання обумовленого договору та відповідно до акта прийому-передачі № 2 від 26.12.2011 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання листи ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в кількості 82950 штук.

Актом перевірки стверджується, що товар прийнятий та облікований в повному обсязі на зберігання та відображений по бухгалтерському обліку позивача на позабалансовому рахунку 023 "Товари на зберіганні" в кількості 105090 листів.

Однак, перевіркою встановлено, що шифер переданий на зберігання в кількості 99720 листів, податковим органом констатовано нестачу в кількості 5370 листів, при цьому відомості щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в акті перевірки відсутні.

Судом встановлено, що повернення позивачем майна зі зберігання поклажодавцю оформлене актами № 1 від 23.01.2012 в кількості 22140 листів, № 2 від 26.03.2012 в кількості 56980 листів, № 3 від 11.04.2012 в кількості 25970 листів, тобто в загальній кількості 105090 листів, що по кількості відповідає прийнятому на зберігання.

Матеріалами справи стверджено і сторонами не заперечується, що по бухгалтерському обліку ТОВ "Волинь-Шифер" відображено придбання від ПАТ "Івано-Франківськцемент" шиферу в загальній кількості 105090 листів на підставі накладних:

- №001009/GSV від 23.01.2012 в кількості 22140 листів на суму 936522 грн.;

- №003265/GSV від 06.03.2012, №004327/GSV від 19.03.2012, №005495/GSV від 26.03.2012 в загальній кількості 56980 листів на загальну суму 2 410 254 грн.;

- № 007397/GSV від 11.04.2012 в кількості 25970 листів на суму 1 145 277 грн.;

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в обґрунтування правомірності сформованих витрат перевіреного періоду платник податків пред'явив до перевірки серед інших документів залізничні накладні ВАТ "Івано-Франківськцемент" на перевезення зазначеного товару, а саме №36773935 від 01.11.2011 року та № 36923704 від 25.11.2011 року, відповідно до яких два залізничні вагони шиферу відправником ВАТ "Івано-Франківськцемент" були відправлені до станції Сімферополь -вантажний, одержувач ОСОБА_5 та до станції Ковель, одержувач ПП ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що ПП ОСОБА_5 звернувся до позивача з заявкою від 31.10.2011 № 147 про відвантаження шиферу 8-ми хвильового до станції Сімферополь -вантажний.

В свою чергу позивачем 31.10.2011 року за № 714 подано заявку до ВАТ "Івано-Франківськцемент" про відвантаження листів ВХ 40/150-8 в кількості один вагон за вказаними реквізитами.

Реалізація позивачем для ПП ОСОБА_5 шиферу в загальній кількості 2730 листів підтверджена видатковою накладною № РН-0002283 від 04.11.2011 на суму 139230 грн., у тому числі ПДВ 23205 грн. Проведення розрахунків підтверджене журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за листопад 2011 року.

23.11.2011 року ПП ОСОБА_6 подано до позивача заявку на відвантаження шиферу 8-ми хвильового АТ 40/150 в кількості один вагон до станції Ковель Львівської залізниці.

В свою чергу 25.11.2011 року позивачем за № 771 подано до ВАТ "Івано-Франківськцемент" заявку на відвантаження товару за вказаними реквізитами.

Реалізація ТОВ "Волинь-Шифер" для ПП ОСОБА_6 шиферу в кількості 2640 листів підтверджена видатковою накладною № РН-0002475 від 28.11.2011 на загальну суму 121492,80 грн., в т.ч. ПДВ 20248,80 грн. Проведення розрахунків підтверджене журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за листопад 2011 року.

Отже, подальша реалізація ТОВ "Волинь-Шифер" шиферу в загальній кількості 5370 листів, придбаного від ВАТ "Івано-Франківськцемент", для контрагентів-покупців ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6 підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі викладеного, висновок відповідача про завищення позивачем витрат за II квартал 2012 року на суму 197348 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 39470 грн. по податковій накладній № 5893 від 11.04.2012 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

Що стосується висновку відповідача про завищення сум показників у р. 05.1 СВ Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 768 020 грн. відповідно до розрахунку, наведеного в додатку № 10 до акта перевірки, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Відповідно до п.6 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи. які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що в порушення вищенаведених приписів нормативно-правового акта податковим органом не зазначено норму податкового законодавства, порушення якої платником податків призвело до завищення витрат на суму 768 020 грн.

В додатку № 10 до акта перевірки допущено арифметичну помилку в сторону збільшення, що підтвердив представник відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Судом встановлено, що розрахунок податкового органу (додаток № 10 до акта перевірки) здійснено на підставі даних бухгалтерського обліку, зокрема рах.901 "собівартість реалізованої готової продукції", 902 "собівартість реалізованих товарів", 701 "дохід від реалізації готової продукції", 791 "результат операційної діяльності" з врахуванням впливу адміністративних витрат - рах.92 "адміністративні витрати" та витрат на збут - рах.93.

Разом з тим, відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України адміністративні витрати відносяться до складу інших витрат, та відповідно до п.138.8 цієї статті не входять до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на збут відносяться до складу інших витрат, а відтак не входять до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Так як, належних та допустимих доказів на підтвердження свої висновків відповідачем не надані то висновок податкового органу про завищення показників у р.05.1 СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 768020 грн. є безпідставним.

Що стосується порушень при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Юнніт", колегія суддів зазначає.

Відповідно до видаткової накладної № РН-000019 від 03.06.2011 року позивач придбав піддони в кількості 276 штук на суму 9108 грн. без ПДВ, ПДВ 1821,60 грн.

Товар отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю № 368 від 03.06.2011року.

На вказану господарську операцію продавцем виписано податкову накладну № 8 від 03.06.2011 на суму 10929,60 грн., в т.ч. ПДВ 1821,60 грн., оформлену відповідно до вимог п.201 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Вказана господарська операція підтверджена первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується порушень при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Епіцентр К", колегія суддів зазначає.

25.10.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Епіцентр К" (виконавець) було укладено договір № 4740/90/10 про надання послуг по організації просування товарів, предметом якого є надання ТОВ "Епіцентр К" послуг щодо просування товару в регіонах України.

Відповідно до п.4 договору розмір оплати за послуги по організації та просуванню товару складає 3% з врахуванням ПДВ від суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки № 4739/90/10 від 25.10.2010 між замовником та виконавцем.

На виконання умов договору сторонами складено акт № Ком/01-0004076 від 11.05.2012, відповідно до якого ТОВ "Епіцентр К" проведено послуги по організації просування товарів, загальна вартість послуг 14865,00 грн., без ПДВ 12387,50 грн., ПДВ 2477,50 грн., який відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розкриває зміст господарської операції та підтверджує її здійснення.

Крім того, ТОВ "Епіцентр К" виписано позивачу належно оформлену податкову накладну №17692/001 від 11.05.2011, номенклатура поставки - послуги по організації просування товарів, на суму 14865 грн., у т.ч. ПДВ 2477,50 грн.

Посилання відповідача на те, що в оборотно-сальдовій відомості позивача по рах.361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" за перше півріччя 2012 року ТОВ "Епіцентр К" не значиться є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Позивачем було поставлено товар для реалізації ТОВ "Епіцентр К" в І кварталі 2011 року, тобто за межами періоду, охопленого даною перевіркою. Зазначені обставини підтверджені журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" по субконто "Епіцентр К" гіпермаркет за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

Поставка товару позивачем для обумовленого контрагента в І півріччі 2012 року не здійснювалась.

Однак, зазначена обставина не дає підстав для неврахування витрат та податкового кредиту по наданню послуг ТОВ "Волинь-Шифер" в травні 2012 року, так як відповідно до умов договору № 4740/90/10 від 25.10.2010 розмір оплати за послуги визначається не від суми реалізованого позивачем для ТОВ "Епіцентр К" товару, а у відсотковому відношенні до суми реалізованого товару, попередньо поставленого позивачем на реалізацію.

Таким чином, після реалізації ТОВ "Епіцентр К" продукції позивача, за надані послуги були виставлені рахунки в листопаді 2011 року, оплачені позивачем в травні 2012 року. На підставі викладеного формування позивачем спірних витрат в першому півріччі 2012 року відповідає пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, відповідно до приписів якого витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, вказана господарська операція підтверджена первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про завищення значення р.06.6 Декларацій "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за І півріччя 2012 року на 589 984грн. , в т.ч. за І кв. 2012 року на 589 984грн., колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012-2015 роках з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення.

У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Представник позивача при розгляді справи в суді першої інстанції пояснив причини збитковості тим, що в 2010 році було введено в експлуатацію лінію виробництва бетонних виробів для будівництва та налагоджено випуск бетонних вібропресованих виробів, однак у зв'язку з низьким попитом на даний вид продукції не вдається вийти на повну потужність обладнання. Таким чином, збитковий фінансовий результат, який утворився впродовж 2010 року, при сумі доходів від всіх видів діяльності 30 млн.грн., викликаний низькими обсягами виробництва та реалізації продукції.

Вказані пояснення підтверджені актом готовності об'єкта до експлуатації № 258 від 01.06.2010, сертифікатом відповідності РВ 000258 від 30.06.2010 на будівництво технологічної лінії по виробництву вібропресованих виробів.

З огляду на вищенаведене, суд вважає безпідставним висновок податкового органу про порушення п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України щодо завищення значення р.06.6 Декларацій "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за І півріччя 2012 року на 589 984грн. , в т.ч. за І кв. 2012 року на 589 984грн.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" травня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" вул.Шевченка,1,м. Здолбунів,Рівненська область,35700

3- відповідачу Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Приходька, 1-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35705