Ухвала суду № 34057768, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-41601/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 16.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 по справі №2а-879/09/10/0170 за позовом Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономні Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 16.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позовні вимоги Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим» (далі - ПП «Продовольча компанія «Агрокрим», позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Автономні Республіці Крим (далі - ГУДК України в АР Крим, відповідач-2) - задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим №0002741502/0 від 12.12.2008, стягнуто на користь ПП «Продовольча компанія «Агрокрим» з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3,40грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано неправомірністю відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки позивачем виконано всі умови, передбачені Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган 15.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 16.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, прийняти рішення про відмову в задоволенні вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, «а» п. п. 7.7.2, , абз.2 п. п. 7.7.4, абз. 3 п.п. «а» п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 07.11.2008 позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість з відповідними додатками за жовтень 2008 року, згідно з якою позивачем зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 9578,00грн.

Красноперекопською ОДПІ в АР Крим на підставі п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, проведено невиїзну (камеральну) документальну перевірку, достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по ПП «Продовольча компанія «Агрокрим» за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт від 02.12.2008 №1470/15-02/30933340.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.12.2008 №0002741502/0, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9578,00грн.

Підставою для відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення абз. «а» пп.7.7.2, абз.2 пп.7.7.4, ч.3 абз. «а» пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, пп.5.3.3 п.5.3, пп.5.12.1 п.5.12 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982), у зв'язку з неподанням позивачем до податкового органу разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2008 року п'ятого примірника вантажної митної декларації на підтвердження експортних операцій, а також у зв'язку з тим, що позивач не є особою, що проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців. Позивачем було надано до податкового органу декларацію за травень 2008 року, що свідчить про відсутність діяльності (декларація надана з прочерками).

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, при проведенні перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту у жовтні 2008 року. Факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам та факт вивезення товару позивача за межі митної території підтверджується матеріалами справи. Судом також встановлено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002741502/0 було прийнято відповідачем 12.12.2008, тобто на наступний день після подання позивачем до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим п'ятого примірника ВМД. Таким чином, відповідачу було достовірно відомо про наявність зазначеного документа, що підтверджує факт здійснення експортної операції, та про його наявність у позивача на час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зміст наведеної правової норми вказує на те, що законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у пряму залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що позивачем на протязі з 01.11.2007 по 01.10.2008 (тобто за 12 місяців, що передують податковому (звітному) періоду, за який подано декларацію) проводилась господарська діяльність, дані про яку зазначались в наданих до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим податкових деклараціях з податку на додану вартість, що не спростовується матеріалами справи. Згідно даних акту перевірки загальний обсяг оподатковуваний операцій зазначеного періоду складає 5007486,00грн.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено відсутність господарської діяльності позивача на протязі останніх дванадцяти місяців до жовтня 2008 року, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, за встановлених обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 16.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв