Постанова № 34056880, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року 14:58 № 826/14330/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2013 №0004442207 та №0004432207

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 червня 2013 року № 0004442207 та № 0004432207.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач», не надано. Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 30 вересня 2013 року адміністративний позов не визнав, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 07 червня 2013 року № 24/22.7-31245422 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне

На підставі наказу № 1111 від 28 травня 2013 року та відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пунктів 79.1., 79.2. статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатом проведення якої складено акт перевірки від 07 червня 2013 року № 24/22.7-31245422.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення абз. 4 підпункт 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40013 грн., в тому числі по періодах: за 2010 рік в сумі 28163,00 грн., за I квартал 2011 року в сумі 11850,00 грн.; підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32010, 00 грн., в тому числі вересень 2010 року - 8100,00 грн., листопад 2010 року - 14430,00 грн., лютий 2011 року - 9480 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 червня 2013 року № 0004432207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення абз. 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Товариству з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 47054 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 40 013,00 грн., за штрафними санкціями - 7041,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 червня 2013 року № 0004442207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариству з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37644,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 32010,00 грн., за штрафними санкціями - на суму 5634,00 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою «ТПК «Техномашпостач», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, у вересні, жовтні 2010 року та у січні 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» на підставі рахунків - фактур № СФ-290914 від 29 вересня 2010 року, № СФ-281008 від 28 жовтня 2010 року та № СФ-280103 від 28 січня 2011 року придбано компресор Zelko 7 та регулятор 1900071012; вологопоглинач для осушувача та олива Primecool C22761068.

Згідно видаткових накладних від 30 вересня 2010 року № 300914, від 28 жовтня 2010 року № 281008 та від 31 січня 2011 року № 310114 позивачем отримано вищезазначений товар на загальну суму 183 780,00 грн. з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» виписано позивачу податкові накладні від 30 вересня 2010 року № 300914, від 28 жовтня 2010 року № 281008 та від 31 січня 2011 року № 310114.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківських рахунків, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Представник позивача пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» є представником торгівельної марки Zelko в Україні та має досвід продажу, обслуговування та ремонту компресорної техніки та осушувачів стислого повітря найбільших виробників промислового обладнання.

Придбані у Товариства з обмеженою «ТПК «Техномашпостач» товари були використані у господарській діяльності ТОВ «Асканія-Сервіс», а саме: у вересні 2010 року регулятор 1900071012 був проданий ТОВ «Сандора», що підтверджується видатковою накладною № АС-0000367 від 29 вересня 2010 року, довіреністю від ТОВ «Сандора» на отримання товару № 010295/2 від 29.09.2010 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, контрагент ТОВ «Сандора»; у жовтні 2010 року компресор Zelko 7 був проданий ТОВ «Грінтур-Екс», що підтверджується видатковою накладною № АС-0000361 від 04 жовтня 2010 року, довіреністю від ТОВ «Грінтур-Екс» на отримання товару № 0347 від 29 вересня 2010 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, контрагент ТОВ «Грінтур-Екс»; у листопаді 2010 року вологопоглинач для осушувача був проданий ВАТ «Подільський цемент», що підтверджується видатковою накладною № АС-0000444 від 23 листопада 2010 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, контрагент ВАТ «Подільський цемент»; у січні 2011 року олива Primecool C22761068 була використана під час надання сервісного обслуговування обладнання ВАТ «Подільський цемент», що підтверджується актом здачі-приймання робіт № АС-0000013 від 27 січня 2011 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, контрагент ВАТ «Подільський цемент».

Дійсно, матеріали справи підтверджують, що позивач поставляв на адресу інших суб'єктів господарювання, разом з тим, досліджуючи та порівнюючи документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Асканія-Сервіс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», суд дійшов висновку, що надані позивачем копії видаткових та податкових накладних не підтверджують того, що реалізований ним на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності товар був саме придбаний у ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Судом встановлено, що податкові та видаткові накладні від 30 вересня 2010 року № 300914, від 28 жовтня 2010 року № 281008 та від 31 січня 2011 року № 310114 виписані ТОВ «ТПК «Техномашпостач» підписані гр. ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ТПК «Техномашпостач» зареєстровано Виконавчим комітетом Бориспільської ради за № 13541020000002168 від 26 листопада 2009 року. Код ЄДРПОУ 36803875. Знаходиться на обліку в Бориспільській ОДПІ м. Київської області ДПС. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19 січня 2010 року, 100263577 - анульовано 05 грудня 2011 року, у зв'язку зі станом «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Згідно акту перевірки від 07 червня 2013 року № 24/22.7-31245422 засновником, директором та головним бухгалтером в одній особі, на дату складання даного акту була ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Позивачем не надано пояснення з приводу того, ким підписані податкові та видаткові накладні ТОВ «ТПК «Техномашпостач», оскілки встановити особу гр. ОСОБА_1 не вбачається можливим.

Представником відповідача зазначено, що ГУ ПМ ДПС до Державної міграційної служби України надано запит щодо тимчасової реєстрації іноземних громадян (нерезидентів) в період з 01 січня 2008 року по 12 лютого 2012 років, а саме гр.. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Росія. На вказаний запит Державною міграційною службою України надано відповідь, що вказана громадянка за обліками служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб не значиться. ГУ ПМ ДПС до Державної прикордонної служби України надано запит щодо перетинання кордону України в період 2009 - 2011 рр. гр. ОСОБА_2. На вказаний запит Державною прикордонною службою України надано відповідь, що зазначена інформація відсутня.

Судом встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа - Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст.212 ч.3 КК України та за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Остін Трейд» (код за ЄДРПОУ 37582931), ТОВ «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), ПП «Фірма «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України.

Проведеними в ході досудового слідства по справі слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується як вилученими під час обшуків речовими доказами, так і пізнавальними свідченнями осіб, які є свідками фіктивного підприємництва.

Матеріали справи містять копії постанов про порушення кримінальної справи від 10 квітня 2012 року, згідно яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач».

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

При цьому, як вже зазначалось на підприємстві працює одна особа, ОСОБА_2 яка є засновником, директором та головним бухгалтером, а тому ідентифікувати особу ОСОБА_1 яким підписані податкові накладні не вбачається можливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відвантаження, транспортування та зберігання придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» товару.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з «ТПК «Техномашпостач» носять реальний характер.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові та видаткові накладні від 30 вересня 2010 року № 300914, від 28 жовтня 2010 року № 281008 та від 31 січня 2011 року № 310114 виписані ТОВ «ТПК «Техномашпостач» підписані гр. ОСОБА_1, при цьому позивачем не надано даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка брала участь у господарських операціях.

Наведене дає підстави суду вважати , що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», не відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а валові витрати є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вже зазначалось, позивачем не надано даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка брала участь у господарських операціях.

Враховуючи, що податкові накладні ТОВ «ТПК «Техномашпостач» підписані невстановленими особами, на думку суду, такі податкові накладні підписані не уповноваженою особою, що не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, а тому не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2009 року №09/48.

Суд також відзначає, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», беручи до уваги дефектність податкових накладних, суд вбачає, що ТОВ «Асканія-Сервіс» неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем абз. 4 підпункт 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, визначення ТОВ «Асканія-Сервіс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість й накладення штрафних санкцій є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Асканія-Сервіс» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст постанови виготовлено 04.10.2013 року.