Постанова № 34056762, 24.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року Справа № 813/4914/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Андрейка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова про стягнення суми бюджетного відшкодування в розмірі 338 412,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (надалі - ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про стягнення з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 834954 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що ДПІ у м. Львові проведена перевірка ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" на предмет достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 року. За результатами перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення - рішення, яким зменшив суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 338412 грн. Проте, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року зазначене податкове повідомлення - рішення було скасовано. Вказана постанова суду набрала законної сили, проте суми ПДВ позивачу так і не відшкодовано.

В подальшому, а саме 10.09.2013 року представником позивача подано суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якими ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" просить стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 338412 грн. Заява про зменшення позовних вимог обґрунтована тим, що 30.08.2013 року на рахунок ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" надійшла частина сума бюджетного відшкодування за червень 2010 року, а саме сума 496542 грн.

На підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі ДПІ у Галицькому районі м. Львова правонаступником Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень до таких підтримав повністю. Просив стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 338412 грн.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 10.09.2013 року представником відповідача подано письмові заперечення на позовну заяву ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" , суть яких зводиться до наступного. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", ДПС України зобов'язано здійснити ретельне відпрацювання всієї суми податкового кредиту платника по ланцюгу до виробника сировини та відпрацювати зазначені розбіжності та ризики.

Управління ДКС у Галицькому районі м. Львова в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечило.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" є правонаступником ТОВ "Електровольт" та зареєстровано Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 15.03.2000 року.

Позивач узятий на податковій облік в органах державної податкової служби 05.04.2000 року за №13005 та перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. На момент проведення перевірки Товариство було платником ПДВ на підставі Свідоцтва платника ПДВ від 30.03.2009 року за №100217822 та перебувало на обліку в ДПІ у м. Львові.

16.07.2010 року ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" подало податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, в якій визначило суму, що підлягає до бюджетного відшкодування на рахунок платника в 834954 грн.

У період з 21.09.2010 року по 11.10.2010 року ДПІ у м. Львові провела позапланову перевірку ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому, березні, квітні та травні 2010 року.

За наслідками цієї перевірки складено акт №816/23-4/30823262 від 18.10.2010 року (далі - акт перевірки від 18.10.2010 року). Згідно з висновками перевірки орган ДПС зазначив, що на порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 338412,00 грн.

На підставі акта перевірки від 18.10.2010 року ДПІ у м. Львові винесла податкове повідомлення - рішення № 0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року, згідно з яким за порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 338412,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням органу ДПС позивач оскаржив його у судовому порядку. Згідно з пПостановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року по справі №2а-11293/10/1370 податкове повідомлення рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року скасовано. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року по справі № 49939/11 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року, якою скасовано податкове повідомлення-рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року, набрала законної сили.

Під час розгляду справи в суді позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки 30.08.2013 року підприємство отримало частину бюджетного відшкодування в сумі 496542 грн., на підтвердження чого представник позивача долучив витяг про рух коштів на банківському рахунку. Решти суми бюджетного відшкодування в розмірі 338412 грн. за червень 2010 року підприємство не отримало, тому позивач просить суд стягнути з державного бюджету суму, що залишилася не відшкодованою.

При вирішення даного спору, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168) та п.1.1 Наказу ДПА України, Держказначейства України "Про затвердження Порядку відшкодування ПДВ" №209/72 від 02.07.1997 року (далі - Наказ №209), які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державногобюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7. Закону №168.

Згідно з пп. 7.7.1 Закону №168 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 5.12.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168).

Згідно з п.п.7.7.4. ст.7 Закону №168 та пунктом 2.4 Наказу № 209 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підп.7.7.5 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У відповідності до вимог підп. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

З підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 вбачається, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, із аналізу вказаних норм закону вбачається, що право позивача на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації з податку на додану вартість податковим органом, а в разі судового оскарження суми бюджетного відшкодування протягом 5-ти робочих днів наступних за днем отримання відповідного рішення.

Як встановлено судом, у липні 2010 року ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" подала податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, у якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 834954 грн. Провівши перевірку заявлених у декларації даних податковий орган прийшов до висновку про завищення ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 338412 грн. На підставі таких висновків акта перевірки від 18.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення рішення №0001332301/0/2290 від 28.10.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування, в т.ч., за червень 2010 року на суму 338412,00 грн. Рішення суду, яким скасовано згадане податкове повідомлення-рішення, набрало законної сили 03.07.2012 року. Отже, висновок органу ДПС про завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 338412,00 грн. є неправомірним, тому платник має право на повернення з бюджету податку на додану вартість на всю суму, яку заявлено у податковій декларації за червень 2010 року.

Згідно з вимогами вимог п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, які затверджені Наказом ДПА України від 01.10.2008р. №622 (далі - Рекомендації, які були чинні на момент проведення перевірки щодо підтвердження сум бюджетного) вбачається, що з метою проведення перевірки контрагента, який перебуває на обліку в іншому органі ДПС, орган ДПС (ініціатор проведення перевірки) направляє іншому органу ДПС (виконавцю) Запит про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства. Згідно з п.3.5 Рекомендацій з метою забезпечення належного контролю за повнотою та своєчасністю вжиття заходів щодо завершення всіх перевірок контрагентів керівник структурного підрозділу, який ініціював їх проведення (надсилав запити на проведення таких перевірок до інших органів ДПС), забезпечує щоквартальне (станом на останній робочий день кварталу) проведення інвентаризації виконання направлених запитів на проведення перевірок контрагентів з питань підтвердження відомостей. За результатами інвентаризації по не проведених (незакінчених) перевірках з питань підтвердження відомостей керівником такого структурного підрозділу за погодженням з керівником органу ДПС (його заступником) приймається рішення щодо доцільності вжиття додаткових заходів з метою забезпечення подальшого проведення таких перевірок чи припинення їх проведення з відповідним обґрунтуванням причин.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що проведення зустрічних перевірок обмежено строками, яких належить дотримуватися, а відповідальність за їх проведення покладено на податкові органи. Тому платник податку, який правомірно відобразив суму бюджетного відшкодування, має право його отримати. Право на бюджетне відшкодування не може ставитись в залежність від отримання податковим органом всіх відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів Товариства, оскільки таке право останнього не залежить від сплати ПДВ його постачальниками. Норми закону не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок так як і факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) сторонами в судовому процесі не оспорюється.

Окрім того, порушення строків проведення таких перевірок не є підставою для перевищення встановлених Законом №168 строків бюджетного відшкодування. Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства суд приходить до висновку, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року належно підтверджено, проте судячи із долученої до матеріалів справи декларації з податку на додану вартість та рішень судів, що стосуються оскаржуваної суми, по декларації за червень 2010 року минув строк на здійснення бюджетного відшкодування і зазначені суми податку на додану вартість на даний час так і не повернено з Державного бюджету. З огляду на це вимоги ТОВ "Львівська ізоляторна компанія" є обґрунтованими і підтвердженими належними доказами, тому даний позов належить задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати у формі судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" суму бюджетного відшкодування в розмірі 338 412 (триста тридцять вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" сплачений судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30.09.2013 року.

Суддя Мричко Н.І.