Постанова № 34056651, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року Справа №827/2083/13-а13 год. 13 хв.

місто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Самойлова М.С.,

за участю: представника позивача - Ягупова С.О., представника відповідача - Дерябкіної В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" до державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів міста Севастополя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фал" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів міста Севастополя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000750220 на суму 44 281 гривні 49 копійок по основному платежу та штрафним (фінансовим) санкціям на суму 11 070 гривень 38 копійок, від 17 травня 2013 року № 0000350220 на суму 159 281 гривні 00 копійок (за травень 2011 року - 36 659 гривень 00 копійок, за червень 2011 року - 48 811 гривень 00 копійок, за лютий 2012 року - 73 811 гривень 00 копійок).

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях проти позову.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових взаємовідносин з колективним підприємством "Альянс" за період січень 2010 року - квітень 2011 року; з питань правових взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "ВСТК" за період травень, червень 2011 року; з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством "Промконтракт-Сев" за період лютий 2012 року.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби було складено акт перевірки від 06 листопада 2012 року № 2377/10/22-0105/20682697/49.

У акті перевірки від 06 листопада 2012 року зафіксовано порушення позивачем пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 626, частини першої статті 628, статті 629, статті 655, статті 656, статті 658, статті 662, частини другої статті 689, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно з частиною першою та частиною п'ятою статті 203, частиною першою, другою статті 215, статтями 216, 228 Цивільного кодексу України по правочинах товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" з контрагентами - постачальниками колективним підприємством "Альянс", товариством з обмеженою відповідальністю "ВСТК", приватним підприємством "Промконтракт-Сев" є нікчемними, перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" з колективним підприємством "Альянс", товариством з обмеженою відповідальністю "ВСТК", приватним підприємством "Промконтракт-Сев" в результаті чого встановлено: завищення податкового кредиту усього на суму 198 271 гривні 47 копійок у тому числі за січень 2010 року в сумі 16 833 гривень 33 копійок, за лютий 2010 року в сумі 16 666 гривень 66 копійок, за грудень 2010 року в сумі 10 781 гривні 50 копійок, за травень 2011 року в сумі 61 310 гривень 67 копійок, за червень 2011 року в сумі 12 500 гривень 00 копійок, за лютий 2012 року в сумі 80 179 гривень 31 копійки.

На підставі акту перевірки від 06 листопада 2012 року державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0000750220 на суму 55 351 гривні 87 копійок, з яких: 44 281 гривня 49 копійок - по основному платежу, по штрафним (фінансовим) санкціям на суму 11 070 гривень 38 копійок, від 21 листопада 2012 року № 0000760220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 153 990 гривень 00 копійок.

Рішенням Державної податкової служби у місті Севастополі про результати розгляду скарги від 23 січня 2013 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000750220 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000760220 скасовано в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 24 652 гривень 00 копійок та збільшено суму зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 48 811 гривень 00 копійок та за лютий 2012 року на 73 811 гривень 00 копійок.

Рішенням Державної податкової служби України від 27 лютого 2013 року про результати розгляду скарги залишені без змін податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000760220, № 0000750220 з урахуванням рішення Державної податкової служби у місті Севастополі, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

17 травня 2013 року державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість № 0000350220 на суму 159 281 гривні 00 копійок (за травень 2011 року - 36 659 гривень 00 копійок, за червень 2011 року - 48 811 гривень 00 копійок, за лютий 2012 року - 73 811 гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

У свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фал" зареєстровано 25 травня 1993 року Нахімовською державною адміністрацією у місті Севастополі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 10781200000000703.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" (замовник) та колективним підприємством "Альянс" (виконавець) укладено договір від 28 грудня 2009 року № 2000 на ремонт механізмів БК "Камишовець", згідно з яким виконавець зобов'язаний виконати та здати, а замовник прийняти та оплатити роботи по поточному ремонту двигунів ДКК-20/5ф в об'ємі передбаченому переліком ремонтної відомості у строки встановлені даним договором.

На виконання даного договору сторонами було випмсано податкові накладні від 14 січня 2010 року № НН-00021/1, від 12 січня 2010 року № НН-00008/1, від 05 лютого 2010 року № 228/1, від 18 лютого 2010 року № 273/1, складено акт здачі-приймання на БК "Камишовець" від 18 лютого 2010 року № 397.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" (замовник) та колективним підприємством "Альянс" (виконавець) укладено договір від 08 листопада 2010 року № 14/10-2165, згідно з яким замовник передає, а виконавець приймає зобов'язання з дефектації та ремонту електричної та радіочасти ПК "Нептун-3" згідно з переліком робіт у строки, встановлені даним договором.

На виконання даного договору сторонами було складено приймально-здаточний акт виконаних робіт по ремонту ПК "Нептун-3" по договору від 08 листопада 2010 року № 14/10-2165.

На підтвердження правочинів сторонами було виписано податкові накладні від 15 грудня 2010 року № 5006, рахунок-фактура від 15 грудня 2010 року № СФ-0005307.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВСТК" (виконавець) укладено договір від 01 червня 2011 року № 16/06, згідно з яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з ремонту БК "Чонгар" згідно ремонтної відомості в об'ємах затверджених сторонами розцінок послуг.

На виконання даного договору сторонами було складено приймально-здаточний акт виконаних робіт по ремонту БК "Чонгар" по договору від 01 червня 2011 року № 16/06, виписано податкову накладну від 20 червня 2011 року № 1185.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВСТК" (виконавець) укладено договір від 01 квітня 2011 року № 01/04, згідно з яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з ремонту "ПК-284" згідно ремонтної відомості в об'ємам затверджених сторонами розцінок послуг.

На виконання даного договору сторонами було складено приймально-здаточний акт виконаних робіт по ремонту "ПК-284" по договору від 01 квітня 2011 року № 01/0, виписано податкову накладну від 04 травня 2011 року № 1.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фал" (замовник) та приватним підприємством "Промконтракт-Сев" (виконавець) укладено договір від 24 листопада 2011 року № 02/01/11, згідно з яким виконавець зобов'язаний по завданню замовника виконати роботи по ремонту ПК "Нептун-3", а замовник зобов'язаний прийнять та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах даного договору.

На виконання даного договору сторонами було складено акт приймання-передачі матеріалів замовника (товариства з обмеженою відповідальністю "Фал") виконавцю (приватному підприємству "Промконтракт-Сев") для виконання робіт по ремонту ПК "Нептун-3", акт від 02 лютого 2012 року № 1, виписано податкову накладну від 02 лютого 2012 року № 1.

Крім того, позивач на виконання договорів перерахував кошти своїм контрагентам, що підтверджується, дослідженими у судовому засіданні, платіжними дорученнями та виписками банків.

Отже, зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та його контрагентами тощо. Також, вказані докази свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

Щодо посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів міста Севастополя довідок про проведення зустрічних звірок контрагентів позивача суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки, висновки в якому зроблено, у тому числі, і з посиланням на матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому, відповідачем не враховано, що оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального-процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

На час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, вирок суду у зазначеній кримінальній справі був відсутній.

Під час судового розгляду справи представником податкового органу надано вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_3, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_3

Так, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 000 гривень.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 років ОСОБА_3, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_3 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: - генеральному директору TOB "Союз КДС" Кірюшку С.М., в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень; - головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень; - директору ТОВ "Південна будівельна компанія" Філіппову І.Л., за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень; -директору ТОВ "Кримкомплекс" Григору A.M. та головному бухгалтеру даного підприємств Шалімовій В.А. в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні; - директору TOB "Будком" Васильєву O.В., за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Судом встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для суду у даних спірних правовідносинах в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на отримання послуг, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні доводи представника відповідача щодо правомірності дій державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів міста Севастополя та наявності порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Однак, при цьому, суд зазначає, що стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах.

Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000750220.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 17 травня 2013 року № 0000350220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фал" судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 33 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів міста Севастополя.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис) О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

01 жовтня 2013 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко