Рішення № 340564, 01.12.2006, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел. 7-99-18

просп.Миру,20 тел. 678-853

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

21 листопада 2006р. Справа № 8/291

За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бімекс-Льон”, вул..Лизогуба, 13, м.Чернігів

Про стягнення 6970грн.95коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_2 -адвокат, довір. від 28.05.05р.

від відповідача: Вороной В.К. -представник, довір. від 12.10.06р.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 6014грн.58коп. боргу по оплаті послуг по перевезенню вантажу, 505грн. штрафу за наднормативний простій автомобілю, 451грн.37коп. пені за прострочення оплати наданих послуг, нарахованої за період з 02.06.06р. по 12.10.06р., а також позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування суми сплачених ним судових витрат, в тому числі 3000грн., сплачених за надані послуги адвоката.

Відповідач письмового мотивованого відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти наявності заборгованості за надані послуги по перевезенню не заперечував, але не погодився з вимогами про стягнення штрафу та пені.

Справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заявлені сторонами клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, перевіривши їх доказами, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких були додані позивачем до позовної заяви, суд ВСТАНОВИВ:

19 травня 2006р. між сторонами укладений договір НОМЕР_1 на транспортно- експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався організовувати перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок відповідача, а останній зобов'язувався забезпечити завантаження та вивантаження вантажу, оформлення відповідних документів для безперешкодного проїзду через державні кордони країн призначення і відправлення з дотриманням нормативного терміну простою автомобілю під завантаженням митним оформленням та вивантаженням не більше 48/48 годин, а також своєчасно перерахувати належну суму винагороди, визначену у заявці.

19 травня 2006р. відповідачем подано заявку НОМЕР_2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту Козелець -Чернігів -В.Луки (Росія). В заявці, крім того, відображено місце завантаження -смт.Козелець, Козелецький льонозавод, дата та час завантаження - 21.05.06р., ранок, адреса митного оформлення -АДРЕСА_2, адреса вивантаження -м.В.Луки, найменування вантажу -льоноволокно, а також на підставі п.п.4.1., 4.2. договору обумовлено вартість фрахту та порядок оплати наданих послуг.

Відносини, які виникли між сторонами у справі за своїм правовим характером є відносинами транспортного експедирування, які регулюються ст.316 Господарського кодексу України та главою 65 Цивільного кодексу України, а також Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність”.

Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату й за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи, зокрема міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) НОМЕР_3, підтверджується, що фактично перевезення вантажу по заявці позивача здійснювалося перевізником “Transport-Expedition Company” автомобілем МАZ СВ3516АА/СВ0355ХХ, що не суперечить приписам ст.932 Цивільного кодексу України та не заперечується сторонами у справі.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) НОМЕР_3 (а.с.17) вантаж був доставлений за місцем призначення 29.05.06р. Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем зобов'язання за договором в частині організації перевезення виконані.

Згідно п.4.2., 4.3. договору оплата винагороди за надані послуги здійснюється протягом 2 банківських днів після отримання рахунку-фактури та акту виконаних робіт, якщо в заявці не вказано інше. В заявці НОМЕР_2 від 19.05.06р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка підписана представниками обох сторін, відповідачем, як замовником перевезення, вказано про здійснення оплати вартості фрахту в сумі 1400дол.США по курсу НБУ, протягом 3 днів після вивантаження. Таким чином відповідач повинен був оплатити вартість наданих йому послуг в сумі 7070грн. в строк до 02.06.06р. Разом з тим, заявляючи позов про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, позивач суму заборгованості зменшив на суму штрафу, який був застосований до вантажоодержувача митною службою Російської Федерації, що становить 5650рос.рублів, а за курсом НБУ - 1055грн.42коп. Таким чином, враховуючи цю обставину, всього за надані послуги з перевезення підлягало сплаті 6014грн.58коп.

В силу ст..193 ГК України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні зазначений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем послуги з перевезення у визначений строк не оплачені, а тому суд доходить до висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання.

Оскільки відповідачем на момент вирішення спору по суті доказів оплати вартості отриманих послуг не надані, з нього має бути стягнуто 6014грн.58коп.

Позивач, посилаючись на п.5.1. договору та умови, визначені у заявці на перевезення, просив стягнути з відповідача 505грн. штрафу за наднормативний прості автомобілю під завантаженням та митним оформленням. В судовому засіданні представником позивача з урахуванням наданих йому повноважень подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 505грн. штрафу. Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову, в тому числі частково, суд приходить до висновку, що дії позивача по відмові від позову в частині стягнення штрафу не суперечать чинному законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому судом приймається відмова позивача від позову в цій частині, в зв'язку з чим провадження у справі щодо стягнення штрафу підлягає припиненню. При цьому позивачу роз'яснено про правові наслідки припинення провадження у справі в зв'язку з відмовою від позову.

На підставі п.5.4. договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 451грн.37коп. за прострочення оплати наданих послуг за період з 02.06.06р. по 12.10.06р. В судовому засіданні представником позивача поданий уточнений розрахунок пені, згідно якого з урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України сума пені становить 412грн.79коп.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня застосовується до несправних боржників у випадку порушення ними зобов'язання за договором. Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем строків оплати, що свідчить про порушення ним зобов'язань за договором, а тому з відповідача має бути стягнута пеня. Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума пені обчислювалася виходячи із загальної суми заборгованості по оплаті послуг -6014грн.58коп. та суми штрафу за наднормативний простої автомобілю, що суперечить чинному законодавству та умовам договору. Таким чином, виходячи із п.5.4 договору, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 381грн.51коп. за період з 02.06.06р. по 12.10.06р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, як вбачається із матеріалів справи позивачем за надані послуги адвоката сплачено 3000грн., що підтверджено платіжним дорученням НОМЕР_4. Проте, вирішуючи питання про розподіл відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, суд приймає до уваги неспіврозмірність між сплаченою сумою за послуги адвоката та ціною позову, а тому з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, враховуючи часткову безпідставність заявленого позову, суд доходить висновку, що позивачу підлягає у відшкодування 1500грн. за послуги адвоката.

Керуючись ст.ст.193, 316 Господарського кодексу України, ст.ст.530,549,929,932 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,44,49,75,78,80 п.4,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 505грн. штрафу, припинивши провадження у справі в цій частині.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бімекс-Льон”, м.Чернігів, вул..Лізогуба, 13 (ідентифікаційний код 30843357, р/р 26008377121001 в АБ “Приватбанк”, МФО 353586) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1) 6014грн.58коп. боргу, 381грн.51коп. пені, 93грн.59коп. державного мита, 108грн.27коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 27 листопада 2006р.

Суддя Т.Г.Оленич