Рішення № 34055875, 07.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4758/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Волкової С.Я.,

при секретарі - Поклад А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач публічне акціонерне товариств «УкрСиббанк» у травні 2013 р. звернувся до суду із вимогами про солідарне стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2 2 059 218,66 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, посилаючись на те, що кредитним договором від 8.06.2006 р. відповідачу ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 313 613,00 доларів США строком до 8.06.2026 р.; додатковою угодою від 27.02.2007 р. було змінено номер кредитного договору та номер рахунку, на який позичальник повинен повернути кредитні кошти та плату за кредит, додатковою угодою від 12.03.2011 р. змінено редакцію п.2.1 договору; з метою проведення рефінансування 24.11.2011 р. була укладена додаткова угода, відповідно до якої змінено форму надання кредиту - відкрито кредитну лінію в базовій валюті «гривня» з лімітом 3 681 680,86 грн. та видано транш в розмірі 1 840 840,43 грн., а також змінено розмір процентної ставки та інші умови кредитування.

Відповідачка ОСОБА_2, заперечуючи проти позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», звернулася із зустрічними вимогами про визнання недійними договору поруки №31-7МР/05-2006И від 8.06.2006 р., додаткової угоди №1 від 24.11.2011 р. до нього, посилаючись на те, що під час укладення договору поруки вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: щодо валюти зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту, під час укладення угоди не врахувала можливість коливання валютного курсу, стверджує, що не була попереджена банком, що саме споживач несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за договором, а при укладенні додаткової угоди до договору поруки вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: вважала, що змінилася сума основного зобов'язання, оскільки ОСОБА_1 були одержані додаткові грошові кошти.

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», звернувся із зустрічними вимогами про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту від 8.06.2006 р., посилаючись на те, що банк не мав ліцензії на здійснення операцій із іноземною валютою.

В судовому засіданні представники позивача Карпусь С.В., Ігнатенко В.Л. підтримали вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, заперечували проти задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість її вимог, заперечували проти задоволення зустрічних вимог ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість його вимог.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», зустрічні вимоги ОСОБА_2 підтримала, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, представник ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість його вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», посилаючись на їх безпідставність, позовні вимоги ОСОБА_2 визнав з тих же підстав, підтримав зустрічні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві.

Судом встановлено, що 8.06.2006 р. між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №31-7МР/05-2006И, яким банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 313 613,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 583 745,65 грн. за курсом Нацбанку України на день укладення договору. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити відсотки, виходячи із ставки 11,3% на рік.

У суду відсутні підстави для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_1 та визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, оскільки надані суду документи свідчать про те, що 24.12.2001 р. Національним банком України видано акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та письмовий дозвіл №75-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, тому використання банком іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 8.06.2006 р. між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», (банк), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки №31-7МР/05-2006И, за яким поручитель прийняла на себе зобов'язання відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій (п.1.2 договору). Згідно ст.3 договору такий вступає в силу з моменту його підписання сторонами, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника.

Надані суду документи свідчать про те, що при укладенні договору поруки ОСОБА_2 було проінформовано про всі істотні умови кредитного договору, у тому числі: про його суму, терміни повернення кредиту, процентну ставку, терміни і порядок сплати процентів, штрафні санкції тощо, що підтверджується підписом відповідачки на кожній сторінці договору, й ОСОБА_2 засвідчила, що зміст умов кредитування їй зрозумілий, що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною, що вона, підписавши угоду підтвердила: свою здатність виконувати умови даного договору; що відсутні будь-які перешкоди для виконання даного договору; що повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними. При таких обставинах власні дії відповідачки, що виразилися у підписанні договору поруки та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, являється підтвердженням ознайомлення ОСОБА_2 зі змістом укладеної нею угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цим договором.

ОСОБА_2, звертаючись із вимогами про визнання недійсним зазначеного договору, свої вимоги обґрунтовує тим, що під час укладення договору помилялася щодо обставин, які мають істотне значення під час вчинення правочину, а саме: не врахувала можливості коливання валютного курсу.

Відповідно до ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Суд, враховуючи, що саме собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не може бути достатньою підставою для визнання недійсним договору поруки, оскільки поручитель при належній завбачливості могла, виходячи із динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України по відношенню до іноземної валюти.

Посилання відповідачки ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві, її представника в судовому засіданні на те, що при укладенні угоди банк всупереч п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Нацбанку України №168 від 10.05.2007 р., не попередив її, що саме споживач не валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором, суд знаходить надуманими, оскільки договір поруки укладено 8.06.2006 р., а згідно п.4 постанови правління Нацбанку України №168 від 10.05.2007 р. така постанова набирає чинності через десять днів після її державної реєстрації в МЮ України, яку було здійснено 25.05.2007 р., отже правила почали діяти з 5.06.2007 р.

При таких обставинах у суду відсутні підстави для визнання укладеного договору недійсним та, відповідно, для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 в цій частині. Надуманими суд знаходить і твердження ОСОБА_2, що вона помилялася щодо суми основного зобов'язання, вважаючи, що ця сума становить 1 583 745,65 грн., оскільки відповідно до п.1.2 договору поруки від 8.06.2006 р. поручителю добре відомі усі умови кредитного договору, укладеного між банком і позичальником, в тому числі, сума договору - 313 613,00 доларів США, та ОСОБА_2, підписавши договір поруки, підтвердила, що їй повністю зрозумілі всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними (п.5.1 договору поруки).

Встановлено, що 27.02.2007 р. між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариств «УкрСиббанк», (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено додаткову угоду №1 до договору надання споживчого кредиту №31-7МР/05-2006И від 8.06.2006 р., якою сторони домовились внести відповідні зміни, й з моменту укладення додаткової угоди номер кредитного договору змінено на 10005090000; 24.11.2011 р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №3, якою сторони дійшли згоди, що банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цій додатковій угоді, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 3 681 680,86 грн., у порядку і на умовах, зазначених у договорі та цій додатковій угоді, й в дату укладення додаткової угоди позичальнику було надано транш в національній валюті в розмірі 1 840 840,43 грн. в межах ліміту кредитної лінії; й в угоді зазначено, що ліміт кредитної лінії, встановлений в цій додатковій угоді, включає в себе суму кредиту, виданого позичальнику за договором до підписання цієї додаткової угоди (п.2 договору). За умовами додаткової угоди №3 позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути кредит в повному обсязі щомісячно в терміни та розмірах що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до додаткової угоди №3, але в будь-якому випадку не пізніше 8.06.2026 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.4.2 договору). Відповідно до п.1.3 кредитного договору, п.6 додаткової угоди №3 за користування кредитними коштами позичальник прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати проценти в порядку та в розмірі, передбачених кредитним договором та додатковою угодою №3 до нього.

Встановлено, що 24.11.2011 р. у зв'язку із укладенням між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 додаткової угоди №3 від 24.11.2011 р. до договору про надання споживчого кредиту від 8.06.2006 р. між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №31-7МР/05-2006И від 8.06.2006 р., якою сторони домовились, що поручитель дає свою згоду на зміну основного зобов'язання за кредитним договором, що забезпечується договором, а саме: сума кредитного договору становить 3 681 680,86 грн., сума траншу, отриманого в гривнях, становить 1 840 840,43 грн., за користування кредитними коштами у встановлені кредитним договором терміни встановлюється процентна ставки у розмірах: з 24.11.2011 р. - 11,3% річних, з 24.11.2012 р. - 13,8% річних. Відповідно до п.3 додаткової угоди №1 від 24.11.2011 р. сторони ознайомлені з усіма умовами кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, підтверджують, що порукою згідно договору та цієї додаткової угоди забезпечується також і розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору поруки недійсною, то позивачка у зустрічній позовній заяві стверджує, що під час укладення додаткової угоди вона помилилася щодо суми основного зобов'язання, вважаючи, що сума основного зобов'язання змінилася, при цьому суд звертає увагу, що відповідно до п.1.2 додаткової угоди №1 до договору поруки поручитель надала свою згоду на зміну основного зобов'язання за кредитним договором, що забезпечується договором, а саме: сума кредитного договору становить 3 681 680,86 грн., та ОСОБА_2, підписавши угоду, підтвердила, що їй повністю зрозумілі всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними (п.3 додаткової угоди №1). При таким обставинах суд знаходить зустрічні вимоги ОСОБА_2 в цій частині також необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», то в судовому засіданні встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не дотримувався його умов; станом на 20.02.2013 р. має заборгованість перед позивачем у сумі 2 059 218,66 грн., з яких: 1 824 885,17 грн. заборгованості за кредитом, у тому числі 141 831,09 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 212 703,47 грн. простроченої заборгованості за процентами, 9026,89 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, розрахованої за період з 21.02.2012 р. по 30.01.2013 р., 12 603,13 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, розрахованої за період з 21.02.2012 р. по 30.01.2013 р. Наданий розрахунок сторони в судовому засіданні не заперечували.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до розділу 11 кредитного договору, ст.ст.1048,1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Суд, враховуючи викладене, знаходить позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», обґрунтованими, в судовому засіданні доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача у розмірі 3441,00 грн.

На підставі ст.ст.203,215,216,229,509,526,527,530,553,554,625,1048,1049,1050 ЦК України, керуючись ст.ст.3,4,10,11,60,88,169,209,212-215,290 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2 059 218,66 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1720,50 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1720,50 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ