Рішення № 34054852, 07.10.2013, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 07.10.2013

Справа № 501/2206/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2013 р. Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Ледньової Т.В.

при секретарі - Пращук А.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллічівську Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. ОСОБА_2 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування квартирою, вселення, встановлення порядку користування квартирою (а.с.3-4), який в подальшому був уточнений (а.с.13-15).

У червні 2012 р. ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області із зустрічним позовом (а.с.45-46), який у подальшому уточнила (а.с.54-55), просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання її такою, що втратила право користування вказаною квартирою, та виселення її із квартири АДРЕСА_1.

Справа розглядалась судами неодноразово (а.с.78-81, 118-123, 165-167). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02.10.2012р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.78-81). Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.11.2012 р. рішенням суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.118-123). Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013р. задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02.10.2012р., рішення апеляційного суду Одеської області від 30.11.2012 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом втрати права користування власністю та виселення скасовані, справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.165-167).

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги (а.с.199), просила залишити без розгляду позовну вимогу про виселення ОСОБА_2, т.я. вона не проживає в спірній квартирі. Ухвалою суду від 04.10.2013р. позовна вимога про виселення залишена без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги, просить визнати ОСОБА_2 втратившою право користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись у позовній заяві та у виступі в суді на ті обставини, що вона є власником вказаної квартири, що ніколи не була членом сім'ї ОСОБА_2 і не проживала з нею разом, що відповідач перебувала у шлюбі з її сином, в зв'язку з чим їй дозволили проживати в квартирі, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 постійно вчиняла сварки, конфлікти, чинила перешкоди у користуванні квартирою шляхом заміни замків на дверях. Крім того, позивач ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що договір найму жилого приміщення з ОСОБА_2 не укладався і що вона не дає згоди на укладення такого договору після розірвання шлюбу сина і добровільного виселення ОСОБА_2 із квартири з березня 2012 р., про що повідомила ОСОБА_2 у квітні 2012 р.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що в спірній квартирі не проживає із-за того, що її позбавили доступу у квартиру, однак вважає, що має право на користування цією квартирою, на вселення. Відповідач визнала, що власник спірного житла - матір її колишнього чоловіка, що з ОСОБА_1 вони ніколи однією сім'єю не проживали і не вели спільного господарства, що після припинення користування спірною квартирою в березні 2012р. не вирішено питання про укладення письмової угоди відносно умов подальшого користування спірною квартирою.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючі факти та правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору дарування від 22.03.1996 р., реєстраційному посвідченню (а.с.47-53).

У вказаній квартирі з 16.09.2010р. зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 як невістки ОСОБА_1 (а.с.8, 69). Крім відповідача в квартирі зареєстрована як онука власника ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Інші особи у цій квартирі не зареєстровані (а.с.8, 69).

Із доказів на а.с.6, 7, 57 слідує, що відповідач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 04.06.2010р. до 17.05.2012р.

Сторони визнали, що у спірній квартирі разом не проживали і не вели спільного господарства.

Докази на а.с.56, 143, 144 підтверджують, що станом на квітень 2012 р. ОСОБА_2 в поясненнях працівнику міліції визнала, що не проживає однією сім'єю з сином власника квартири, що не спілкується з сім'єю чоловіка, що з метою уникнення пропажі речей встановила замок на кімнату квартири, т.я. ОСОБА_1 та її чоловік мають вільний доступ до її речей, а також що станом на травень 2012 р. ОСОБА_6 проживала в АР Крим за місцем знаходження бабусі ОСОБА_5

Відповідно до ст.ст.319, 391 ЦК України, ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: передавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.405 ЦК України, ст.156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ст.64 ЖК України до членів сім'ї власника житла належать дружина (чоловік), їх діти і батьки; членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.

Із ч.4 ст.156 ЖК України слідує, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів сім'ї власника квартири права користування займаним приміщенням, а у разі відсутності угоди між власником квартири і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України (укладення угоди про плату за користування житлом і за комунальні послуги).

Питання укладення договору найму жилого приміщення в квартирі, що належить громадянинові, припинення дії вказаного договору урегульовані ст.ст.158, 159, 168 ЖК України.

Оскільки сторони не проживали однією сім'єю, не уклали угоду (договір найму житлового приміщення), ОСОБА_2 вибула на інше місце проживання, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. При цьому суд бере до уваги і те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди в праві користування квартирою, вселення, встановлення порядку користування квартирою відмовлено рішенням суду від 02.10.2012 р. і це рішення набрало законної сили 30.11.2012 р. (а.с.78-81, 120-123). Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність нерухомості і реєстрації в АР Крим, що підтверджується доказами на а.с.70, 71, 194, т.я. вони не мають правового значення для вирішення цього спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.319, 391, 405 ЦК України, ст.ст.64, 150, 156, 158, 159, 162, 168 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 втратившою право користування квартирою АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя