Рішення № 34054086, 29.08.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 2-536/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" серпня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пороховий Г. І.

за участю секретаря Квашук О.М.

представників ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КОВАЛЕНКО ОСОБА_4 ОСОБА_5 про переведення права і обовязків покупця за договором купівлі продажу, укладеного з порушенням права привілеєвої купівлі у спільній частковій власності, визнання частково недійсним договору купівлі продажу в частині неналежного покупця та визнання права власності на 8/25 частини будинковолодіння.

В И Р І Ш И В:

01 вересня 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом про переведення права і обовязків покупця за договором купівлі продажу, укладеного з порушенням права привілеєвої купівлі у спільній частковій власності, визнання частково недійсним договору купівлі продажу в частині неналежного покупця та визнання права власності на 8/25 частини будинковолодіння до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посилаючись на те, що він є власником 17/25 часток житлового будинку з часткою господарських прибудов, що знаходяться в селі Козинці Липовецького району Вінницької області по вул. Зарічній, дім 38 на підставі Договору дарування від 01 січня 1999 року. Право власності зареєстровано у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації за реєстром № 38 від 18 січня1999 року. Відповідач, ОСОБА_6, його рідний брат, був співвласником наведеного будинковолодіння на підставі цього ж Договору дарування, його частка становила 8/25. Спірне будинковолодіння було побудоване власними силами позивача. Коли стало питання про оформлення права власності на нього, то ОСОБА_3 дав згоду, на оформлення будинковолодіння на матір, ОСОБА_8, яка в подальшому подарувала 17/25 часток позивачеві сину ОСОБА_9, а 8/25 часток сину ОСОБА_10. ОСОБА_9 не заперечував проти такого рішення матері, оскільки вони з ОСОБА_6 - рідні брати і спільне користування частками в будинковолодіння та спільним двором не завадить їхнім родинним стосункам та їх дітей. Оскільки і ОСОБА_3, і ОСОБА_6 працювали та проживали з сім'ями у м. Вінниці, а ОСОБА_3 з часом виїхав на роботу за кордон: спочатку у Чехословаччину, потім Португалію, Іспанію, де працює вже більше десяти років, то брати погодилися дозволити ОСОБА_11 користуватися городом біля будинку у селі Козинцях. У квітні місяці 2011 року, коли позивач в черговий раз приїхав у відпустку з-за кордону і довідався до будинковолодіння у селі, то виявив, що ОСОБА_11 зводить веранду до частини будинку ОСОБА_6 на земельній ділянці спільного користування. Позивач звернувся до сільської ради, управління архітектури та районної ради із заявами, запитами та скаргами. Із наданих йому відповідей стало відомо, що ОСОБА_6, в порушення вимог ч.І та ч.2 ст. 362 ЦК України, не попередивши співвласника, тобо його ОСОБА_3 за місяць, продав належні йому 8/25 часток у будинковолодінні ОСОБА_12, тещі ОСОБА_11, на підставі договору купівлі-продажу 12 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_13

27 травня 2013 року позивач змінив свої позовні вимоги, просить суд перевести на нього права та обовязки покупця 8/25 часток будинковолодіння, що знаходиться в селі Козинці, Липовецького району, по вул..Зарічні 38, стягнувши з нього вартість часток в сумі 61110 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представники позов підтримали, суду пояснив, що будинок йому з братом подарувала мати, вона і розділила його між ними, які будівлі належать йому, а які братові. Спір виник відносно огорожі, ОСОБА_11 зняв цю огорожу та віддав йому, це було в 2011 році. Будинок з братом продали без його повідомлення про продаж , так як він перебував за кордоном, а коли він приїхав в 2011 році, то побачив, що будується веранда і перегороджено вїзд. За кордоном він проживає з 2011 року. Додому він приїжджав в 2007 році, а в 2009 році вдома не був, а тому дізнався про продаж частини будинку лише в 2011 році. Від дружини він знав про те, що в частині будинку брата проживає ОСОБА_14, думав що він знімає жилу площу тимчасово. Він не писав розписку, що дозволяє ОСОБА_15 користуватися сараєм, та не дозволяв провести газ. Просить суд позов задовольнити, так як на депозит ТУ ДСА України зараховано кошти. Просить суд перевести на нього права та обовязки покупця 8/25 часток будинковолодіння, що знаходиться в селі Козинці, Липовецького району, по вул..Зарічні 38, стягнувши з нього вартість часток в сумі 61110 гривень.

Представник позивача ОСОБА_8 позов підтримала, суду пояснила, що ОСОБА_7 вона бачила в будинку, але вона там не проживає, тому думала що вона знімає житло.

Допитаний у судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, суду пояснив, що дійсно мати подарувала їм будинок, який розділила між ними. Коли він надумав продати свою частку в спільній власності, про це повідомив телефоном брата ОСОБА_3 запропонував йому заплатити за свою частку чотири тисячі євро, на що брат сказав, що таких грошей він йому не заплатить, вони пересварились, так як брат взагалі ніяких грошей давати не погоджувався. Потім він звернувся до нотаріуса, який повідомив про необхідність направити в адресу брата заяву про продаж частки будинку. Заяву він написав від руки, а секретар нотаріуса її віддрукувала, а він підписав. заяву з листом було відправлено нотаріусом в адресу брата. Брат перебував в Португалії, а тому лист нотаріуса отримала його дружиною. Його частина будинку має окремий вихід, на момент продажу в його частині будинку не було нічого зроблено, стіни і стеля не були поштукатурені, опалення не було.

Допитані в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_11 позов не визнав, суду пояснив, що в квітні 2007 року вони купили часину будинку № 38 по вулиці Зарічна в селі Козинці. В 2007 році приїхав з-за кордону другий власник цього будинку ОСОБА_3, який дав їм дозвіл на газифікацію своєї частки будинку від свого редуктора. Під час перебування ОСОБА_3, вони копали криницю, він не заперечував. В 2008 році він зняв стару огорожу, яку забрав ОСОБА_3. На ремонт та відбудову він потратив чималі гроші, частина будинку в теперішній час коштує 154 тисячі гривень, згідно висновку експерта. В 2009 році він купив у ОСОБА_3 частину сараю. Проти позову заперечує, так як позивачеві було відомо про продаж частини будинку, оскільки він приїздив в 2007 році, то частка будинку була продана.

Свідок ОСОБА_16 суду засвідчила, що вона проживає по сусідству з будинком ОСОБА_3, їй відомо, що частина будинку, яка належала ОСОБА_6, продана ОСОБА_7 в 2007 році. Зараз там проживає ОСОБА_11 з сімєю, в іншій частині цього будинку проживає дочка ОСОБА_3. ОСОБА_17 в своїй частині будинку зробв ремонт, обладнав кухню, провів газ, зробив опалення, огорожу, викопав криницю. Літом 2007 року приїздив ОСОБА_3, йому було відомо, що частина будинку, що належала ОСОБА_6, проданий ОСОБА_7 тоді говорив, що в своїй частині будинку він поселить свою дочку, він бачив, що ОСОБА_7 проводить ремонтні роботи в будинку, на що він не заперечував, а в 2008 році ОСОБА_3 зрізав і забрав свою огорожу, так як нові господарі поклали свій новий цегельний забор.

Свідок ОСОБА_18 суду засвідчила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вона знає з дитинства, так як вона жила біля баби, ворота в ворота. В 2007 році вона побачила нових сусідів ОСОБА_7 з онуками, які купили частину будинку ОСОБА_6. Вони провели газ, зробили ремонт в кімнаті, обладнали кухню, туалет, поклали плитку і поклеїли шпалери, тобто довели будинок для нормального проживання. ОСОБА_3 що року влітку приїздив в село і бачив, що проводяться ремонтні роботи. Зі слів сусідів вона, свідок, чула що ОСОБА_3 особисто надав дозвіл ОСОБА_7 на підключення газу з його стояка. З часу продажі будинку ОСОБА_3 був обізнаний в тому, що брат ОСОБА_6 продав свою частку ОСОБА_7

Заслухавши позивача, його представників, відповідачів та їх представників, свідків, дослідивши всі зібрані під час судового слідства докази та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Правовідносини що виникли врегульовані ст. 362 ЦК України.

Судом встановлено, що дійсно 12 квітня 2007 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_12 купила 8/25 частини житлового будинку з часткою господарських прибудов за адресою Вінницька область, Липловецький район, село Козинці, вул..Зарічна 38. Після продажу частка 8/25 будинку за час звернення позивача до суду завдяки вкладення коштів значно змінилась в свої вартості, на час розгляду справи судом, згідно висновку експертизи вартість частики складає 154174 гривні.

Виконуючи вимоги ст..363 Цивільного кодексу України, приватний нотаріус ОСОБА_13 08 лютого 2007 року направляє заказною кореспонденцією листа позивачеві ОСОБА_3, ( т.1.а.с.251) в якому ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_3 про намір продати свою частку 8/25 будинку №38 по вул..Зарічна в селі Козинці за 25 000 гривень. Цей лист отриманий 19 лютого 2007 року членами сімї позивача, так як позивач з 2001 року проживає за кордоном. Крім того відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він мав телефонну розмову з позивачем, в якій його повідомив про свій намір продати свою частку будинку в селі Козинці, на що позивач йому відповів, що нічого йому не заплатить. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_18 засвідчили, що позивач щороку приїздив в село, коли був у відпустці, і йому було відомо про продаж братом ОСОБА_6 своєї частки будинку ОСОБА_7 Згідно довідки Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 перетинав державний кордон України 18 липня 2007 року а вибув 21 серпня 2007 року в аеропорту Бориспіль. Наведене свідчить про те, що позивач знаходився на території України вже після продажу ОСОБА_6 частки будинку, про що він не міг не знати, так як навідувався в село Козинці, бачив там ОСОБА_7

Таким чином суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 362 ЦК України письмово повідомив позивача про намір продати свою частку будинку за ціною, оголошеною для продажу в сумі 25000 грн.

Судом встановлено, що з часу продажу частини будинку позивач щороку приїздив в України, що доведено довідкою Прикордонної служби України (т.2.а.с.33) з цього часу позивач міг довідатися про порушення свого права відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, тому його посилання на те, що в квітні 2011 року йому стало відомо про купівлю-продаж належної Олегові частини будинку є безпідставним.

До позовних вимог ОСОБА_6 суд вважає необхідним застосувати положення закону щодо строку позовної давності, адже про існування договору купівлі-продажу від 12 квітня 2007 року позивачу було відомо ще в 2007 році, так як він був офіційно повідомлений нотаріусом про укладення зазначеного договору, адже позовна заява ОСОБА_3 була подана до суду в 2011 році, тобто вже після спливу однорічного строку позовної давності, який встановлений ч.4 ст. 362 ЦК України, а питання про поновлення строку позовної давності ним не ставиться ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні..

Крім того вартість частки на час розгляду справи судом, згідно висновку експертизи складає 154174 гривні, позивачем внесено на депозитний рахунок 61110 гривень, що свідчить про неспроможність позивача внести повну вартість частики будинку відповідно до пункту г пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15 встановлено, що при розгляді позову про переведення на підставі ст. 114 ЦН ( ст. 362 ЦК України 2004 року) прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати, чи спроможний позивач її сплатити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 362 ЦК України , ст.ст. 208-209, 212 - 215 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 15 від 25.05.1998 року,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про переведення права і обовязків покупця за договором купівлі продажу, та стягнення з ОСОБА_3 вартості 8/25 частки будинку в сумі 61 110 гривень, - відмовити.

Зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Вінницької області (МФО 802015 р/р 37310009000080 ОКПО 26286152) повернути ОСОБА_19 грошову суму 25 000 гривень внесених на депозитний рахунок 1 листопада 2012 року квитанція 1РО125, а також 36110 гривень (тридцять вісім тисяч сто десять гривень.) перераховані 23 квітня 2013 року, квитанція №3710715-1, а разом 61110 гривень.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Вінницької області через Липовецький районний суд потягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_20