Постанова № 34052452, 30.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/8012/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новік В.М. - довіреність № 19-11/172 від 23.11.2012 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року

у справі № 910/8012/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк

України"

до Державного підприємства „Вугілля України"

про стягнення 119 601 990,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ПАТ „Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП „Вугілля України" (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.06.2013 року) про стягнення 117 709 210,80 грн. заборгованості за Договором кредитної лінії № 427/31/2 від 22.04.2011 року, з яких 100 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 246 575,34 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 2 827 105,91 грн. 3% річних, 13 951 942,49 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 183 587,06 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 500 000,00 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року (повний текст рішення підписано 01.07.2013 року) позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 246 575,34 грн. заборгованості за процентами, 2 827 105,91 грн. 3% річних, 4 643 835,62 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 183 587,06 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 500 000,00 грн. неустойки. В інший частині позовних вимог відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення 4 734 064,57 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ДП «Вугілля України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року та зменшити стягувану суму за рахунок дефляцій них нарахувань, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

ПАТ „Державний ощадний банк України" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ДП „Вугілля України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року для розгляду справи № 910/8012/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 16.09.2013 року.

В судовому засіданні 16.09.2013 року було оголошено перерву до 30.09.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 30.09.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ДП „Вугілля України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ДП „Вугілля України" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.04.2011 року між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 427/31/2 (далі - Договір), за умовами якого банк зобов'язаний надати відповідачу кредитні кошти з лімітом кредитування в розмірі 100 000 000,00 грн. зі сплатою 18% річних та остаточним терміном повернення не пізніше 21 квітня 2012 року на умовах договору, а позичальник зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит на умовах та в строки, передбачені Договором.

Пунктом 2.3.7. Договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору позивачем на підставі заявки відповідача згідно з розпорядженням № 3051 від 27.04.2011 року платіжними дорученнями № 2 від 27.04.2011 року на суму 13 700 000,00 грн., № 3 від 27.04.2011 року на суму 15 950 000,00 грн., № 4 від 27.04.2011 року на суму 49 300 000,00 грн., платіжним дорученням № 5 від 27.04.2011 року на суму 13 530 000,00 грн. здійснено перерахування відповідачу кредитних коштів у загальній сумі 100 000 000,00 грн.

В свою чергу відповідачем, в порушення умов Договору у строки, визначені умовами Договору, не повернуто позивачу кредитні кошти у розмірі 100 000 000,00 грн. та не сплачено проценти за користування кредитом в розмірі 4 980 821,91 грн., з яких 4 438 356,16 грн. прострочених процентів та 542 465,75 грн. строкових процентів за період з 01.04.2013 року по 11.04.2013 року.

Позивачем направлена відповідачу вимога № 26/3-06/821-8026 про виконання зобов'язання за Договором № 427/31/2.

Однак відповідач відповіді на вимогу не надав, зобов'язання за Договором щодо повернення кредиту не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за кредитом перед позивачем в розмірі 100 000 000,00 грн. та 4 980 821,91 грн. процентів за користування кредитними коштами.

В рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами за період січень-квітень та травень 2013 року відповідачем, на підставі платіжних доручень № 757 від 31.05.2012 року та № 760 від 31.05.2013 року сплачено 7 446 575,33 грн., з яких позивачем в рахунок погашення заявленої до стягнення в даному судовому процесі суми процентів зараховано 4 734 064,57 грн., а відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення у справі основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 100 246 575,34 грн., з яких 100 000 000,00 грн. за кредитом та 246 575,34 грн. заборгованості за строковим процентами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що на час розгляду справи відповідач, як позичальник, не виконав свої зобов'язання за Договором перед позивачем щодо повернення кредиту у сумі 100 000 000,00 грн. та сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 246 575,34 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 246 575,34 грн. заборгованості за процентами є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору позивач просить суд стягнути на його користь 2 827 105,91 грн. 3% річних, з яких 2 790 388,50 грн. нараховані за період з 01.07.2012 року по 06.06.2013 року за порушення строків повернення кредиту та 36 717,41 грн. за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року за порушення строків сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом розмірі 100 000 000,00 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 2 827 105,91 грн. 3% річних, з яких 2 790 388,50 грн. нараховані за період з 01.07.2012 року по 06.06.2013 року за порушення строків повернення кредиту та 36 717,41 грн. за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року за порушення строків сплати процентів за розрахунками позивача є арифметично вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1.1. Договору № 427/31/2 просить стягнути з відповідача 13 951 942,49 грн. пені за порушення строку повернення кредитних коштів, яка нарахована за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року, та 183 587,06 грн. пені за порушення строку сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору за порушення зобов'язань з повернення суми кредиту, несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який виплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач за порушення строку повернення кредитних коштів просить стягнути з відповідача 13 951 942,49 грн. пені, яка нарахована за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року.

Проте, зважаючи, що сторонами при укладенні Договору не встановлено інший порядок нарахування штрафних санкції, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що згідно з вірним арифметичним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення кінцевого строку повернення кредитних коштів - 21.04.2012 року, встановленого п. 2.2. Договору, у сумі 4 643 835,62 грн., яка нарахована з додержанням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в межах заявлених позовних вимог за період з 01.07.2012 року по 21.10.2012 року від суми боргу за кредитом.

Враховуючи, що розрахунок пені за порушення зобов'язання зі сплати процентів, здійснений позивачем з додержанням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від розміру невиконаного зобов'язання у кожному окремому випадку невиконання, контррозрахунок пені відповідачем суду не наданий, то вірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення сплати процентів в розмірі 183 587,06 грн., нарахованої за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року є арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 500 000,00 грн. неустойки на підставі п. 7.1.4. Договору у зв'язку з порушенням відповідачем строку повернення кредитних коштів.

Відповідно до п. 7.1.4. Договору у разі невиконання Позичальником зобов'язань, що не мають вартісного виразу, Позичальник повинен сплатити на користь банку неустойку у розмірі 0,5% від суми боргу.

Враховуючи, що відповідачем порушено строк повернення кредиту, розрахунок неустойки є вірним, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 500 000,00 грн. підлягає задоволенню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки судом не враховано, що при нарахуванні інфляційних втрат за спірний період мала місце дефляція, та просить суд зменшити стягувану суму за рахунок дефляційних нарахувань.

Однак, наведені твердження відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем у позовній заяві інфляційні втрати до стягнення не заявлялись.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі № 910/8012/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі № 910/8012/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/8012/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 07.10.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.