Постанова № 34052450, 09.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 910/7203/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Кондес Л.О.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Михайлюк І.М., дов. від 08.04.13,

від відповідача Захаров П.С., дов. від 12.07.13 №4,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткомплекс Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013

(дата підписання - 05.08.2013)

у справі №910/7203/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домосвіт Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткомплекс Груп"

про стягнення 41747,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домосвіт Трейд" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткомплекс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 41747,25 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 29286,00 грн основного боргу, 272,54 грн 3% річних, 1340,22 грн пені, 11714,40 грн 40% штрафу та судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем під час поставки будівельного матеріалу не передано відповідачу приналежності та документи, що стосуються його якості; поставлений товар не відповідає вимогам об'єкту будівництва по якості, тому позивач був позбавлений можливості використати будівельні матеріали за призначенням. Як зазначає відповідач, суд першої інстанції не надав належної оцінки листу ТОВ "Інвесткомплекс Груп" від 08.07.2013 №08/07, яким відповідач повідомив позивача про відмову від договору поставки від 27.02.2013 №ДТ 1-0 та просив забрати неякісні будівельні матеріали.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2013. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 29.08.2013) позивачу 03.09.2013 та відповідачу - 02.09.2013, долучені до матеріалів справи.

09.10.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 09.10.2013 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №ДТ 1-0 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними у видаткових накладних та рахунках, разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за товар, що постачається, вказується у видаткових накладних, специфікаціях та рахунках, які надаються постачальником та які є невід'ємною частиною договору. Загальна орієнтована вартість договору становить 100000,00 грн (в т. ч. ПДВ) (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору якість товару гарантується виробником, постачальником.

У пункті 4.1 договору зазначено, що товар поставляється покупцеві разом із усіма його приналежностями та документами на умовах DDP (Інкотермс 2010).

Товар поставляється покупцеві партіями, які не повинні перевищувати у грошовому вираженні 11000,00 грн (в т. ч. ПДВ) (п. 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару покупцю. Датою поставки є дата, зазначена та підписана обома сторонами у видатковій накладній, яка складена на момент надходження відповідної партії товару (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29546,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 01.03.2013 №196 на суму 10200,00 грн, від 05.03.2013 №219 на суму 10200,00 грн та №220 на суму 3575,00 грн, від 18.03.2013 №255 на суму 5571,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреностей від 28.02.2013 №28/02/13, від 04.03.2013 №04/03/13 та №04-1/03/13, від 07.03.2013 №07/03/13, особи у графі «Отримав(ла)», без зауважень та заперечень.

26.03.2013 позивач направив відповідачу претензію №188, в якій просив сплатити 29546,00 грн боргу. Претензія отримана представником відповідача 03.04.2013, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Сторонами не заперечується, що до укладення договору поставки від 27.02.2013 №ДТ 1-0 між ними у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів (на умовах попередньої оплати). 22.02.2013 відповідачем було здійснено оплату товару на суму 10400,00 грн та 1560,00 грн (згідно довідки ПАТ "Радикал банк" від 08.05.2013 №1210/13), тоді як товару поставлено на 10140,00 грн та 1560,00 грн, у зв'язку з чим позивач зарахував різницю в сумі 260,00 грн як часткову оплату товару за видатковою накладною №196 від 01.03.2013.

Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 29286,00 грн.

Відповідач суму боргу не сплатив, належних доказів на її спростування не надав, тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 29286,00 грн основного боргу.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що будівельні матеріали поставлені без належної документації, є неякісними, не можуть бути використані відповідачем, а отже не підлягають оплаті, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про поставку ним неякісних будівельних матеріалів та вимоги щодо надання приналежностей та документів на товар.

Лист відповідача від 08.07.2013 №08/07, яким ТОВ "Інвесткомплекс Груп" повідомило позивача про відмову від договору поставки від 27.02.2013 №ДТ 1-0 та просило забрати неякісні будівельні матеріали надіслано після порушення судом першої інстанції провадження у справі, а отже не може слугувати належним доказом досудового врегулювання спору. Доказів про дії відповідача, передбачені п.6.1 договору, який передбачає складання рекламаційного акта в разі виявлення невідповідності якості товару, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, доводи апеляційної скарги відповідача стосовно поставки неякісних будівельних матеріалів не стосуються предмету спору в даній справі. Відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з відповідним окремим позовом в порядку господарського судочинства.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми неоплаченої партії товару, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань. За порушення зобов'язання стосовно своєчасності оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 40%, який розраховується від суми партії поставленого, але неоплаченого товару.

Позивачем наведено розрахунок сум пені, 3% річних та 40% штрафу (див. заяву про уточнення позовних вимог від 08.08.2013 №216), згідно якого він просить стягнути з відповідача 1340,22 грн пені, 272,54 грн 3% річних та 11714,40 грн 40% штрафу.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції задовольнив його повністю та стягнув 1340,22 грн пені, 272,54 грн 3% річних та 11714,40 грн 40% штрафу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткомплекс Груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 у справі №910/7203/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/7203/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Ропій Л.М.

Кондес Л.О.