Постанова № 34052437, 09.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 910/12181/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р.

у справі № 910/12181/13 (суддя - С.М.Мудрий.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 12 935,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 позов задоволено частково: підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 12 425,36 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1 652,71 грн. - судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити у зв'язку з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому, а Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено можливості сплати страхового відшкодування страхувальнику, тобто, позивачу. Також, відповідач зазначає, що із вироку суду неможливо встановити, які саме витрати понесені потерпілим на лікування.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою від 19.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.09.2013.

В судове засідання 04.09.2013 представник сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 04.09.2013 розгляд справи відкладено на 09.10.2013.

В судове засідання 09.10.2013 представник сторін не з'явилися

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12 935,36 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 12 935,36 грн., відповідно до Полісу № ВС/8407781 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" укладено Поліс №ВС/8407781 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, розмір франшизи - 510,00 грн., тип договору - 1 (застрахована відповідальність всіх працівників Страхувальника, які керують транспортними засобами на законних підставах).

Страховим випадком за вказаним Полісом є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого ТЗ, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

30.04.2010 року на проспекті Ілліча м. Донецьк сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки РУТА СПВ-17СПГ, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який здійснив переїзд правим заднім колесом автомобіля через праву ногу громадянина ОСОБА_4 В результаті ДТП ОСОБА_4 був травмований (тяжкі тілесні ушкодження), що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 31.12.2010 року.

Вироком Калинівського районного суду міста Донецька від 07.02.2012 року ОСОБА_3 (водій позивача) визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України; стягнуто з ФОП ОСОБА_2 (роботодавця ОСОБА_3) на користь потерпілого ОСОБА_4 12 936,36 грн. - витрати на лікування, оскільки винний водій ОСОБА_3 на момент ДТП - 30.04.2010 знаходився у трудових відносинах з позивачем.

На виконання вироку Калинівського районного суду міста Донецька від 07.02.2012 року 16.08.2012 року ФОП ОСОБА_2 здійснив оплату на ім'я ОСОБА_4 в сумі 12 935,36 грн., після чого звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку.

Відповідач Листом вих. № 960 від 21.03.2013 року відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки, суд не вирішив питання про стягнення суми страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", а витрати, понесені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, не погоджувались із страховиком.

Позивач за захистом порушеного права звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з наступних підстав:

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п.п. 24.1., 24.3. ст. 24 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

В матеріалах справи містяться копії касових чеків на придбання медикаментів та розрахункові квитанції (а.с. 25-37), що підтверджують витрати потерпілого на лікування. Також, Вироком Калинівського районного суду міста Донецька від 07.02.2012 року встановлені матеріальні затрати ОСОБА_4 на лікування в розмірі саме 12 935,36 грн. Вказана сума і була виплачена роботодавцем - ФОП ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поняття "франшиза" міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Розмір франшизи, що визначений у зазначеному Законі, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно п. 2 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8407781, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) становить 51 000,00 грн, франшиза становить 510,00 грн., тип полісу -1 (застрахована відповідальність всіх працівників Страхувальника, які керують транспортними засобами на законних підставах).

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування складає: 12 935, 36 грн. - 510, 00 грн. (франшиза) = 12 425,36 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково, саме, в розмірі 12 425,36 грн.

Щодо доводів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, то вони є необґрунтованими, оскільки згідно статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Враховуючи те, що страхувальник виплатив потерпілій особі 12 935, 36 грн., для захисту свого матеріального інтересу має право на страхову виплату. Щодо розміру виплати, як зазначалось вище, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013р. у справі №910/12181/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12181/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.