Рішення № 34052314, 02.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів,просп. Миру,20, тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

02.10.13. Справа №927/953/13.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Систем», юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2 в, поштова адреса: 14017, м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії, 1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000», 15504. с. Старий Білоус Чернігівського району і області, вул.. 30 років Перемоги, 18 а.

Про стягнення 68 902,22 грн.

Суддя Ю.В.Федоренко ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Шестак О.В., дов. від 01.08.13.

Від відповідача: Водолагін С.М., дов. від 06.08.13.

СУТЬ СПОРУ:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст..77 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 66 808,87 грн. заборгованості та 93,35 грн. процентів річних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

26.07.13 позивачем надано письмове пояснення у справі у якому зазначено про допущену арифметичну помилку в резолютивній частині позовної заяви в частині стягнення боргу, замість борг у розмірі 66 808,87 грн. необхідно читати борг у розмірі 68 808,87 грн.

Вказані дії позивача не суперечать ст..22 ГПК України, не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому письмові пояснення позивача від 26.07.13 прийняті судом до розгляду.

Отже, предметом спору є стягнення 68 808,87 грн. заборгованості та 93,35 грн. процентів річних.

Відповідач позов вважає передчасним та необґрунтованим. Посилається на те, що позивачем не було дотримано вимог ст..5-7 ГПК України щодо досудового врегулювання спору. Претензія позивачем була направлена не за місцем фактичного знаходження відповідача і він її не отримував. Товар по видатковим накладним на загальну суму 106 747,01 грн. він отримував. Між сторонами існувала домовленість про здійснення розрахунку відповідачем за товар протягом року, тобто до 29.10.13. Частково товар було оплачено.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Як вбачається з наданих суду доказів, 29.10.12 позивач передав, а відповідач прийняв товар - будівельні матеріали на загальну суму 106 747,01 грн.

Вказане підтверджується видатковими накладними №022005154 від 29.10.12 на суму 36 438,14 грн., №022005155 від 29.10.12 на суму 25 409,50 грн., №022005156 від 29.10.12 на суму 44 899,37 грн., рахунками - фактурами №22000149, №22000150, № 22000151 від 29.10.12, довіреністю відповідача №263 від 29.10.12 на ім'я Романченко П.В.

За отриманий товар відповідач розрахунок провів частково, сплативши 37 938,14 грн. Сума неоплаченого товару - 68 808,87 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.07.13 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар по видатковим накладним №022005154, №022005155, №022005156 від 29.10.12 протягом семи днів.

Факт направлення претензії на адресу відповідача підтверджується копією фіскального чека Укрпошти від 04.07.13, а отримання відповідачем - копією повідомлення про вручення 06.07.13 рекомендованого поштового відправлення адресату.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Доказів про оплату боргу на суму 68 808,87 грн. відповідач не надав, а тому позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних за період прострочення з 05.07.13 по 22.07.13 на суму 93,35 грн.

Претензію з вимогою про оплату боргу відповідач отримав 06.07.13 і повинен був провести розрахунок у зазначений і ній строк - протягом 7 днів, тобто до 15.07.13 включно. Прострочення виконання грошового зобов'язання настало з 16.07.13 (вівторок), враховуючи, що 13 та 14.07.13 були вихідними днями - субота і неділя і, відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України - якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Розмір трьох процентів річних за період прострочення з 16.07. по 22.07.13 складає 39,50 грн. які підлягають стягненню на користь позивача.

В решті вимог про стягнення 53,85 грн. процентів річних слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Підстави заперечення позову судом до уваги не приймаються враховуючи наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.13 місцезнаходженням відповідача є будинок 18 а по вул.. 30 років Перемоги в с. Старий Білоус Чернігівського району і області. За цією адресою позивачем і була відправлена претензія від 04.07.13.

Відповідно до ст.1, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи,які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган); в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, і щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.18 цього ж Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Претензію з вимогою про оплату боргу позивач направив за адресою місцезнаходження відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Претензію направлено через відділення поштового зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» яке є національним оператором поштового зв'язку України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.01.02.

Направлення претензії за місцезнаходженням відповідача через відділення національного оператора поштового зв'язку є належним доказом повідомлення відповідача про строк виконання зобов'язання з оплати боргу.

Посилання відповідача на те, що фактично він знаходиться за іншою адресою і про це було відомо позивачу, претензію отримано невідомою особою, досягненням сторонами домовленості про здійснення розрахунків до 29.10.13, не підтверджено доказами і судом до уваги не приймається.

Надана відповідачем копія договору оренди нежитлового приміщення за адресою м. Чернігів, в/м №1, підписаного 28.11.11, не підтверджує обґрунтованості заперечень позову, оскільки місцезнаходження відповідача є адреса, яка внесена до Єдиного державного реєстру - с. Старий Білоус Чернігівського району і області, вул.. 30 років Перемоги, 18 а. Ця ж адреса зазначена і у наданій копії договору оренди. Доказів про повідомлення належним чином позивача про зміну свого місця знаходження відповідач не надав.

Відповідно до п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК) ( 1798-12 ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково і стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000», 15504. с. Старий Білоус Чернігівського району і області, вул.. 30 років Перемоги, 18 а, код 35583357, (р/р 26003500047900 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Чернігова), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Систем», юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2 в, поштова адреса: 14017, м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, код 38090719, (р/р 26002620283427 в ПАТ Промінвестбанк), 68 808,87 грн. боргу, 39,50грн. процентів річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 53,85 грн. процентів річних - відмовити.

Повне рішення складено 02.10.13.

Суддя Ю.В. Федоренко