Рішення № 34052130, 03.10.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.2013 Справа № 5021/33/12

За позовом: Державного підприємства Науково-виробничого комплексу

газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», м. Миколаїв

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне

науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе», м. Суми

про стягнення 1 534 716,99 Євро

Головуючий суддя Соп'яненко О.Ю.

Судді: Левченко П.І.

Резніченко О.Ю.

при секретарі с/з Волоховій Н.В.

Представники:

від позивача: Семещенко М.О., довіреність № 17/1-9559 від 30.09.2013 року,

від відповідача: Танчик О.М., довіреність № 18-49/1014 від 30.12.2012 року;

Жуков В.М., довіреність № 18-49/1015 від 30.12.2012 року

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 534 716,99 Євро (відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання позову складає - 15 997 337 грн. 40 коп.) згідно договору комісії № 242/07 від 24.10.2007 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 1 188 000,00 Євро - основного боргу, 288 033,04 Євро - неустойку, 58 683,95 Євро - 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивачем подано довідку № 17/1-583 від 18.01.2012 року про відсутність справ зі спору між сторонами та прийнятих щодо них рішень.

Відповідач подав відзив на позов б/н від 26.01.2012 року, в якому проти позову заперечує та зазначає, що умовами договору комісії не було передбачено поручительства, а також вказує на те, що позивачем не надано доказів необачності комісіонера при укладенні договору з покупцем, позовні вимоги про сплату вартості комісійного товару та відповідно штрафних санкцій за прострочку вказаної оплати є необґрунтованим.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.03.2012 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи було зупинено до вирішення пов'язаної справи № 5021/338/12. 22.08.2013 року провадження у даній справі поновлено.

Відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що грошові кошти отримані від покупця-нерезидента в сумі 2 373 760,00 євро були перераховані позивачеві, що підтверджується довідкою № КНА-52/10 від 22.08.2013 банківської установи. Згідно платіжного доручення № 608 від 21.01.2013 року відповідач перерахував позивачу 23886,15 грн., остаточно виконав свої зобов'язання з оплати майна, переданого на комісію. За таких обставин просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав на відсутність заборгованості перед позивачем за договором комісії, в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити за безпідставністю.

Представник позивача в засіданні суду підтвердив сплату відповідачем боргу та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

24.10.2007р. між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (комітент) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (комісіонер) був укладений договір комісії №242/07, за умовами якого комісіонер, за дорученням комітента та за винагороду, зобов'язався здійснити від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента зовнішньоекономічні угоди з продажу газотурбінних двигунів (ГТД) ДУ-80Л для ГПА-Ц-25С, для поставки на КС №3 та КС №7 магістрального газопроводу ІГАТ-7 (майно).

У п. 1.3 укладеного договору комісії сторони погодили, що виступаючи від власного імені, комісіонер, за погодженням з комітентом, укладає зовнішньоекономічні угоди купівлі-продажу з третіми особами, що іменуються надалі Покупці.

За умовами п. 3.5. договору комісії, валютою договору є євро.

Розділом 3 даного договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків. Зокрема, п. 3.6. договору встановили, що платежі комісіонера на користь комітента здійснюються на рахунок комітента за майно згідно додатку №1 в євро в наступному порядку:

3.6.1. - 20% від загальної вартості майна - впродовж 3-х (трьох) банківських днів після отримання авансового платежу від покупця;

3.6.2. - 75% від загальної вартості відвантаженої покупцю партії майна комісіонер здійснює оплату впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання коштів від покупця, але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України;

3.6.3. - 5% від загальної вартості майна після підписання акту про доставку майна покупцю впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання коштів від покупця.

Відповідно до умов договору комісійна винагорода комісіонера за виконання своїх зобов'язань по даному договору складає 10,5% (з урахуванням ПДВ) від загальної вартості майна. (п. 3.7.).

Пунктом 3.8. договору комісії сторони встановили обов'язок комітента здійснити виплату комісійної винагороди комісіонеру в гривнях по курсу НБУ на день оформлення Акту прийому передачі послуг у відповідності з п. 2.1.4 в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання всіх грошових коштів від комісіонера при наявності Акту приймання передачі виконаних послуг, рахунка фактури та податкової накладної.

Майно, передане від комітента до комісіонера, є власністю комітента до моменту зарахування комісіонером комітенту всіх грошових коштів, що належать комітенту за майно (п. 4.7.).

25.10.2007р. комісіонером (відповідачем) був укладений експортний зовнішньоекономічний контракт № СNТ-17001122-1 із змінами до контракту № 1 від 20.01.2008р., № 2 від 25.10.2007р., № 3 від 16.02.2009р., № 4 від 22.06.2009р., № 5 від 22.12.2009р., № 6 від 05.01.2010р., № 6/1 від 12.04.2010р., № 7 від 19.07.2010р., зміною № 8 від 19.12.2010р., зміною від 21.12.2010р., зміною № 8/1 від 16.03.2011р., зміною №9 від 02.05.2011р., зміною № 10 від 11.05.2011р., зміною № 11 від 30.12.2011р. з нерезидентом - Company «Gharargah Sazandegi Khatam - EI -Anbia»(Іран).

Комісійне майно було вивезено за межі митної території України 16.07.2009р. (чотири ГТД), 29.09.2009р. (три ГТД), 04.11.2009р. (один ГТД).

Отже, відповідач (комісіонер), здійснивши на виконання умов договору комісії № 242/07 від 24.10.2007р., продаж майна комітента на загальну вартість 23 760 000,00 євро, після отримання грошових коштів від покупця сплатив на користь комітента лише 21 384 000,00 євро.

20.07.2011р. сторонами було складено Акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджується факт заборгованості комісіонера (позивача) в розмірі 2 376 000,00 євро станом на 01.07.2011р.

При цьому відповідач відзначає, що експортний зовнішньоекономічний контракт № СNТ-17001122-1 від 25.10.2007р. із подальшими змінами до нього, було виконано з боку покупця на 90%, тобто комісіонер, здійснивши поставку товару за договором комісії № 242/07 від 24.10.2007р., отримав від покупця грошові кошти не в повному обсязі.

Як зазначає позивач, на момент подання позову відповідач (комісіонер) мав сплатити 95% вартості майна, що становить 22272000,00 євро, оскільки укладаючи договір сторони домовились, що 75% вартості продукції відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача впродовж 3-х банківських днів з моменту отримання коштів від покупця, але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України, а отже відповідач порушив взяті на себе зобов'язання з оплати переданого на комісію майна, та має сплатити на його користь 5% від вартості продукції, що становить 1188000,00 євро та штрафні санкції, за порушення зобов'язання з оплати майна.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року у справі № 5021/338/12 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В. Фрунзе» до Державного підприємства Науково-виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» про визнання частково недійсним договору комісії, визнано недійсним договір комісії № 242/07 від 24.10.2007 року в частині слів «…але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України» пункту 3.6.2 зазначеного договору.

Відповідно до ст. ст. 216, 217 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій України», ст.115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України і виконується всіма державними та недержавними установами, підприємствами, організаціями.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом визнано недійсність пункту 3.6.2. договору комісії № 242/07 від 24.10.2007 року, яким визначено строки оплати заборгованості по договору, то строк виконання зобов'язання ПАТ «Сумське НВО ім..М.В. Фрунзе» з оплати 75% від вартості переданого на комісію майна становить 3 банківських дні з дати отримання коштів від покупця.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Виходячи з викладеного вище, на час звернення позивача із даним позовом зобов'язання зі сплати 75% від вартості переданого на комісію майна (п.п. 3.6.2 п. 3.6 договору) відповідачем порушено не було, а отже підстави для звернення до суду із позовом були відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець-нерезидент 09.11.2012 та 15.11.2012 року здійснив остаточний розрахунок за зовнішньоекономічним контрактом, що підтверджується довідкою банку № КНА-52/10 від 22.08.2013 року та платіжними дорученнями № 213 від 13.11.2012 року та № 221 від 19.11.2013 року. Грошові кошти отримані відповідачем від покупця - нерезидента були переховані позивачеві 13.11.2012 року в розмірі 696873,78 євро та 19.11.2012 року в сумі 1676886,22 євро, загалом 2373760,00 євро.

Грошові кошти в сумі 2240,00 євро не надішли на рахунок відповідача, а отже не були перераховані позивачу. Не маючи змоги остаточно виконати договір комісії в іноземній валюті, сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору комісії, якою визначили умови виконання зобов'язання ВАТ «Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе» щодо сплати 2240,00 євро в національній валюті України за курсом НБУ. Згідно платіжного доручення № 608 від 21.01.2013 року відповідач остаточно виконав своє зобов'язання за договором, сплативши позивачу 23886,15 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що борг за договором комісії відповідачем сплачено в повному обсязі.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову - відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 08.10.2013 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО

СУДДІ: П.І. ЛЕВЧЕНКО

О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО