Рішення № 34051990, 10.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 р. Справа № 914/3475/13

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз", м. Луганськ

До відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів.

Про: стягнення 335 954,39 грн.

За участю представників:

Від позивача: Фролова Н.В..- представник за довіреністю;

Від відповідача: Шрамко О.В. - представник за довіреністю;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 335 954,39 грн.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 10.09.2013 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 24.09.2013р.

В судовому засіданні 24.09.13р. розгляд справи відкладався на 10.10.2013р. з підстав, зазначених в ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2013р. не з'явився. В судовому засіданні 24.09.2013р. дав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2013р. з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позов від 09.10.2013р. №НРП-20/2505, в якому зазначив наступне. Основний борг у розмірі 312 703,00 грн відповідач не визнає. Щодо стягнення пені у розмірі 23 251,39 грн відповідач запепречує, оскільки перебуває у важкому матеріальному становищі. На думку відповідача, Позивач у позовній заяві не довів, що порушення зобов'язання завдало збитків господарській діяльності підприємства. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50% і прийняти рішення з відстрочкою його виконання на 3 місяці.

В судовому засіданні підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

На підставі Договору „про закупівлю дизель-поїзда серії ДЕЛ02" № Л/НРП-10808/НЮ від 11.11.2010 року (надалі Договір) ПАТ „Луганськтепловоз" (надалі Позивач) зобов'язався поставити і передати у власність Державному територіальному - галузевому об'єднанню „Львівська залізниця" (надалі Відповілач) дизель поїзд серії ДЕЛ02 (надалі товар) відповідно до специфікацій, а Відповідач, у свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов вищевказаного договору.

На виконання п. 4 Договору Позивачем Товар був поставлений Відповідачу за місцем призначення після чого був підписаний Акт прийому передачі Товару від 29.12.2012 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору Розрахунок за поставлений товар здійснюється наступним чином, а саме передоплата за договором у розмірі 70% від загальної суми договору, що складає 29 297 335, 20 грн. та решта суми від вартості договору, що становить 12 556 000, 80 грн., перераховується на розрахунковий рахунок Позивача протягом 10 банківських днів після отримання товару по місцю призначення та підписання двостороннього акту передачі приймання товару довіреними представниками зі сторін постачальника та покупця.

Згідно п. 5.1. договору загальна вартість товару складає 41 853 336, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем у встановлений договором термін позивачу була сплачена передоплата у розмірі 29 297 335, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1025.12 від 16.12.2010р. на суму 18540000,00 грн та платіжним дорученням №315.10 від 14.10.2011р. на суму 10757335,20 грн.

Як стверджує позивач, Відповідач частково оплатив вартість товару, а саме: 11.01.2013 року від відповідача за вищевказаним договором на рахунок Позивача надійшла сума за погашення частини боргу у розмірі 1 993 388,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1.1 від 11.01.2013р. 23.04.2013 року Відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 1 000 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №4.29 від 23.04.2013р.

30.04.2013 року Відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4.34 від 30.04.13р. 31.05.2013 року Відповідачем була сплачена ще одна частина боргу за договором про закупівлю дизель-поїзда серії ДЕЛ02" № Л/НРП-10808/НЮ від 11.11.2010 у розмірі 8999908,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5.53 від 31.05.2013 року.

Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, загальна вартість сплаченої суми за отриманий товар становить 41 540 633,00 грн.

Позивач стверджує, що на момент подання позову до суду заборгованість за вищевказаним договором у повному обсязі Відповідачем не сплачена. Залишок боргу за договором № Л/НРП-10808/НЮ від 11.11.2010 року становить 312 703, 00 грн.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем взятих на себе обов'язків позивач просить стягнути пеню за період з 09.01.2013 по 09.06.2013 року в розмірі 19 533,23 грн., за період з 09.06.2013 по 09.07.2013 року - 3 718, 16 грн. Таким чином, загальна сума пені, яку позивач просить стягнути, складає 23 251, 39 грн.

З огляду на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 335 954, 39 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання п. 4 Договору Позивач поставив Відповідачу товар, вартість якого згідно п. 5.1 Договору та специфікації становить 41 853 336,00 грн, що підтверджується Актом прийому передачі Товару від 29.12.2012 року, підписаного обома сторонами.

Згідно п. 6.1 Договору Відповідачем у встановлений договором термін позивачу була сплачена передоплата у розмірі 29 297335,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1025.12 від 16.12.2010р. на суму 18540000,00 грн та платіжним дорученням №315.10 від 14.10.2011р. на суму 10757335,20 грн.

Окрім цього, як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, Відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 41 540 633,00 грн.

На момент подання позову до суду заборгованість за вищевказаним договором у повному обсязі Відповідачем не сплачена. Залишок боргу за договором № Л/НРП-10808/НЮ від 11.11.2010 року становить 312 703, 00 грн.

З огляду на викладені обставини, наявні в матеріалах справи докази та заслухані в судових засіданнях пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу підлягають до задоволення у повному обсязі в сумі 312 703, 00 грн.

Згідно п. 8.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим Договором.

Відповідно до вимог ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положенням ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається . Згідно ст. 256 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом виконання .

В силу пунктів 3 та 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким , що прострочив , якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник який прострочив зобов'язання , відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.2. договору відповідач несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати згідно даного Договору Покупець сплачує пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє на період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу, від суми заборгованості.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.01.2013р. по 09.07.2013р. в розмірі 23 251, 39 грн.

Суд здійснив перерахунок пені, проведений позивачем, за період з 09.01.2013р. по 09.07.2013р., згідно якого розмір пені, який підлягає до стягнення становить 23 131,45 грн.(розрахунок долучається до матеріалів справи).

У поданому відзиві на позов від 09.10.2013р. №НРП-20/2505, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50% і прийняти рішення з відстрочкою його виконання на 3 місяці.

Відповідно до п. 3,6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами винятковість обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про зменшення розміру пені та відстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частково в сумі 312 703, 00 грн. - основного боргу, 23 131,45 грн. - пені.

Судові витрати суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 6716,69 грн.

Керуючись ст. 256, 525, 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 173, 193, 232, 284 ГК України, ст.ст. 33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» (7900, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ: 2396204) на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (91005, м. Луганськ, вул.. Фрунзе,107, код ЄДРПОУ: 05763797 ) 312 703, 00 грн. - основного боргу, 23 131,45 грн. - пені та 6716,69 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2013 року.

Суддя Запотічняк О.Д.