Рішення № 34051960, 04.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2013 р. Справа № 914/2804/13

За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі

Позивача: Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс», м. Львів

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, м. Львів

про: стягнення 38 515,44 грн., розірвання договору оренди землі від 30.04.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор прокуратури м. Львова посвідчення №005508 видане 24.09.2012 р. дійсне до 24.09.2017 р.,

позивача: Кубай Т.Є. - дов. №1988 від 30.11.2010 р. діє до 30.11.2013 р.,

відповідача: Карапінка А.С. - № б/н від 29.08.2013 р.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Кінь А.П. - дов. №1360 від 05.08.2013 р.

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Позивача Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про стягнення 38 515,44 грн., розірвання договору оренди землі від 30.04.2009 року та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» повернути Брюховицькій селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 за адресою: м. Львів - смт. Брюховичі, вул. Нежалежності України. Ухвалою від 22.07.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2013р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2013 р. продовжено строк розгляду справи з 20.09.2013 р. на 15 календарних днів за клопотанням прокурора.

В судове засідання 04.10.2013 р. прокурор з'явився, вимоги ухвали суду виконав. В частині стягнення суми заборгованості просить припинити провадження у справі і задоволити решту позовних вимог.

В судове засідання 04.10.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, просить припинити провадження в частині стягнення суми боргу в решті позовних вимог відмовити.

В судове засідання 04.10.2013 р. представник відповідача з'явився, позов не визнає, вимоги ухвали суду виконав, просить припинити провадження в частині стягнення суми боргу, так як погашений. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

В судове засідання 04.10.2013 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з'явився. Подав докази про погашення боргу відповідачем, зазначив, що станом на 01.10.2013 р. обліковується передплата 21,96 грн. В решті позовних вимог покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 04.10.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

30.04.2009 р. на підставі Рішення №318 11-ої сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради від 04.10.2007 р. «Про розгляд заяв, щодо надання дозволу на виготовлення проекту відводу на земельну ділянку в смт. Брюховичі для влаштування розважально-відпочинкового комплексу по вул. Незалежності України для надання в оренду»; Рішення №393 15-ої сесії 5 скликання Брюховецької селищної ради від 24.01.2008 р. «Про попереднє погодження містобудівного обґрунтування розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчо-розважального комплексу по вул. Незалежності України у смт. Брюховичі Львівської області та продовження терміну погодження проекту відведення»; Рішення №666 26-ої сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради від 05.02.2009 р. «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки по вул. Незалежності України в смт. Брюховичі та надання її в оренду»; Рішення №703 27-ої сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради від 19.03.2009 р. «Про внесення змін в рішення №666 від 05.02.2009 р. між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «СЕРВІС» укладено договір оренди землі (надалі - Договір) за адресою м. Львів - смт. Брюховичі, вул. Нежалежності України для будівництва оздоровчо-розважального комплексу.

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 3800 гектарів, в тому числі: під водою - 1,0260 гектарів, відкриті землі - 0,6897 гектарів, інші - 2,0843 гектарів. Кадастровий номер 4610166300:11:002:0001. Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років.

30.04.2009 р. нотаріально посвідчений і прийшов державну реєстрацію у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії ЦДЗК 04.08.2009 р. Після закінчення строку дії Договору, Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар, повинен не пізніше ніж за дев'яносто днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем відповідно до 11-ої економіко-планувальної зони смт. Брюховичі і складає 77 159,00 грн. за рік терміном на 3 роки, що становить п'ятикратний розмір земельного податку та вноситься щомісячно рівними частинами та 108022,60 грн. за рік, що становить семикратний розмір земельного податку та вноситься щомісячно рівними частинами. Орендна плата вноситься орендарем на п/р №3321781250011 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389441, одержувач: Брюховицька селищна рада, код платежу 13050200 для юридичних осіб.

Пунктом 11 Договору, сторони погодили, що орендна плата вноситься у такі строки: за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідачем несвоєчасно проводилась оплата за оренду земельної ділянки, а саме: за вересень 2012 р. значилась заборгованість в сумі 9533,00 грн.; за листопад 2012 р. в сумі 9533,00 грн.; за січень 2013 р. було нараховано до сплати 9533,00 грн., а відповідачем сплачено 9900,00 грн., тобто, 367,00 грн. переплачено; за березень 2013 р. в сумі 9533,00 грн., і за травень 2013 р. 9 533,00 грн. Внаслідок цього виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 38 515,44 грн., що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції в Шевченківському районі №1075/20-2020 від 10.07.2013 р. та від 03.10.2013 р. №4541/15-3008, письмовими поясненнями Брюховицької селищної ради від 02.10.2013 р. №1505, довідкою відповідача поданою суду 04.10.2013 р.

В процесі розгляду справи в судді, відповідачем погашена повністю заборгованість і є передплата станом на 01.10.2013 р. в сумі 21,96 грн., що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції в Шевченківському районі №3563/20-2020 від 20.09.2013 р. та №4541/15-3008 від 03.10.2013 р., підтверджується сторонами в судовому засіданні, поданими відповідачем суду квитанціями про сплату орендної плати (докази в матеріалах справи).

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора і представників сторін створивши сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд при прийняті рішення виходив з такого:

Основним Законом України - Конституцією України, зокрема ст. 67, передбачено обов'язок кожного сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах, встановлених законом.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в т.ч. орендар.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України.

Згідно ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до 290 Податкового кодексу України орендна плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України «Про оренду землі» №XIV від 06.10.1998 р., із наступними змінами і доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець земельної ділянки має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за землю і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди

(крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до

Податкового кодексу України).

В даному випадку, мають місце два типи правовідносин: 1) договірні - між відповідачем (як орендарем земельної ділянки) та позивачем (як орендодавцем), що засновані на договорі оренди земельної ділянки від 30.04.2009 р., та 2) між відповідачем (як платником податків) та органом державної податкової служби (як контролюючим органом), що врегульовані на даний час Податковим кодексом України, при чому останні не можуть поширюватись на відносини, що випливають із договору оренди земельної ділянки, і не регулюють договірні відносини між сторонами у справі.

Судом встановлено, що заборгованість, яка виникла у відповідача по несвоєчасній сплаті орендної плати по договору оренди землі від 30.04.2009 року в сумі 38 515,44 грн., що включає в себе суму орендної плати за вересень 2012 року, за листопад 2012 року, за березень 2013 року і за травень 2013 року в тому числі мала місце переплата орендної плати за січень 2013 р. в сумі 367,00 грн. повністю погашена відповідачем, а саме оплачено ним 02.08.2013 р. - 18 000,00 грн., 02.08.2013 р.- 17 650,00 грн. та 23.08.2013 року - 2 864,44 грн. (докази а матеріалах справи).

А відтак провадження у справі, щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 38 515,44 грн. слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору, згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як видно з позовної заяви, підставою для розірвання договору є несплата орендної плати відповідачем внаслідок якої позивач позбавляється того, на що розраховував і йому завдається цим шкода.

Як вбачається із матеріалів справи, досліджених судом та копій квитанцій, поданих відповідачем, то відповідач із затримкою вносив орендну плату і заборгованість значилась за вересень 2012 р., листопад 2012 р., березень 2013 року і травень 2013 року. За решта місяці 2012-2013 р.р. відповідачем було сплачено орендну плату в тому числі мало місце переплати. Заборгованість станом на 01.10.2013 р. погашена в повному обсязі перед позивачем, шкоди не завдано позивачу і сам же позивач не наполягає на розірванні зазначеного вище договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, відсутність належних та допустимих доказів наявності систематичної несплати орендних платежів з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» за договором оренди земельної ділянки від 30.04.2009 р., суд вважає, прийшов до висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.04.2009 р., укладеного між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» та зобов'язання відповідача повернути Брюховицькій селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 за адресою: м. Львів - смт. Брюховичі, вул. Нежалежності України.

А відтак, в задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.

Позиція ВГС України з аналогічної справи викладена у Постанові ВГС України від 04.09.2013 р. №13/22/5022-850/2012 р.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"№18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У відповідності до п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Таким чином, судовий збір слід стягнути: з позивача в доход державного бюджету України в сумі 1 147,00 грн. та з відповідача в доход державного бюджету України в сумі 1 720,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 12, 29, 44, 49, 69,п.1-1 ч.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 38 515,44 грн. боргу припинити.

2. У решті позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Брюховицької селищної ради (адреса: вул. Ясна, 1, смт. Брюховичі, 79491, код ЄДРПОУ 04372402) в доход Державного бюджету 1 147,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» (адреса: 79071, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 93а, кВ. 100, код ЄДРПОУ 13838495) в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.10.2013 року.

Суддя Долінська О.З.