Рішення № 34051752, 09.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15107/13 09.10.13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Процай Михайла Сергійовича, смт.Котельва

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ткацього Костянтина Владиславовича, м.Полтава

про стягнення 113 190,50 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кучма О.Л. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аха страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», м.Київ про стягнення 113 190,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Ткацькій Олені Василівні страхового відшкодування за договором №855-а-10п від 27.11.2010р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха страхування» перейшло право вимоги до відповідача.

09.10.2013 позивачем подано клопотання №РГ/01009/10/4 від 08.10.2013р. про розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха страхування».

Відповідач у відзивах №08-03-12/19443 від 04.09.2013р. та №08-03-12/20574 від 19.09.2013р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а також з огляду на відсутність вини Процай Михайла Сергійовича у завданні шкоди позивачу.

Ухвалою від 18.09.2013р. до участі у справі було залучено Процай Михайла Сергійовича в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та Ткацького Костянтина Владиславовича, в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судове засідання 09.10.2013р. третя особа 1 не з'явилась, при цьому у письмових поясненнях б/н від 27.09.2013р. третьою особою 1 зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталась не з вини Процай Михайла Сергійовича. Крім того, як вказує третя особа 1, Процай Михайло Сергійович не був учасником дорожньо-транспортної пригоди у м.Дніпропетровську по вул.Уральській.

Третя особа 2 в судове засідання 09.10.2013р. також не з'явилась, пояснень по суті спору не надала, представника не направила, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась.

За висновками суду, Ткацького Костянтина Владиславовича було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За змістом наявної у матеріалах справи довідки №8884557 про дорожньо-транспортну пригоду місцем проживання третьої особи 2 на теперішній час є: 36004, м.Полтава, вул.Леніна, буд.59/2, кв.27. Будь-яких інших адрес Ткацького Костянтина Владиславовича матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 18.09.2013р. з метою повідомлення третьої особи 2 про час та місце розгляду справи, про свідчить засвідчена копія реєстру від 23.09.2013р. поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Ткацького Костянтина Владиславовича, яка наявна в матеріалах справи, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи 2 про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Незважаючи на те, що позивач та треті особи 1, 2 в судовому засіданні 09.10.2013р. не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а отже справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аха страхування» (страховик) та Ткацькою Оленою Василівною (страхувальник) було укладено договір №855-а-10п добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: Toyota Camry,

реєстраційний номер: ВІ 8878 ВН,

рік випуску: 2010р.

Згідно п.3 договору №855-а-10п від 27.11.2010р. вигодонабувачем за договором є Ткацька Олена Василівна.

Відповідно до п.22.1 вказаного правочину страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками , що носять ознаки ймовірності та випадковості.

Пунктом 22.2.1 договору передбачено, що до страхових ризиків, зокрема, відносяться збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто будь-які пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом п.п.15, 23.1.1 договору №855-а-10п від 27.11.2010р. останній набуває чинності з моменту надходження страхового платежу у повному обсязі на поточний рахунок чи до каси страховика та діє до 24:00 год. 26.11.2011р.

При настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк, передбачений договором (п.24.1.3 договору №855-а-10п від 27.11.2010р.).

Виходячи зі змісту довідки №8884557 про дорожньо-транспортну пригоду та висновку б/н від 30.09.2011р. перевірки по факту повідомлення, 29.09.2011р. о 22 год. на 33 км автодороги Полтава-В.Рублівка в Полтавському районі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. ВАЗ 21093, державний номер ВІ 3486 АН, що належить Процай Михайлу Сергійовичу, який і перебував за кермом, 2. Тоyota Camrу, державний номер ВІ 8878 ВН, власником якого є Ткацька Олена Василівна, за кермом під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував Ткацький Костянтин Владиславович.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу б/н від 30.09.2011р., автомобілю Тоyota Camrу, державний номер ВІ 8878 ВН було заподіяно наступні пошкодження: бампер передній, решітка радіатора, решітка переднього бампера, фара передня ліва, фара передня права, радіатор, замок капоту, крило переднє ліве, двері передні ліві, рамка радіатора, подушка безпеки водія, подушка безпеки пасажира, ремінь безпеки водія, ремінь безпеки пасажира, протитуманна фара, заглушка протитуманної фари, захист під бампером, підкрилок передній лівий, дефлектор лівий та правий, шланг омивача.

Згідно з калькуляцією №V02936 від 25.10.2011р. вартість ремонту вказаного вище автомобіля становить 113 190,50 грн.

За змістом п.12.2 договору №855-а-10п від 27.11.2010р. розмір безумовної франшизи у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить нуль відсотків страхової суми.

01.11.2010р. представниками позивача було складено страховий акт №2011/V/MOD02936 , в якому вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 113 190,50 грн. на рахунок страхувальника.

Одночасно, доказів виплати страхового відшкодування позивачем надано не було. Ухвалами господарського суду від 04.09.2013р. та 18.09.2013р. позивача було зобов'язано надати копію платіжного доручення, яке підтверджує перерахування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аха страхування» страхової виплати Ткацькій О.В. Проте, вимоги вказаної ухвали позивачем не були виконані.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За змістом п.24.3.10 договору №855-а-10п від 27.11.2010р. страховик має право після виплати страхового відшкодування пред'явити право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу).

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова Верховного Суду України від 12.09.2011р. у справі №33/341), а також Вищий господарський суд у постанові від 06.12.2011р. по справі № 23/279.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях пояснень, особою, винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди 29.09.2011р., є Процай Михайло Сергійович.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Документом, який підтверджує наявність у діях особи складу правопорушення та її вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є рішення районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, прийняті за результатом розгляду справ про адміністративні правопорушення. Таку саму позицію наведено в постанові від 17.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №910/4896/13.

Відповідно до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2013р. позивача було зобов'язано надати докази наявності вини Процай М.С. у скоєнні 29.09.2011р. дорожньо-транспортної пригоди. Проте, позивачем вимог вказаної ухвали виконано не було.

Одночасно, за змістом висновку б/н від 30.09.2011р. та рапорту інспектора з дізнання відділення державної автомобільної інспекції Полтавського районного відділення управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області В.Г.Рябокінь, які витребувано ухвалою суду від 18.09.2013р., в діях водіїв автомобілів ВАЗ 21093, державний номер ВІ 3486 АН, Процай Михайла Сергійовича та Тоyota Camrу, державний номер ВІ 8878 ВН, Ткацького Костянтина Владиславовича не вбачається порушення правил дорожнього руху, так як дорожньо-транспортна пригода була спричинена раптовим виходом тварини на дорогу, внаслідок чого водії були неспроможні об'єктивно виявити перешкоду чи небезпеку для руху, щоб уникнути зіткнення.

Таким чином, виходячи з того, що вина Процай Михайла Сергійовича у скоєні 29.09.2011р. дорожньо-транспортної пригоди відсутня, приймаючи до уваги те, що відповідачем не було порушено прав позивача, отже у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха Страхування» відсутнє право вимоги про відшкодування збитків до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА».

При цьому, господарський суд зазначає про припущення позивачем помилки при визначенні місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди, Зокрема, за змістом позову вказана подія відбулась в м.Дніпропетровську на вул.Уральській, тоді як відповідно до змісту довідки №8884557 та інших наявних у справі документів страховий випадок стався на 33 км автодороги Полтава-В.Рублівка в Полтавському районі.

Отже, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, відсутність вини Процай Михайла Сергійовича у скоєні дорожньо-транспортної пригоди 29.09.2011р., позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха страхування» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про стягнення 113 190,50 грн. не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аха страхування», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», м.Київ про стягнення 113 190,50 грн.

У судовому засіданні 09.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.10.2013р.

Суддя М.О. Любченко