Рішення № 34051707, 27.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/247 27.09.13 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая»доКиївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне квартирно-експлутаційне управління Міністерства оборони Українипровідшкодування вартості витрат на поліпшення речіза зустрічним позовомзаступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони УкраїнидоТовариство з обмеженою відповідальністю «Астрая»провідшкодування збитків

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Баранов Д.О.

Стасюк С.В.

Представники сторін: прокурор:Пушкарьов О.Г.від позивача за первісним позовом:Боричевський С.М. від відповідача за первісним позовом:Лятіфова Т.Б.від третьої особи:Лятіфова Т.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про відшкодування вартості витрат на поліпшення речі у розмірі 98 692,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договору оренди нежитлового приміщення №59/1999/ГоловКЕУ від 09.04.1999 р. та Додаткової угоди 9/10 від 07.11.2002 р. до договору №59/1999/ГоловКЕУ від 09.04.1999 р. позивач за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, а саме провів ремонт з покращенням планування та благоустроєм прилеглої території, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати вартості поліпшення орендованого майна у розмірі 98 692,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

01.08.2011 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» про відшкодування збитків.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що внаслідок порушення зобов'язання зі сплати орендних платежів рішенням господарського суду міста Києва у справі №31/81 від 30.03.2011 р. за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства було розірвано договір №59/1999/ГоловКЕУ від 09.04.1999 р. та додатковий договір №21д/ККЕУ та виселено Товариство з орендованого приміщення. Оскільки Товариство було виселено з спірних приміщень 06.07.2011 р., то прокурор вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення після припинення дії договору у розмірі

16 290,78 грн. за період з 01.04.2011 р. по 06.07.2011 р. Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків за нанесення останнім орендованому майну у розмірі 99 993,82 грн., збитків (упущеної вигоди) у розмірі 16 290,95 грн. та витрат по сплаті земельного податку у розмірі 3 337,84 грн. за період з 01.04.2011 р. по 06.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. судом прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства про відшкодування збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. у справі №48/247 призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

04.04.2013 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, з якого вбачається, що призначена ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. експертиза не проведена у зв'язку з відсутністю її оплати, а матеріали справи №48/247 повернуто до господарського суду міста Києва.

При цьому, суд не вбачає підстав для повторного призначення експертизи, оскільки, по-перше, в судовому засіданні представники всіх учасників судового процесу проти призначення експертизи заперечили та зазначили про відсутність необхідності призначення експертизи.

По-друге, як свідчать наявні в матеріалах справи документи та підтверджено сторонами, станом на час розгляду справи спірним приміщенням користується новий орендар, яким, в свою чергу, в даному приміщенні було розпочато ремонті роботи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. поновлено провадження у справі №48/247 та призначено розгляд справи на 13.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу №48/247 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), судді Самсін Р.І., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу №48/247 прийнято до провадження колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Самсін Р.І., Стасюк С.В. та призначено розгляд справи на 03.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. розгляд справи №48/247 відкладено на 20.06.2013 р.

В судовому засіданні 20.06.2013 р. оголошено перерву до 04.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. справу №48/247 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Самсін Р.І., суддя Котков О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. прийнято до провадження справу №48/247 колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Самсін Р.І., суддя Котков О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. розгляд справи №48/247 відкладено на 03.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.09.2013 р. справу №48/247 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2013 р. колегією суддів у складі головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В. прийнято справу № 48/247 до провадження.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. справу №48/247 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Баранов Д.О., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. справу № 48/247 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Баранов Д.О., суддя Стасюк С.В.

В судове засідання, призначене на 27.09.2013 р., прокурор, представники сторін та третьої особи з'явились, надали пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. зустрічний позов заступника військового прокурора Київського гарнізону в частині вимог про стягнення витрат по сплаті земельного податку у розмірі 3 337,84 грн. залишено без розгляду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

По зустрічному позову.

09.04.1999 р. між Головним квартирно-експлуатаційним Управлінням Міністерства оборони України як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» (надалі - «Товариство») як орендарем укладено договір № 59/1999/ГоловКЕУ оренди нежитлового приміщення (надалі - «Договір»).

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 208 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Курська, 7, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить 180 186, 00 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати з 1 кв.м в місяць 600,60 грн. за перший місяць оренди, а відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п.п. 5.3 Договору такий договір може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, арбітражного суду у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов'язків.

01.03.2010 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» укладено додатковий договір № 21з/ККЕУ до Договору, згідно з яким стороною Договору (орендодавцем) виступає Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 7.6 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2014 р.

Спір у справі за зустрічним позовом виник у зв'язку з неналежним, на думку прокуратури, виконанням Товариством обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого приміщення після розірвання Договору, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для стягнення Товариства неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу, за період з 01.04.2011 р. по 06.07.2011 р.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі приміщення в оренду та користування ними відповідачем.

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено п. 7.6 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2014 р.

Однак, рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі № 31/81 за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі: Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» про розірвання договору і примусове виселення укладений між сторонами Договір було розірвано та виселено відповідача з орендованого приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №31/81, яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. була повернута без розгляду на підставі п.п. 2 та 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, датою набрання рішенням у справі № 31/81 законної сили є 26.04.2011 р., а отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, Договір припинив свою дію 26.04.2011 р.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п. 5.4 Договору у випадку розторгнення договору оренди, закінчення терміну його дії та відмови від його продовження орендар повинен повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. Орендодавець повинен прийняти згідно акту прийому-передачі об'єкт оренди протягом одного місяця.

При цьому, суд відзначає, що положеннями вказаного пункту Договору не визначено строку, протягом якого орендар зобов'язаний повернути приміщення, а містить лише строк, протягом якого орендодавець зобов'язаний прийняти майно.

Відтак, в даному випадку при визначенні строку виконання зобов'язання орендаря з повернення приміщення застосовуються загальні положення, встановлені ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України щодо обов'язку негайного повернення майна.

Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку з повернення приміщення відповідачем за зустрічним позовом належним чином виконано не було, а спірне приміщення було звільнено орендарем лише 06.07.2011 р., що підтверджується актом державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

Доводи відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що про наявність рішення у справі №31/81 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 р. останньому стало відомо лише з моменту відкриття виконавчого провадження судом відхиляються.

По-перше, апеляційну скаргу на вказане рішення Товариством було подано 08.04.2011 р., а по-друге, 27.04.2011 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» подано до Київського апеляційного господарського суду клопотання про видачу ухвали про повернення апеляційної скарги (належним чином засвідчена копія клопотання знаходиться в матеріалах справи).

Тобто, про існування ухвали про повернення апеляційної скарги та про набрання рішенням законної сили (а відтак і про припинення договору) відповідачу стало відомо щонайменше з 27.04.2011 р.

Отже, враховуючи, що укладений між сторонами Договір оренди було розірвано з 26.04.2011 р., а свого обов'язку щодо повернення приміщення орендар належним чином не виконав, вимоги прокурора про стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення є правомірними.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки, оскільки прокурором невірно визначено дату, з якої починається прострочення відповідача з повернення приміщення.

Враховуючи, що рішення суду у справі про розірвання Договору набрало законної сили 26.04.2011 р., про що відповідачу стало відомо 27.04.2011 р., прокурором безпідставно нараховано неустойку за період з 01.04.2011 р. по 27.04.2011 р.

З 01.04.2011 р. по 26.04.2011 р. Договір був чинний, а тому позивач правомірно здійснював користування орендованим майном.

В свою чергу, нарахування неустойки за 27.04.2011 р. є безпідставним з огляду на положення ст. 614 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку відсутня вина відповідача у невиконанні рішення суду, що зумовлено необізнаністю останнього про набрання відповідним рішенням законної сили (ухвала Київського апеляційного господарського суду була винесена без виклику сторін, а відповідачу про неї стало відомо 27.04.2011 р.).

Таким чином, за здійсненим судом перерахунком з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягає стягненню неустойка за період з 28.04.2011 р. по 06.07.2011 р. у розмірі подвійної плати за користування приміщеннями, що з урахуванням положень п. 4.1 та 4.2 Договору, становить 11 731,81 грн.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що за заявлений до стягнення період ним сплачувалась орендна плата до уваги судом не приймається, оскільки неустойка є видом господарсько-правової відповідальності (штрафною санкцією), яка застосовується за неналежне виконання зобов'язання з повернення майна. Тому на існування підстав для нарахування неустойки та її розмір факт виконання чи невиконання обов'язку зі сплати орендної плати не впливає.

Сплата орендної плати не є предметом розгляду даної справи, а відповідач не позбавлений можливості вирішити питання щодо сплачених в якості орендної плати коштів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України або в судовому порядку шляхом подання окремого позову.

Стосовно зустрічної позовної вимоги про стягнення з Товариства збитків за нанесення шкоди орендованому майну суд відзначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В якості обґрунтування розміру збитків завданих неналежним утриманням майна позивач посилається на дефектний акт та локальний кошторис №2-1-1, відповідно до яких для відновлення вбудованих приміщень житлового будинку по вул. Курській, 7 необхідно виконати роботи за загальну суму 99 993,82 грн.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В той же час, Управлінням не доведено, що зазначені в дефектному акті недоліки спірного приміщення не є нормальним зносом майна, оскільки такі приміщення перебували в оренді у Товариства протягом 12 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Наведене свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, а тому у задоволенні вимоги Управління про стягнення з Товариства збитків за нанесення шкоди орендованому майну у розмірі 99 993,82 грн. необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом упущеної вигоди у розмірі 16 290,95 грн., розмір якої розраховано з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах, суд відзначає наступне.

По-перше, вказаний позивачем розмір прибутку та обґрунтування вимог про стягнення збитків не дають підстав для висновку про доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між неповерненням об'єкту оренди, внаслідок неправомірних дій відповідача, та можливим отриманням доходу у розмірі 16 290,95 грн., тобто не надано належних доказів того, що у випадку повернення об'єкту оренди позивач дійсно отримав би дохід у заявленому розмірі.

По-друге, розмір доходу, який міг би отримати позивач, не доведено належними доказами, а носить характер припущень.

Наведені обставини свідчать про недоведення розміру упущеної вигоди, що виключає можливість задоволення позову в частині стягнення з Товариства упущеної вигоди з визначених у позові підстав.

Враховуючи викладене, зустрічний позов заступника військового прокурора Київського гарнізону підлягає частковому задоволенню, а з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 11 731,81 грн.

По первісному позову.

В обґрунтування первісного позову позивач стверджує, що ним в орендованому приміщенні було проведено ремонті роботи, а тому з посиланням на абз. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» просить стягнути з відповідача вартість виконаних робіт з поліпшення приміщення у розмірі 98 692,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору орендар має право за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна.

Згідно з п. 4.5 Договору вартість поліпшень орендованого майна, здійснена орендарем за власний рахунок, зараховується в рахунок орендних платежів, а в разі викупу - у вартість сплати за приватизацію орендованого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Аналогічне положення щодо здійснення ремонтних робіт передбачено п. 2.3.4 Договору, згідно з яким орендар має право за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна.

Отже, згідно з наведеними положеннями законодавства та умовами Договору для проведення реконструкції та поліпшення орендованого майна орендар має отримати на це згоду орендодавця.

Як свідчать матеріали справи, листом від 22.04.2002 р. № 1/145 Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая» звернулось до Головного квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України з проханням надати згоду на проведення поліпшення орендованого майна за рахунок коштів орендаря.

У відповідь на вказане звернення Головним квартирно-експлуатаційним Управлінням Міністерства оборони України на адресу позивача надіслано лист від 02.08.2002 р. №144/1/6/1273, за змістом якого орендодавець не заперечує проти проведення орендарем поліпшень орендованого майна за рахунок власних коштів.

Таким чином, як того вимагають положення чинного на той час законодавства та умови Договору, позивачем було отримано дозвіл орендодавця на здійснення робіт з поліпшення орендованого приміщення.

Згідно з наданими позивачем документами (в тому числі, дефектним актом від 10.07.2002р. та актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 20.10.2002 р.) у 2002 р. Товариством були проведені ремонтні роботи з поліпшення орендованого приміщення, загальна вартість яких становить 98 692,00 грн.

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час виконання робіт) якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх заперечень проти первісного позову відповідач вказує, що за змістом чинних на момент виникнення спірних правовідносин положень законодавства орендодавець зобов'язаний відшкодовувати вартість здійснених орендарем поліпшень у випадку, якщо інше не передбачено договором. Оскільки п. 4.5 укладеного між сторонами Договору передбачено, що вартість витрат на поліпшення майна має зараховуватись в рахунок орендних платежів, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Однак, вказані доводи відповідача за первісним позовом судом відхиляються з огляду на наступне.

01.11.2002 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 9/10 до Договору, якою сторони погодили, що у відповідності з п. 2.3.4 та п. 2.4.3 договору № 59/1999/ГоловКЕУ від 09.04.1999 р. оренди нежитлового приміщення орендодавець згоден із проведеним орендарем за рахунок власних коштів ремонтом з покращенням планування та благоустроєм прилеглої території орендованого майна на суму 98 692,00 грн. у відповідності з кошторисом на ремонт приміщення магазину по вул. Курській, 7. Витрати орендаря на проведення ремонту з покращенням планування орендованого майна не зараховуються в рахунок орендних платежів.

При цьому, у вказаній додатковій угоді сторони чітко визначили, що витрати орендаря на проведення ремонту з покращенням планування орендованого майна не зараховуються в рахунок орендних платежів.

Тобто, підписавши вказану додаткову угоду, по-перше, відповідач за первісним позовом фактично визнав здійснення орендарем поліпшення переданого у користування приміщення та вартість таких робіт, а по-друге, в договірному порядку сторони визначили, що сума коштів, витрачених на поліпшення майна, зарахуванню в рахунок орендних платежів не підлягає.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є, обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, не погоджуючись з положеннями додаткової угоди від 01.11.2002 р., яка є невід'ємною частиною Договору, відповідач мав право відмовитись від її підписання, а підписавши - набув обов'язок виконувати встановлені нею умови належним чином.

Отже, з огляду на те, що проведення Товариством ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна було належним чином погоджено з орендодавцем, обов'язок орендодавця відшкодувати вартість таких робіт передбачена нормами законодавства та положеннями Договору, а також враховуючи, що вартість таких робіт згідно укладеною між сторонами Додатковою угодою від 01.11.2002 р. в рахунок погашення орендних платежів не зараховується, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 98 692,00 грн. є обґрунтованими.

При цьому, суд відзначає, що обов'язок з відшкодування вартості здійснених поліпшень покладається саме на Київське квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, оскільки разом із укладенням Додаткової угоди від 01.11.2011 р. було змінено сторону (орендодавця) у вже існуючому Договорі №59/1999/ГоловКЕУ від 09.04.1999 р., а не мало місце укладення нового договору оренди. За таких обставин, до відповідача за первісним позовом перейшли права та обов'язки орендодавця за Договором №59/1999/ГоловКЕУ від 09.04.1999 р., в тому числі і ті права та обов'язки, що виникли до укладення Додаткової угоди.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок щодо відшкодування вартості ремонту орендованого майна виникає у орендодавця саме з моменту пред'явлення відповідної вимоги (так як строк виконання зобов'язання такого роду не встановлений ані договором, ані законодавством).

З даним позовом (що за своїм змістом є формою вимоги) позивач звернувся до суду 17.06.2011 р., а, отже, станом на момент розгляду справи строк виконання зобов'язання відповідача з відшкодування вартості поліпшень орендованого майна є таким, що настав.

Заперечення відповідача щодо вартості витрат позивача на поліпшення відповідного майна судом відхиляються, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених доводів відповідачем не подано.

Враховуючи викладене, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд первісних позовних вимог покладаються на відповідача.

Судові витрати за розгляд зустрічних позовних вимог покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, ідентифікаційний код 22991617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 18, ідентифікаційний код 24727712) витрати на поліпшення орендованого майна у розмірі 98 692 (дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, ідентифікаційний код 22991617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 18, ідентифікаційний код 24727712) державне мито у розмірі 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Зустрічний позов заступника військового прокурора Київського гарнізону задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 18, ідентифікаційний код 24727712) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України неустойку у розмірі 11 731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 81 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 18, ідентифікаційний код 24727712) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 66 коп.

7. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 02.10.2013 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: Д.О. Баранов

С.В. Стасюк