Рішення № 34051637, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/6470/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засіданні Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Маріупольського краєзнавчого музею, м. Маріуполь

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Централізованої бухгалтерії закладів культури, м. Маріуполь

про стягнення 5402,40грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Малютін Д.О. - за довіреністю;

від відповідача: Лифар Н.І. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Маріупольським міжрайонним відділом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Маріупольського краєзнавчого музею, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 5402,40грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №1254/Мр від 02.01.2013р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 5402,40грн.

25 вересня 2013р. позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд додатково стягнути з відповідача також заборгованість за надані послуги охорони за серпень 2013р. в сумі 1800,80грн., у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі всього в сумі 7203,20грн. З даною заявою відповідач був ознайомлений у судовому засіданні, про що мається відмітка на самій заяві. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст.22 ГПК України та підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 7203,20грн.

Представник відповідача у судовому засідання повністю визнав заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача була залучена Централізована бухгалтерія закладів культури.

Третя особа надала суду письмові пояснення по справі, де підтверджує наявність заборгованості за надані послуги охорони та зазначає, що неодноразово зверталася до Державної казначейської служби України з листами щодо здійснення платежів, на які не було отримано жодної відповіді.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Маріупольським міжрайонним відділом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець) та Маріупольським краєзнавчим музеєм (Замовник), централізованою бухгалтерією закладів культури (Платник) 02 січня 2013р. був укладений договір №1254/Мр термінового виклику наряду міліції охорони.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Виконавець на кошти отриманих від Замовника, починаючи з 01.01.2013р. забезпечує реагування НМО (наряду міліції охорони) у разі надходження на ПЦС (пульт централізованого спостереження) сигналу тривоги при використанні Замовником засобів ручної тривожної сигналізації встановлених на об'єктах Замовника, які внесені до Дислокації та позначені на план-схемі.

Відповідно до п.1.2 договору терміном надання послуг охорони є визначений додатком №1 до договору час.

Згідно умов п.2.1. договору ціну договору визначено і узгоджено Сторонами дислокацією та протоколом узгодження вартості. На момент укладання договору вартість послуг дорівнює 21609,60грн. на рік.

Ціна договору може бути змінена шляхом підписання сторонами Дислокації та Протоколу узгодження вартості, без укладання додаткових угод(п.2.2. договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата замовлених послуг здійснюється Платником шляхом щомісячних виплат сум вказаних в Дислокації і пункту 2.1 цього договору. Зобов'язання замовника здійснювати оплату виконавця не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунку, тощо. Платник зобов'язаний здійснювати оплату за надану послугу впродовж 10 банківських днів після закінчення місяця, в якому були надані послуги згідно актів виконаних робіт. Форма розрахунків - безготівкова, оплата здійснюється у гривнях (пункти 2.4.-2.5. договору).

За приписами п.3.2.7. договору замовник зобов'язався здійснювати оплату послуг виконавця своєчасно і в порядку обумовленому пунктами 2.1., 2.3., 2.4., 2.6. цього договору.

Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 01.01.2014р. (п.9.1 договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами була підписана Дислокація, розрахунок до договору відповідно до якого вартість наданих послуг за місяць складає 1800,80грн. та протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони

За розрахунком позивача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за період з червня 2013р. по серпень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 7203,20грн. Наявність заборгованості за період з червня 2013р. по серпень 2013р. на суму 7203,20грн. позивач підтверджує довідкою №23-09/13-юр/1254/Мр1 від 23.09.2013р. за підписом начальника та головного бухгалтера управління.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №1254/Мр від 02.01.2013р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №1254/Мр від 02.01.2013р. термінового виклику наряду міліції охорони належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони за період з червня 2013р. по серпень 2013р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7203,20грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 7203,20грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Маріупольського краєзнавчого музею, м. Маріуполь за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Централізованої бухгалтерії закладів культури, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 7203,20грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Маріупольського краєзнавчого музею (87515, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Георгіївська, буд. 20, коє ЄДРПОУ 02223543, р/р №35416016001902 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016) на користь Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84, код ЄДРПОУ 37885304, р/р №26005027013001 в Донецькому регіональному відділенні АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) заборгованість в сумі 7203,20грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 10.10.2013р.

Суддя С.В. Тоцький