Рішення № 34051524, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/6391/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Малікової Е.І.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Донецькміськгаз", м.Донецьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк

про стягнення 524 969 грн. 97 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: Рябошапко Д.С. - за довіреністю №612 від 23.09.2013р.

Від відповідача: Жуковін М.Г.- за довіреністю №101/835 від 10.10.2012р.

Згідно зі ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09. по 10.10.2013р. об 11.40год

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк, про стягнення 524969 грн. 97коп., у тому числі основний борг в сумі 490594грн. 76 коп., пеня в сумі 28131грн. 91коп., 3% річних в сумі 5752грн. 71коп., інфляційні втрати в сумі 490грн. 59коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-154 від 03.12.2012р.; додаток №1, №2, №3 до договору №2013/ТП-ПР-154 від 03.12.2012р.; додаткову угоду до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2013р.; акти №2013/ ТП-ПР-154 приймання-передачі природного газу за договором №2013/ТП-ПР-154 від 03.12.2012р. від 31.01.2013р.; 28.02.2013р.; акт звірки від 06.08.2013р.; розрахунок суми позову.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву №101/2080 від 23.09.2013р. повідомив суд про повну сплату боргу в сумі 490594грн. 76коп., на підтвердження надав платіжне доручення №3386 від 19.09.2013р. Крім цього, повністю погодився з розміром нарахованих та заявлених до стягнення позивачем санкцій, проте просив відмовити позивачу в задоволенні цієї частині позовних вимог. Просив відстрочити виконання рішення у справі до 30.11.2013р. у зв'язку з надважким фінансовим станом на підприємстві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

03.12.2012р. між сторонами був підписаний договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-154, згідно з умовами якого позивач (постачальник) протягом 2013р., постачає природний газ промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання, які є кінцевими споживачами в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а відповідач (споживач) оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування балансової належності об`єктів газоспоживання і експлуатаційної відповідальності сторін. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку №1 до договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку №2 до договору.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п.п. 4.5., 4.6 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами в розмірі 100% оплати грошовими коштами вартості договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка №2 до договору за п`ять календарних днів до початку місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п`яти операційних днів з дати складання акту приймання-передачі газу.

Договір набирає чинності з дати підписання, та відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, поширює свої відносини, що склалися між сторонами 3 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013р. (п.10.1 договору).

Згідно з наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р. та 28.02.2013р. за договором №2013/ ТП-ПР-154 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", м.Донецьк (постачальник) передав відповідно до договору, а Публічне акціонерне товариство "Топаз", м.Донецьк прийняло природний газ в обсязі 315155 м. куб. за період січень, лютий 2013р. на загальну суму 490594грн. 76 коп. (з урахуванням часткової оплати з боку відповідача).

Факт постачання позивачем природного газу на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений природний газ в сумі 490594грн. 76 коп. (з урахуванням часткової оплати), всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2013р. по 01.08.2013р., складеного та підписаного сторонами без будь-яких зауважень, судом встановлено, що станом на 06.08.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 490594грн. 76 коп.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначалось вище, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за природний газ, поставлений за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-154 від 03.12.2012р. в сумі 490594грн. 76 коп.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи платіжним дорученням №3386 від 19.09.2013р. відповідачем було повністю сплачено заборгованість за поставлений газ за договором в сумі 490594грн. 76 коп.

Позивачем вказані обставини не спростовуються.

За таких обставин, згідно з п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 490594грн. 76коп. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за період з 11.03.2013р. по 31.07.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 5752грн. 71коп. та інфляційні втрати в сумі 490грн. 59коп. за період березень - червень 2013р.

Як встановлено судом, розрахунок суми 3% річних та суми інфляційних втрат, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.2.2 договору у разі порушення споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за чкий сплачуєтьсяпеня, від суми простроченого платежу за кожен день простросення.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 28131грн. 91коп. за період з 11.03.2013р. по 31.07.2013р.

Як встановлено судом, розрахунок суми пені, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 28131грн. 91коп., 3% річних в сумі 5752грн. 71коп. та інфляційних втрати в сумі 490грн. 59коп., підлягають задоволенню.

Одночасно, з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що вимога відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат залишена судом без задоволення, як недоведена та необргунтована належним чином.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача враховуючи, що, за висновками суду, спір у справі виник внаслідок його неправомірних дій.

Відповідач в судовому засіданні 26.09.2013р. та у відзиві на позовну заяву №101/2080 від 23.09.2013р. заявив клопотання про відстрочку виконання рішення у справі до 30.11.2013р. у зв'язку з надважким фінансовим станом підприємства.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити його виконання.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Тобто, відстрочка фактично означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення за приписом п.7.2 вищезазначеної постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обрунтування клопотання відповідач посилається на наявність обставин, що ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду у справі в повному обсязі внаслідок скрутного фінансового стану підприємства.

Як вбачається з відзиву ПАТ "Топаз" не має достатньо коштів для своєчасних розрахунків з контрагентами внаслідок затримки реалізації вже виготовленої продукції.

В підтвердження зазначених обставин Публічним акціонерним товариством "Топаз", м.Донецьк до матеріалів справи надано копію балансу останнього станом на 30.06.2013р., згідно якого містяться відомості про наявність довгострокових фінансових зобов'язань відповідача, поточної кредиторської заборгованості, поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо.

Одночасно, відповідач зазначає, що ним укладено контракт з інозамовником, наступний платіж за яким планується отримати у листопаді 2013р., однак доказів на підтвердження викладеного суду не надано. Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо можливості виконання рішення суду саме з 30.11.2013р.

Виходячи з того, що, за висновками суду, відповідачем не надано доказів підтверджуючих можливість виконати рішення суду з 30.11.2013р., а також доказів отримання ПАТ "Топаз" коштів для виконання рішення суду саме з цієї дати, враховуючи, що розмір присуджених до стягнення з відповідача санкцій не є надмірно великим, приймаючи до уваги заперечення позивача, клопотання Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк про відстрочку виконання рішення у справі до 30.11.2013р. підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 83, 82-85, 121, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №905/6391/13 в частині вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 490594грн. 76 коп.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк про стягнення пені в сумі 28131грн. 91коп., 3% річних в сумі 5752грн. 71коп., інфляційних втрат в сумі 490грн. 59коп., задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Топаз" (83012, м.Донецьк, вул.Соколіна, б.1 «а», код ЄДРПОУ 14310371) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (83001, м.Донецьк, пр-т Театральний, б.1, код ЄДРПОУ 03361081) пеню в сумі 28131грн. 91коп., 3% річних в сумі 5752грн. 71коп., інфляційні втрати в сумі 490грн. 59коп., судовий збір в сумі 10499 грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 11.10.2013р.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.І. Малікова