Рішення № 34051387, 10.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2013 р. Справа № 902/1342/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

до: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці, м.Вінниця

про стягнення 21 218,64 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників:

позивача: Бобко Т.Є., начальник відділу претензійно-позовної роботи, довіреність № 94/13-Д від 04.09.2013 року.

відповідача: Черепащук Р.А., юрисконсульт, довіреність № 2932 від 01.10.2013 року.

ВСТАНОВИВ :

25.09.2013 року на адресу суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці, м.Вінниця про стягнення 21 218,64 грн. заборгованості за природний газ з яких 21 016,23 грн. основного боргу, 202,41 грн. 3 % річних в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань по договору від 21.03.2013 року № 2013/ТП-Б-Кл-040230.

Ухвалою від 25.09.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1342/13 та призначено до розгляду на 10.10.2013 року.

04.10.2013 року до суду надійшла заява позивача в якій останній посилаючись на погашення суми основного боргу відповідачем після порушення провадження у справі просить провадження у вказаній частині позовних вимог припинити в зв'язку з відсутністю предмета спору та стягнути з відповідача 202,41 грн. 3 % річних, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1 720,50 грн..

10.10.2013 року до суду надійшов відзив відповідача в якому останній заперечує щодо заявленого позову вказуючи на сплату суми основного боргу в розмірі 21 016,23 грн.. Стосовно вимог про стягнення 3 % річних відповідач у відзиві просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на на відсутність вини в простроченні виконання зобов'язання позаяк Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці є бюджетною установою, а причиною виникнення заборгованості є недостатнє фінансування з державного бюджету тощо.

Крім того 10.10.2013 року відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в зв'язку з відсутністю предмета спору.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.03.2013 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Вінниці (Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-Б-Кл-040230.

Згідно п.1.1 Договору Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договірні обсяги постачання газу Споживачу знаходяться в додатку 2 до Договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (п.2.6 Договору).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.2.9 Договору).

В розділі 4 Договору сторонами врегульовано визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків.

Зокрема в п.4.1 зазначено, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання.

До ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2 % - 70,180 грн.;

- тариф на постачання природного газу - 38,50 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 249,00 грн.;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 56,60 грн.;

- податок на додану вартість - 20 %.

Всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу 3 923,28 грн., крім того ПДВ - 784,656 грн., всього з ПДВ - 4 707,936 грн. (п.4.2 Договору).

Згідно п.4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100 % авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.3.3 Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

До вказаного Договору сторонами підписано додаток № 1 "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання", додаток № 2"Договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік" згідно якого передбачили обсяги постачання на кожен місяць 2013 року.

Як встановлено судом на виконання умов вказаного вище договору в березні-квітні 2013 року відповідачу поставлений природній газ в об'ємі 4 464 куб.м. на загальну суму 21 016,23 грн., що підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу, який не був оплачений відповідачем у строки визначені Договором.

Непроведення розрахунку відповідачем за отриманий природній газ в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

Водночас судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 29 від 18.09.2013 року, яке оплачено управлінням ДКС у м.Вінниці Вінницької області 26.09.2013 року відповідачем здійснено перерахування 21 016,23 грн..

Надходження коштів на рахунок позивача відбулось 26.09.2013 року, що підтверджується відповідною банківською випискою, тобто після порушення провадження у справі.

З врахуванням встановлених обставин, а також приймаючи до уваги заяву позивача та клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 21 016,23 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 202,41 грн. 3 % річних за період з 07.05.2013 року по 31.08.2013 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних виявлено арифметичні помилки спричинені невірним визначенням кінцевого показнику у вказаній вимозі.

Зокрема при перерахунку 3 % річних з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення та сум заборгованостей на які здійснюється нарахування судом отримано 202,10 грн. 3 % річних з огляду на що в стягненні 0,31 грн. 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві є юридично неспроможними, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

При цьому суд зауважує на помилковості віднесення відповідачем до штрафних санкцій вимогу про стягнення 3 % річних позаяк інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення суми боргу та часткової відмови в стягненні 3 % річних з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При цьому з врахуванням того, що спір до суду доведено внаслідок неправильних дій відповідача витрати по сплаті судового збору понесені позивачем за вимогу про сплату суми боргу покладаються на відповідача згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

10.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці, вул.Червоноармійська, 87, м.Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 08320218) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012 (ідентифікаційний код - 03338649) - 202 грн. 10 коп. - 3 % річних, 1 720 грн. 47 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 00 грн. 31 коп. 3 % річних відмовити.

4. Провадження у справі № 902/1342/13 в частині вимоги про стягнення 21 016 грн. 23 коп. основного боргу припинити згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 жовтня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.