Рішення № 34051267, 04.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/16086/2012

н/п 2/640/410/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Муратової С.О.

при секретарях - Сергєєвій В.С., Грицюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради - органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради - органу опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2012 р. звернувся до суду з позовом, просить визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, місце проживання його батька ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, не чинити перешкоди ОСОБА_5 у його проживанні за вказаною вище адресою разом з батьком ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гр. щомісячно з моменту подання даного позову (т. 1 а.с. 1-4).

На обґрунтування вимог зазначає, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 08.07.2006, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5. Шлюб розірвано рішенням суду 05.03.2012, у якому місце проживання їх дитини не вирішено. 29.05.2007 разом з ОСОБА_2 ними придбано 1/2 частину будинку АДРЕСА_2, де вони разом і проживали. Після народження дитини її місцем проживання було спільно визначена ця ж частина житлового будинку за вказаною адресою. В грудні 2009 р. вони змінили місце проживання та переїхали до м. Харкова, за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1, - у трикімнатну квартиру, де їх син був поставлений на облік в 4-ому педіатричному відділенні 23-ї дитячої міської поліклініки м. Харкова. Причиною переїзду стали труднощі із працевлаштуванням в регіоні Луганщини.

Вказує, що в травні 2011 відносини між ОСОБА_2 та його рідними загострилися, у зв'язку з її тяжінням до вживання алкоголю, у стані сп'яніння вона ставала агресивною, систематично влаштовувала сварки, погрожувала покінчити життя самогубством. 22.05.2011 намагалася вистрибнути з вікна їх квартири, розташованої на 7-му поверсі багатоповерхового будинку, разом з сином ОСОБА_5. За допомогою сусідів трагедії вдалося уникнути. З метою збереження сім'ї, вони були вимушені знову повернутися у їх будинок до м. Лисичанська. ОСОБА_2 продовжувала гуляти, порушувала подружню вірність, зловживала алкогольними напоями. Шлюб між ними розірвано за ініціативою ОСОБА_2, котра зробила це на випередження йому, щоб уникнути формулювання дійсної причини їх розлучення.

Зазначає, що 08.03.2012 ОСОБА_2, у стані алкогольного сп'яніння вдруге спробувала покінчити життя самогубством через повішення. Йому вдалося відвернути трагедію, знявши її з петлі та викликавши бригаду швидкої допомоги, яка відвезла її до Центральної міської лікарні ім. Тітова м. Лисичанська. З лікарні ОСОБА_2 забрав її рідний брат, місце її знаходження йому не повідомлялося.

12.03.2012 він зібрав усі свої речі, речі та іграшки сина ОСОБА_5 та в цей же день поїхав до м. Харкова за місцем своєї реєстрації, де вони з дитиною мешкають по теперішній час: АДРЕСА_1. Такий вчинок він зробив задля рятування дитини та її захисту. Проходити курс психіатричного лікування ОСОБА_2 не бажала.

Вказує, що ОСОБА_2 своєю поведінкою може зашкодити не тільки розвитку дитини, але й її здоров'ю, ним же створені всі необхідні та належні умови для виховання і розвитку його дитини. Син забезпечений житлом, за місцем його реєстрації він має своє спальне місце, куточок для ігор. Дитина поставлена на облік до дошкільної установи - дитячого садка № 241 Київського району м. Харкова. Медичне обслуговування при необхідності син проходить в 4-му педіатричному відділенні 23-ї дитячої міської поліклініки м. Харкова. Вказує, що дитина перебуває під постійним наглядом, оточена турботою як з його боку, так і зі сторони бабусі і дідуся. Дитина схильна проживати із ним. Він має постійне місце проживання, заробітну платню, за місцем проживання та місцем роботи має позитивну характеристику, на обліку у наркологічному та у психіатричному диспансерах не перебуває. З 12.03.2012 ОСОБА_2 не надає коштів на утримання сина, має нерегулярний, мінливий дохід, а тому просить стягнути з неї на його користь на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, з яким звернулася в січні 2013 р., просить визначити місце проживання сина ОСОБА_5 разом з нею за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі ? частини всіх доходів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 28.01.2013 для дитини у віці від 6 до 18 років, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 58-61).

На обґрунтування вимог зазначає, що з 08.07.2006 з ОСОБА_1 вони перебували у шлюбі, який рішенням суду від 05.03.2012 розірвано, оскільки протягом останнього руку сімейного життя між ними погіршилися стосунки, з 15.12.2011 між ними фактично припинилися шлюбні відносини. Кожен з них мав різний погляд на шлюб та сім'ю. ОСОБА_1 постійно нехтував сімейними цінностями, за його ініціативою між ними постійно виникали суперечки, свідком яких була їх малолітня дитина, що тяжко впливало на його психологічний стан. ОСОБА_1 періодично вчиняв аморальні вчинки, що виражалися в рукоприкладстві, навіть в присутності сина, протягом значного проміжку часу взагалі відсторонився від необхідності матеріального забезпечення своєї сім'ї. В період з серпня 2011р. по березень 2012р. він взагалі не цікавився сім'єю та дитиною, та не надавав кошти для потреб сім'ї. В цей період він проживав в м. Харкові та дуже рідко приїжджав до них.

Вказує, що вона, як мати їх неповнолітнього сина ОСОБА_5, розуміючи свою особисту відповідальність за виховання та турботу про дитину, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідним визначити місце проживання дитини разом з нею, в їх спільному з ОСОБА_1 будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово погрожував їй, що забере дитину до себе і вона його більше не побачить. 08.03.2012 ОСОБА_1, перебуваючи в м. Лисичанськ побив її, в результаті чого її забрала швидка медична допомога в лікарню. Після надання їй медичної допомоги з лікарні її забрав брат і відвіз її до матері. Скориставшись тим, що вона знаходилися в хворобливому стані, ОСОБА_1 таємно забрав дитини ту та перевіз її в м. Харків, яку з березня 2012р. вона не бачила. Вона звернулася з позовом про відібрання дитини 22.03.2012 до Київського районного суду м. Харкова, всі рішення суду були на її користь. З 14.11.2012 дитина перебувала в розшуку. ОСОБА_1 знав про те, що дитина перебуває в розшуку та всіляко ухиляється від виконання судового рішення. Коли дитина перебувала з нею, то вона постійно слідкувала за станом здоров'я дитини, його розвитком, виховувала та турбувалася про нього. У неї з сином психологічний контакт. Наміри перешкоджати ОСОБА_1 в реалізації його прав та обов'язків з приводу виховання їх дитини в неї відсутні. Оскільки ОСОБА_1 не надавав зароблені кошти на потреби сім'ї, в тому числі дитини, у неї є підстави вважати, ОСОБА_1 і на далі в добровільному порядку буде ухилятися від матеріально утримання дитини, а саме, сплати аліментів. Зазначає, що пред'явлений ОСОБА_1 трудовий договір викликає сумніви, так як директор, який підписав з ним договір від ім'я підприємства, є його родичем.

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1, та він же як відповідач за зустрічним позовом, та його представник ОСОБА_6, просили задовольнити вимоги за основним позовом та відмовити в задоволенні зустрічного позову, подали письмові заперечення на позов ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 98-100).

На обґрунтування позиції, зокрема, просили призначити по справі судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_2, судово-психологічну експертизу дитини, зобов'язати орган опіки та піклування надати до суду новий висновок з урахуванням нових виключних обставин за наданими документами. Вказували, що під час розірвання шлюбу мати дитини не ставила питання про долю своєї дитини, не визначила, з ким із батьків залишиться проживати їх син, до розірвання шлюбу віднеслась формально, надавши суду письмову заяву про слухання справи за її відсутності, рішення набрало чинності, а тому посилання ОСОБА_2 в теперішній час на обґрунтування причин розірвання шлюбу є безпідставними, у змісті позову про розірвання шлюбу та у змісті рішення про це такі обставини відсутні, в тому числі щодо фактів рукоприкладства. 29.05.2007 ОСОБА_1 придбано 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2, у якому за власний кошт він зробив сучасний ремонт, забезпечивши свою сім'ю належними житловими умовами, що з 12.03.2012 перебуває на повному його утриманні. Наданий ОСОБА_2 у копії суду трудовий договір не відповідає дійсності.

Заперечували твердження ОСОБА_2 про те, що 08.03.2012 він ОСОБА_1 її побив, вказуючи, що згідно копії довідки № 2327 від 30.10.2012 з управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради на запит Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області при розгляді заяви щодо замаху ОСОБА_2 на життя власної дитини 22.05.2011, встановлено, що 08.03.2012 о 22.59 надійшов виклик № 7843 на Лисичанську станцію швидкої медичної допомоги на адресу: АДРЕСА_2, - до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., причина виклику - повішення, на цей виклик 0 23.02 приїхала бригада, діагноз: странгуляційна асфіксія, алкогольне сп'яніння.

Зазначали, що у провадженні Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області знаходяться заяви ОСОБА_1 від 04.12.2012 щодо замаху ОСОБА_2 на життя своєї малолітньої дитини (ЕО №866), від 22.01.2013 та від 29.01.2013 щодо спроби незаконного проникнення до його житла ОСОБА_2 з групою чоловіків на чолі з двома співробітниками ГУМВС України в Харківській області (ТЭУ №1092, ТЭУ № 1462).

Вказували, що ОСОБА_2 двічі 17.01.2012 та 08.03.2012 намагалася покінчити життя самогубством, була відсутня вдома тривалий час, залишаючи дитину на самоті, належної турботи дитині не надавала, не забезпечувала сина належним медичним доглядом та лікуванням за його відсутності на заробітках.

Зазначили, що ОСОБА_2 надано суду підроблений документ - копію трудового договору № 478 від 15.10.2012р. про нібито її роботу у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, вона намагається ввести у оману суд стосовно власної трудової зайнятості та наявності у неї самостійного заробітку, чого фактично немає майже з 2002 року, впродовж вже більш ніж десяти років.

Відповідач за основним позовом ОСОБА_2, та вона ж як позивач за зустрічним позовом, просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, та задовольнити її вимоги. Вказувала, крім іншого, на штучне створення начебто її двох спроб покінчити життя самогубством, заперечувала такі події, вказувала на можливість з її боку створення нормальних умов для життя, розвитку та виховання дитини, що з 12.03.2012 всіляко їй створюють перешкоди навіть побачити дитину, яка перебуває у ОСОБА_1 незважаючи на рішення суду про відібрання дитини. Тому вона дійсно неодноразово приходила за вказаною адресою з працівниками міліції, інших установ, проте, не бачила дитини і до теперішнього часу. Пояснила, що, дійсно, на теперішній час вона офіційно не працевлаштована, проте, має постійний дохід, працює продавцем, отримує 120 гр. на день, має всі в тому числі матеріальні можливості для виховання та утримання дитини.

Відповідачі за основним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали позов ОСОБА_1, вказуючи, що вони проживають у зазначеній квартирі, де також проживає ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5, перешкод у проживанні дитини у квартирі вони не створюють.

В ході судового розгляду справи представник третьої особи за основним та зустрічним позовами - Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради - Бєлікова Н.М., діючи на підставі довіреності № 43 від 02.01.2013 (т. 1 а.с. 47, 48), заперечувала проти вимог ОСОБА_1, підтримала висновок Управління щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, вказуючи також, що 26.03.2013 Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2013 на ім'я Харківського міського голови щодо повторного розгляду питання про доцільність визначення місця проживання дитини з ним, в присутності ОСОБА_1, ухвалено вважати за доцільне залишити вказаний висновок Управління щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_2 без змін. В останнє судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час, місце розгляду справи, про що розписалася в явочному листі (т.2 а.с. 89), в ході розгляду справи подала заяву про слухання справи без представника органу опіки та піклування (т.1 а.с. 231).

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.07.2006 зареєстрували шлюб, від якого народився ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.10.2009, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області (т.1 а.с. 7).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 05.03.2012 задоволено позов ОСОБА_2, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т.1 а.с. 101). Рішення набрало чинності.

В ст. 61 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2012 по справі № 2018/5034/2012 н/п 2/2018/1854/12/7 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (дата звернення до суду з позовом - 22.03.2012) до ОСОБА_1, третя особа: опікунська рада Київського району м. Харкова, про відібрання дитини, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у його батька ОСОБА_1 та повернути дитину матері ОСОБА_2, з якою він проживав; допустити негайне виконання рішення відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 367 ЦПК України (т.1 а.с 64).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02.08.2012 рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2012 залишено без змін (т. 1 а.с. 66-68).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1, про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2012, таким, що не підлягає виконанню (т. 1 а.с. 70).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 подання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про оголошення розшуку дитини задоволено, оголошено розшук дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (т. 1 а.с. 71).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14.11.2012 апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилені, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 про оголошення розшуку дитини та ухвала Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі, залишені без змін (т. 1 а.с. 72).

В мотивувальній частині вказаного заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2012 встановлені обставини, що на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, а саме, судом встановлено, що згідно довідки Лисичанського комунального підприємства «Паспортна служба» від 20.03.2012, малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, разом з матір'ю ОСОБА_2 Відповідно до довідки, виданої міською дитячою лікарнею - поліклініка № 1 м. Лисичанськ від 20.03.2012, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., перебував на обліку в поліклініці з народження, останній раз оглядався дільничним лікарем 19.10.2011. За даними Управління праці та соціального захисту населення Луганської міської ради ОСОБА_2 перебуває на обліку та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2012 по 03.10.2012. Місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., було визначено за домовленістю батьків по АДРЕСА_2. Судом встановлено, що 12.03.2012 відповідач самочинно, без згоди матері, з якою малолітній син проживав за домовленістю між ними, змінив його місце проживання та вивіз сина до м. Харків за своїм місцем реєстрації по АДРЕСА_1. Даних про те, що залишення малолітньої дитини за попереднім місцем проживання з матір'ю створюватиме реальну небезпеку для її життя чи здоров'я суду під час розгляду справи не надано (т.1 а.с. 64).

В мотивувальній частині вказаної ухвали апеляційного суду Харківської області від 02.08.2012 судом, зокрема, встановлено, що в будинку АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_5. ? частина зазначеного будинку належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2007. Встановлено, що з позовної заяви ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вбачається, що вона просила малолітню дитину залишити з нею. Судова колегія вважає, що на 12.03.2012 основним місцем проживання малолітнього ОСОБА_5 було місце проживання його батьків у м. Лисичанську. Встановлено, що дійсно 08.03.2012 між колишнім подружжям відбулася сварка і ОСОБА_2 каретою швидкої допомоги була доставлена до Лисичанської лікарні у терапевтичне відділення, а потім 12.03.2012 знаходилась у своєї матері ОСОБА_8, яка проживає в м. Лисичанськ. Малолітній син в цей час знаходився з батьком, який 12.03.2012 зателефонував позивачці та повідомив, що забрав сина до м. Харкова, у зв'язку з чим остання звернулася з заявою до правоохоронних органів. Судова колегія вважає, що ОСОБА_1 перевіз на проживання в м. Харків малолітню дитину без згоди з її матір'ю. З позовними вимогами про визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 звернувся до суду лише в липні 2012р. Наявність спору про визначення місця проживання дитини не є перешкодою для виконання рішення суду про відібрання дитини та передачі її матері (т.1 а.с. 65-68).

Згідно довідки, виданої начальником дільниці №17 КП "Жилкомсервіс" від 03.05.2012, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження (т.1 а.с. 10).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.07.2006 № 2А-06-259375, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 мають на праві спільної сумісної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа квартири становить 65,2 кв. м (т.1 а.с. 15).

Відповідно до висновків акту обстеження житлово-побутових умов житла від 20.08.2012, затвердженого начальником служби у справах дітей Київського району м. Харкова, для малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.. за адресою АДРЕСА_1 створені належні умови для відпочинку та всебічного його розвитку (т. 1 а.с. 188).

Згідно копії договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 29.05.2007 №2552, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили в рівних частинах кожний 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 102-103), про що також надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.05.2007 (т.1 а.с.105).

Згідно адресно-довідкової картотеки направленої завідувачем Лисичанського МВ УДМС України в Луганській області від 24.10.2012 № 485, ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 24-25).

Згідно характеристики, підписаної п'ятами сусідами та посвідченої підписом голови та печаткою вуличного комітету № 125 Лисичанської міської ради від 07.03.2013, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується з позитивного боку, будинок утримує в чистості, в любій ситуації веде себе адекватно, завжди контролює свої дії, має вищу освіту за спеціальністю «Фінансіст», син ОСОБА_5 на момент мешкання з нею ріс в гарних матеріальних умовах, мати займалася його вихованням, навчанням, дитина була розвинута, не схильна до істерик, завжди мала чистий та охайний вигляд, чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1, іноді приїздив на нетривалий час (т.1 а.с. 184).

Згідно Акту обстеження умов проживання від 04.03.2013, складеного членами комісії служби у справах дітей Лисичанської міської ради, ОСОБА_2 бажає, щб її син мешкав разом з нею, мати спроможна створити належні умови для виховання та розвитку сина ОСОБА_5 (т.1 а.с. 185).

ОСОБА_1 на підтвердження свого майнового стану, доходів, надав суду договори, укладені між ним та ДП "Система-Електроапарат", укладені на визначений в договорах строк та договірної вартості робіт, а саме: договір № 3/12 від 25.04.2012, укладений на строк з 26.04.2012 по 31.07.2012, договірна вартість робіт - 8500гр. (т.1 а.с. 11-12), договір від 04.02.2013, укладений на строк з 04.02.2013 по 30.04.2013, договірна вартість робіт 9500гр. (т.1 а.с. 159-160), договір № 7/13 від 05.06.2013, укладений на строк з 05.06.2013 до 31.08.2013, договірна вартість робіт 12600 гр. (т.2 а.с. 101-102, 103).

Дійсно, в ході розгляду справи ОСОБА_2 надала суду трудовий договір між працівником і фізичною особою, від 15.10.2012, підписаний нею начебто з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та зареєстрований за № 478 працівником Лисичанського міського центру зайнято сі (т.1 а.с. 73).

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 ОСОБА_2 засуджена за підробку вказаного документу та використання завідомо підробленого документу шляхом надання його до суду при розгляді даної цивільної справи, за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі ст. 70 КК України до штрафу в розмірі 850 гр. (т.2 а.с. 98-99).

Суд вважає, що наявність вказаного факту засудження ОСОБА_2 не впливає на висновок суду про необхідність визначити місце проживання дитини з нею, оскільки по-перше, при розгляді цієї кримінальної справи ОСОБА_2 щиро покаялася, штраф сплатила (т.2 а.с. 100), відповідно до ст. 12 КК України, вказані злочини, передбачені ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, віднесені законодавцем до злочинів невеликої тяжкості. Крім того, ці злочини не є насильницькими злочинами, чи то злочинами проти життя, здоров'я особи, проти статевої свободи та недоторканості особи, чи то корисливими злочинами тощо. Вчинене ОСОБА_2 діяння не суперечило інтересам дитини. Наявність у ОСОБА_2 судимості протягом року (п. 5 ст. 89 КК України) з дня сплати штрафу (згідно квитанції, штраф сплачено 19.08.2013) ніяким чином не вплине на її можливість виховувати дитину.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, з пояснень останньої встановлено, що вона працює продавцем, отримує заробітну плату в середньому 120 гр. на день, також докладно розповіла графік роботи. Свідок ОСОБА_8 підтвердила в судовому засіданні наявність у ОСОБА_2 роботи та заробітку. Відсутність офіційного місця роботи у ОСОБА_2 не може бути підставою для визначення місця проживання дитини з батьком за відсутності виключних до того обставин.

Щодо психічного стані відповідача ОСОБА_2, на який посилався в ході розгляду справи ОСОБА_1 та його представник, суд зазначає наступне. Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2013, від 03.10.2013 в задоволені клопотань адвоката ОСОБА_6 про призначення стосовно ОСОБА_2 психіатричної експертизи було відмовлено з підстав, викладених в ухвалах (т.1 а.с. 216-219, т.2 а.с. 112).

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра не перебувала та не перебуває, згідно довідки від 13.02.2013 № 2, виданої лікарем диспансерного відділення Лисичанської обласної психіатричної лікарні ОСОБА_10, ОСОБА_2 психічно здорова, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с.119), недієздатною не визнана, заява ОСОБА_1, що надійшла на розгляд поштою 07.06.2013 до Лисичанського районного суду Луганської області, про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2, ухвалою суду від 25.06.2013 вважається неподаною та повернута заявникові (т.2 а.с. 28). Доказів, що давали б суду підстави сумніватися в психічному стані ОСОБА_2, суду не надано.

Щодо посилань ОСОБА_1 та його адвоката на факт начебто спроби повішання ОСОБА_2, суд також зазначає, що після того, як було здійснено виїзд бригади швидкої допомоги 08.03.2012 (т.2 а.с. 201-203), ОСОБА_2 була оглянута лікарем, проте, не була постановлена на облік до лікаря-психіатра, не була поміщена на лікування до психіатричної лікарні тощо.

Крім того, в ході розгляду цивільної справи було направлено запит М-08 від 15.04.2013 до прокуратури Київського району м. Харкова про надання до Київського районного суду м. Харкова матеріали перевірки за заявами адвоката ОСОБА_6 ЖРЗПЗ № 11282 від 03.08.2012, в ході вивчення яких було з'ясовано, що згідно постанови від 02.10.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної ДІМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, ст. лейтенантом міліції Ніколаєнко Д.П. - в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - відмовлено (т.1 а.с. 205, а.с. 1-2 відмовного матеріалу).

Наданий ОСОБА_1 та його адвокатом суду консультативний висновок від 08.07.2013 Центру дитячого здоров'я «Радуга», що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в розмові починає згадувати маму, як вона кричала та «придавила» та показував це, а потім біг до тата за підтримкою, та виявляв словами та діями наслідки пережитої психотравми, та що спілкування з мамою повинно бути мінімізовано під контролем інших дорослих, не може вплинути на висновки суду щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю, оскільки вказаний висновок наданий особою, не попередженою про відповідальність за його достовірність, дитина з 12.03.2012, тобто, понад півтора року, перебуває під впливом батька. Крім того, вирішення спору щодо участі батьків у вихованні дитини, визначення способів участі у її вихованні віднесено, відповідно до ст.ст. 158, 159 СК України, до компетенції органів опіки та піклування, суду.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2013 задоволено скаргу ОСОБА_2, скасовано постановк слідчого СВ Київського РВ ХМУГУМВс України в Харківській області Малюги О.І. від 10.05.2013 про закриття кримінального провадження № 12013220490000602, відкрите за заявою ОСОБА_2 про те, що її колишні чоловік утримує у себе їх спільну дитину ОСОБА_5 та не виконує рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2012, кримінальне провадження ухвалено направити до СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області для продовження досудового розслідування. В мотивувальні частині слідчим суддею зазначено, що ОСОБА_1 відкрито ігнорує виконання рішення Київського районного суду м. Харкова про передачу малолітнього ОСОБА_5 матері ОСОБА_2 (т.2 а.с. 107-110).

Згідно ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно Висновку від 08.10.2012 № 315 Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, яке діє від імені органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, вказане питання було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, на яке були запрошені і з'явилися батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В процесі розгляду питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не було встановлено виключних обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю. діючи в інтересах дитини та враховуючи її вік, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, яке діє від імені органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, разом з матір'ю, ОСОБА_2 (т.1 а.с. 49-50).

Згідно листа від 01.04.2013 Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, направленого ОСОБА_1, заява ОСОБА_1 від 13.03.2013 на ім'я Харківського міського голови щодо повторного розгляду питання про доцільність визначення місця проживання дитини з ним, в присутності ОСОБА_1 розглянута 26.03.2013 Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, Комісія ухвалила вважати за доцільне залишити без змін висновок Управління щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 231, 232).

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

З підстав, вказаних вище, керуючись принципом 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, а також враховуючи вік дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., суд приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення позову ОСОБА_1 та задовольняє зустрічний позов ОСОБА_2, та визначає місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, за адресою: АДРЕСА_2. Та обставина, що ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований згідно наданих договорів, сама по собі не може бути вирішальною умовою для передачі дитини батькові. Доказів, що ОСОБА_2 не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку дитини, і що ОСОБА_1 це зробить краще, суду не надано. Виключних обставин, коли малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю, по даній справі не встановлено, доказів на існування таких обставин суду не надано.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання сина.

Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Сімейного Кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 184 Сімейного Кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В даному випадку, з урахуванням змісту наданих до суду довідок про доходи платника аліментів - відповідача по справі, враховуючи, що договір № 7/13 від 05.06.2013 укладений на строк з 05.06.2013 до 31.08.2013 (т.2 а.с. 101-102, 103), тобто, строк дії договору закінчився, суд вважає правильним визначити стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, що не порушує права відповідача та відповідає інтересам дитини.

З огляду на викладене, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін, виходячи з принципів диспозитивності сторін, розумності та справедливості, враховуючи обставини, що мають істотне значення, якими в даному випадку суд вважає інтереси та потреби малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, зумовлені їх розвитком, потребами, пов'язаними із проживанням, харчуванням, навчанням, та можливості відповідача у справі, його майновий стан та відсутність на теперішній час на утриманні інших неповнолітніх чи непрацездатних осіб, з'ясувавши обставини, визначені в ч. 1 ст. 182 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення позову щодо стягнення аліментів на дитину та вважає співрозмірним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з позовом, і до досягнення дитиною повноліття, в сумі по 1000 гр.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, за адресою: АДРЕСА_2.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця міста Харкова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, починаючи з дати звернення до суду з позовом, тобто з 08 жовтня 2012 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року, щомісячно в сумі 1000 гр. (одна тисяча гривень).

В іншій частині в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення піддати негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Суддя -