Рішення № 34050412, 30.09.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

30.09.2013

Справа № 203/4310/13-ц

2/0203/1725/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю представника позивача - Литвиненко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 01 грудня 2005 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н у вигляді заяви відповідача та умов і правил надання банківських послуг позивача, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зобов'язавшись сплатити 22% річних за користування кредитом та повернути кредит у встановлений договором строк. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача кредиту заборгованість, розмір якої станом на 31 травня 2013 року становить 5509,45 доларів, що за курсом НБУ становить 44020,53 гривень. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надіслала до суду письмові заперечення, в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем загального строку позовної давності. Свою позицію відповідач мотивувала тим, що після пролонгації до 01 грудня 2009 року позивачем строку дії укладеного з відповідачем кредитного договору позивач сплачувала кредит лише до 19 лютого 2009 року, після чого жодних виплат не здійснювала. Відтак, на думку відповідача, за змістом ст.261 ч.1 ЦК України саме з означеної дати останнього платежу почав відраховуватись трирічний строк позовної давності, який на час звернення до суду із даним позовом - 08 липня 2013 року - сплив. Даний строк позовної давності у відповідності до вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин із повернення споживчого кредиту має застосовуватись судом незалежно від наявності заяви сторони (а.с.36-38).

За викладених обставин явки учасників процесу суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 01 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір б/н, який складається із відповідної заяви позичальника про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг. За умовами даного договору (зокрема п.6.9 Розділу І, п.5.4 Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг, розділ «банківські послуги» заяви позичальника) відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 2000 доларів США, зобов'язавшись погашати заборгованість по кредиту щомісячними платежами, а також сплачуючи щомісячно 1,83% на місяць за користування кредитом та інші обов'язкові платежі. Строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (а.с.13-14, 16-27, 45-62).

Згідно п.9.12 Розділу І Умов і правил надання банківських послуг укладений між сторонами кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом даного строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк. Відтак, з викладеного слідує, що за умови пролонгації строку дії договору, змінюється і остаточний строку повернення кредиту в повному обсязі, який в такому випадку дорівнює строку дії договору.

За містом п.5.2 Розділу І та п.5.7 Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом у випадку порушення позичальником своїх договірних зобов'язань із строків та порядку повернення кредиту.

Пунктом 8.6 Розділу І Умов і правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми позову.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, а укладений між сторонами кредитний договір діє до теперішнього часу на підставі п.9.12 Розділу І Умов і правил надання банківських послуг, оскільки жодна із сторін не проінформувала іншу про припинення його дії. В той же час, відповідач не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов'язання із своєчасного повернення кредиту, припинивши погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 31 травня 2013 року становить 5509,45 доларів США (за курсом НБУ є еквівалентом 44020,53 гривень), з яких 1972,55 доларів США ( за курсом НБУ 15760,65 гривень) - заборгованість за кредитом, 3214,95 доларів США (за курсом НБУ 25687,44 гривень) - заборгованість за процентами за користування кредитом, 321,96 доларів США (за курсом НБУ 2572,44 гривень) - штрафи та фіксованою та процентною ставками (а.с.5-12, 45-62).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є штраф (ст.549 ЦК України).

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором б/н від 01 грудня 2005 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем даного договору із дотриманням вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від кредитодавця, своїх зобов'язань за даним договором, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 44020,53 гривень, а відтак і виникнення у позивача права вимагати від відповідача сплати вказаної заборгованості, зокрема в порядку дострокового повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо необхідності відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності суд не може прийняти до уваги, оскільки такі заперечення та викладена в них позиція суперечать фактичним обставинам існуючих між сторонами правовідносин та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм цивільного законодавства. Так, відповідач, вказуючи на пропуск позивачем строку позовної давності, зазначає про необхідність відраховування початку перебігу такого строку саме з дати, коли відповідач повністю перестала погашати кредит - з 19 лютого 2009 року. На підтвердження такої позиції позивач посилається на норму ч.1 ст.261 ЦК України, яка встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В той же час, відповідач залишає поза увагою норму ч.5 ст.261 ЦК України, якою визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Саме дана норма підлягає застосуванню до існуючих між сторонами правовідносин, оскільки в основі останніх знаходяться взаємні зобов'язання сторін, а спір між сторонами виник саме внаслідок невиконання відповідачем свого строкового зобов'язання із повернення кредиту, що зумовило виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову. Стосовно ж строку повернення кредиту, то укладеним між сторонами договором передбачено щомісячне погашення боргу із встановленням остаточної дати повернення кредиту, яка, дата, як зазначалось вище та слідує з аналізу положень п.9.12 Розділу І, п.5.4 Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг, збігається зі строком дії цього договору, який фактично було пролонговано останній раз в 2013 році - до 01 грудня 2013 року (а.с.11, 61). Відтак, оскільки строк дії договору, а разом із ним і строк остаточного повернення кредиту, на час розгляду справи не сплив, а за договірними зобов'язаннями із визначеним строком виконання у відповідності до ст.264 ч.5 ЦК України строк позовної давності відраховується лише з дати після його спливу або з дати дострокового повернення кредиту, враховуючи дату звернення до суду позивача із даним позовом, суд приходить до висновку про відсутність буд-яких законних підстав вважати строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом пропущеним позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 440,21 гривень (а.с.1).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627, 629, 634, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, нормами Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 01 грудня 2005 року в сумі 44020,53 гривень, з яких 15760,65 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 25687,44 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2572,44 гривень - штрафи, а також стягнути судові витрати у справі в розмірі 440,21 гривень, а всього - 44460,74 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур