Рішення № 34050260, 02.10.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13907/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"02" жовтня 2013 р. м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Придачук О.А.

при секретарі Приходько Л.В.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Чопської міської ради, про захист житлових прав дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_6,, третя особа на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Чопської міської ради, про захист житлових прав дітей.

Свою позовну заяву мотивує тим, що з 10 серпня 1996 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилися ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Позивачка, відповідач та їх неповнолітні діти проживають у квартирі АДРЕСА_1 Зазначена квартира належить ОСОБА_5, а позивачка у даній квартирі не зареєстрована. У зв'язку із досягненням дітьми 16-річного віку вони мали намір отримати паспорти громадян України та зареєструвати своє постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_1. Однак, всупереч нормам ст. ст. 11 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст. 176 СК України, Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22 листопада 2012 року, Положення про паспорт громадянина України, що затверджене постановою ВРУ від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ - відповідач своєї згоди на реєстрацію місця проживання дітей у своїй квартирі за зазначеною адресою не дає, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

На підставі вищенаведеного просить визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 право користування (проживання) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві, просив позов задовольнити та визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 право користування (проживання) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 Також додав, що позивачка, відповідач та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і відповідач ОСОБА_5 не перешкоджає ні позивачці ОСОБА_2, ні неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживати та користуватися належною йому квартирою, вимог залишити квартиру відповідач ОСОБА_5 не ставить, не заперечує проти проживання своєї дружини ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей у даній квартирі, однак, не дає своєї згоди на реєстрацію місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 Довідку з місця проживання позивачки та неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1, представник позивачки суду не надає, оскільки вважає таке недоречним.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд, в порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи на стороні позивача - органу опіки та піклування виконавчого комітету Чопської міської ради - у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як встановлено по справі, сторони з 10 серпня 1996 року перебувають у шлюбі, факт чого підтверджується копією свідоцтва про шлюбі серії НОМЕР_4, повторно виданого 14 лютого 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Ужгородському району Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

В даному шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилися діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно, виданими 11 червня 1997 року Червонівською сільською Радою народних депутатів Ужгородського району.

В судовому засіданні представник позивачки зазначив, що позивачка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_5 та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживають у належній відповідачу квартирі за адресою: АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі позивачка та неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не зареєстровані.

Позивачка у позовній заяві та її представник в судовому засіданні стверджують, що у зв'язку із досягненням дітьми 16-річного віку вони мали намір отримати паспорти громадян України та зареєструвати своє постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_1. Однак, відповідач своєї згоди на реєстрацію місця проживання дітей у своїй квартирі за зазначеною адресою не дає, на підставі чого вона просить визнати за неповнолітніми дітьми право користування (проживання) у належній відповідачу квартирі.

Згідно ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них.

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Також судом встановлено, що позивачка, відповідач та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживають разом і відповідач ОСОБА_5 не перешкоджає ні позивачці ОСОБА_2, ні неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживати та користуватися належною йому квартирою, вимог залишити квартиру відповідач ОСОБА_5 не ставить, не заперечує проти проживання своєї дружини ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей у даній квартирі, що підтвердив у судовому засіданні представник позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 та її представником належними доказами не доведено, що відповідач ОСОБА_5, не даючи своєї згоди на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей у своїй квартирі, порушує право дітей на проживання у належній йому квартирі, не визнає право користування (проживання) неповнолітніх дітей у належній йому квартирі, - оскільки зазначене твердження спростовується як зазначеним у позовній заяві, так і поясненнями представника позивачки у судовому засіданні, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_5 не перешкоджає ні позивачці ОСОБА_2, ні неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживати та користуватися належною йому квартирою, вимог залишити квартиру відповідач ОСОБА_5 не ставить, не заперечує проти проживання своєї дружини ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей у даній квартирі.

Суд також бере до уваги ту обставину, що позивачкою ОСОБА_2 та її представником належними доказами - довідками з місця проживання, актами перевірки паспортного режиму тощо - не підтверджено також факт проживання її та неповнолітніх дітей разом з відповідачем саме за адресою: АДРЕСА_1.

Що стосується твердження позивачки про те, що неповнолітні діти не можуть зареєструвати своє постійне місце проживання у квартирі відповідача, то суд бере до уваги вимоги ч. 1 ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, з межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивачкою заявлена вимога про визнання за неповнолітніми дітьми права користування (проживання) у належній відповідачу квартирі, суд приходить до переконання, що позивачкою ОСОБА_2 належними доказами не доведено факт порушення відповідачем ОСОБА_5 права користування (проживання) його неповнолітніх дітей у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, 114,70 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивачці ОСОБА_2 слід повернути судовий збір у розмірі переплаченої частини, а саме - в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 176 СК України, ст. 15 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 131, 208, 209, 224, 226-228, 232, 233, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Чопської міської ради, про захист житлових прав дітей - відмовити.

Зобов'язати Управління Державного казначейства України в м. Ужгороді повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір у розмірі переплаченої частини згідно квитанції № 0471010196 від 10 червня 2013 року на р/р 31216206700002, МФО 312248, код ЄДРПОУ 26529130, УДК у м. Ужгороді 22108040 ГУДКУ в Закарпатській області, в розмірі 114,70 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук