Постанова № 34048909, 03.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року 08:30 № 826/12977/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Наш Дім»до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 № 00112207,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Наш Дім» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів в місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 № 00112207, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 136,69 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що штрафні санкції, які визначені спірним рішенням, застосовані до нього на підставі абз. 3 та 5 ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

Не заперечуючи факту вчинення порушення, між тим, позивач у позові зазначає, що 11.06.2010 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Наш Дім» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідачем до позивача не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції.

Окрім того, позивач зазначає, що п. 1.3. ПК України наголошено, що цим кодексом не регулюються питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються судові процедури, визначені Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У зв'язку з чим, як зазначає позивач, слід дійти висновку, що застосування санкцій стосовно позивача є протиправним.

Після початку розгляду справи по суті, позивачем 02.10.2013 р. подано пояснення, в яких по суті позивач змінив підстави позову та додатково зазначив відносно визначених в акті перевірки порушень, які полягають у не оприбуткуванні готівки, що 16.03.2013 р. та 17.03.2013 р. були вихідними днями у зв'язку з чим бухгалтерія не працювала і не могла облікувати у касовій книзі готівку, проте прибуткові касові ордери складались належним чином. Крім того, позивач вказує на відсутність порушення п. 2.11. Положення № 637 відносно обставин видачі коштів під звіт.

Відтак, з наведених вище підстав позивач вважає спірне рішення незаконним та просить його скасувати.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію не звільняє суб'єкта господарювання від покладених на нього законодавством обов'язків виконувати правила ведення господарської діяльності, зокрема правила ведення касових операцій, та, у випадку їх порушення, нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України та за згодою сторін у судовому засіданні 25.09.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку готелю, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Предславинська, 34 та належить ДП «Наш Дім». За результатами перевірки складено Акт перевірки № 0040/26/5/22/30723920 від 26.03.2013 р.

На підставі цього акту перевірки та абз. 3, 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС (де обліковується позивач) прийнято податкове повідомлення - рішення 16.04.2013 № 00112207 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 136,69 грн.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що підставами для прийняття спірного рішення стало встановлення порушення позивачем п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, а саме: на підставі касової книги та пояснень бухгалтера ОСОБА_2 встановлено, що в період з 16.03.2013 по 20.03.2013 року підприємством отримано готівкову виручку у загальній сумі 6720,00 грн., надходження до каси якої не оформлено прибутковими касовими ордерами та не обліковано у касовій книзі.

Як вбачається з пояснень бухгалтера 18.03.2013 р. від адміністратора готелю отримано 2532 грн., які складаються з виручки за послуги проживання: 15.03.2013 р. - 1410 грн., 16.03.2013 р. - 486 грн., 17.03.2013 р. - 636 грн. Як зазначено у поясненнях, кошти у сумі 2532 грн. не були оприбутковані в касі підприємства, а саме - не був виписаний прибутковий касовий ордер. Як зазначає податковий орган, 18.03.2013 р. здійснено інкасацію зазначених коштів до банку з додаванням до загальної суми виручки залишку готівкових коштів в касу 15.03.2013 р. - 960 грн. (стор. 11 касової книги). 19.03.2013 р. року бухгалтером також було отримано кошти в сумі 1620 грн., як виручка за проживання за 18.03.2013 р., які інкасовані в банк того ж дня.

Окрім того, на момент проведення перевірки 20.03.2013 р. в касі підприємства знаходились кошти в сумі 2 568,96 грн., з яких: 2568 грн. - виручка за проживання за 19.03.2013 р. та 0,96 грн. залишок готівкових коштів на початок дня 20.03.2013 р. Як вбачається з пояснень бухгалтера, кошти не були оприбутковані в касовій книзі, але, як зазначено в поясненнях, будуть оприбутковані приходним касовим ордером 20.03.2013 р.

З Акту перевірки також вбачається, що перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 2.11 Положення, а саме порядку видачі готівкових коштів, зокрема встановлено, що 14.08.2012 року ОСОБА_1 видано на господарські потреби 200 грн., однак звіт про використання коштів оформлено лише 30.08.2012 року; 15.11.2012 року ОСОБА_3 видано на господарські потреби 1946,76 грн., однак звіт про використання коштів оформлено лише 26.11.2012 року.

При цьому, з наданих ДПІ копій касових документів ДП «Наш Дім», які засвідчені головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2 станом на 20.03.2013 року та досліджені судом під час розгляду справи, вбачається, що за період з 16.03.2013 по 20.03.2013 року жодних записів у касовій книзі підприємством вчинено не було.

Більш того, зазначеними документами також підтверджуються обставини щодо видачі готівкових коштів 14.08.2012 року ОСОБА_1 у сумі 200 грн. та 15.11.2012 року ОСОБА_3 у сумі 1946,76 грн., а також подачу звітів про використання вказаних коштів, які оформлено 30.08.2012 року та 26.11.2012 року відповідно.

Факт порушення порядку ведення касових операцій також визнається і в доданому до матеріалів справи поясненні головним бухгалтером ДП «Наш Дім» ОСОБА_2

В свою чергу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач не погоджувався із застосування до нього штрафних санкцій з огляду на те, що 11.06.2010 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Наш Дім» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідачем до позивача не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції. На підтвердження своїх доводів позивачем надано до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Наш Дім».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, керуючись положеннями Закону України N 5405-VI та беручи до уваги те, що в даному випадку ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство позивача прийнята господарським судом 11.06.2010 року, суд при розгляді даного спору керується положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI).

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Виходячи із приписів частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій вводиться на задоволення вимог конкурсних кредиторів і суть його полягає у зупиненні виконання боржником перед такими кредиторами грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, а також у припиненні заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З наведених норм вбачається, що мораторій стосується тих санкцій, які накладаються у зв'язку з наявністю та невиконанням основного зобов'язання (у сфері цивільно-правових відносин або податкових зобов'язань) та, відповідно, є похідними від основного зобов'язання.

У свою чергу, у даних правовідносинах позивач виступає суб'єктом господарювання, який зобов'язаний дотримуватися правил здійснення господарської діяльності, зокрема дотримуватися правил ведення касових операцій, за порушення яких застосовуються відповідні санкції.

Суд зауважує, що зобов'язання дотримуватися правил ведення господарської діяльності не є тими грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, про які йдеться у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 р. № 2343-XII не поширюються на спірні відносини, а відповідно мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє суб'єкта господарювання від покладених на нього законодавством обов'язків виконувати правила ведення господарської діяльності та, у випадку їх порушення, нести відповідальність у вигляді відповідних санкцій.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року у справі № К-18776/07, яка розміщена в ЄДРСР під реєстраційним номером 14836184.

Виходячи з наведеного, відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності у зв'язку з порушенням відносно нього справи про банкрутство.

Відносно ж доводів позивача про те, що 16.03.2013 р. та 17.03.2013 р. були вихідними днями у зв'язку з чим бухгалтерія не працювала і не могла облікувати у касовій книзі готівку, проте прибуткові касові ордери складались належним чином, слід зазначити наступне.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 із змінами і доповненнями.

Згідно з п. 4.2. Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Пунктом 4.3. Положення передбачено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Відповідно до п. 3.3. Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Згідно з п. 4.5. Положення контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до п. 2.6. вищенаведеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У той же час, в контексті доводів позивача відносно вихідних днів 16.03.2013 р. та 17.03.2013 р., слід зазначити, що операції за ці дні, як і за інші дні, за які встановлені порушення, не відображені у касовій книзі станом і на 20.03.2013 р., тобто на день проведення перевірки, що вказує на те, що в порушення наведених вище правил готівка не була оприбуткована в касовій книзі, а відтак, висновки податкового органу за цими епізодами та, відповідно, оскаржуване рішення, є обґрунтованими та правомірними

Окрім того, відповідно до п. 2.11. Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, звітів про використання коштів, кошти були видані на господарські потреби.

Як вже зазначалося, 14.08.2012 року ОСОБА_1 видано на господарські потреби 200 грн., однак звіт про використання коштів оформлено лише 30.08.2012 року; 15.11.2012 року ОСОБА_3 видано на господарські потреби 1946,76 грн., однак звіт про використання коштів оформлено лише 26.11.2012 року.

З наведеного вбачається порушення встановлених вище правил, а відтак і правомірність висновків податкового органу та оскаржуваного рішення в частині, що стосується даних епізодів.

Згідно ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абз. 3 статті);

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

В даному випадку, враховуючи те, що факт вчинення позивачем порушення ведення касових операцій підтверджується матеріалами справи, а також те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє суб'єкта господарювання від покладених на нього законодавством обов'язків виконувати правила ведення господарської діяльності, зокрема дотримуватися правил ведення касових операцій, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за порушення п. 2.6., 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є законним та обґрунтованим, а отже підстав для його скасування не має, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Наш Дім» (код з ЄДР 30723920; адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін