Постанова № 34048632, 10.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 р. справа № 804/1021/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників:

позивача Романенко А.С.

відповідача Сидорчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 р. № 0000162301, -

в с т а н о в и в :

17 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросс» (далі - ТОВ «Агросс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000162301 від 15.02.2012 року, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 507 238 грн., в тому числі 405 790 грн. - за основним зобов'язанням, 101 448 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 2-15).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом на підставі висновків, викладених у акті № 445/28/23-206/25013096 від 01.02.2012 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агросс» з питань нарахування податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома», ПП «Вікторія-2007» за період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року, щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами. З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, посилаючись на те, що вони ґрунтуються виключно на немотивованому припущенні відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій по вказаним правочинам, а також на висновках позапланових невиїзних перевірок контрагентів позивача та відомостях бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів. Зокрема, висновок податкового органу щодо нікчемності договору № 95 від 15.10.2010 р. на поставку зерна пшениці, укладеного між ТОВ «Агросс» та ПП «Вікторія-2007», обґрунтовується актом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 2685/129/23-206/34974527 від 25.05.2011 року за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія-2007», а висновок про нікчемність договору купівлі-продажу зерна пшениці № 117 від 06.12.2011 р., укладеного між ТОВ «Агросс» та ТОВ «Аксіома» - актом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 р. за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома», у яких зроблено висновки про відсутність поставки товару. Водночас, на думку позивача, акти перевірок контрагентів не є належними доказами відсутності господарських операцій між ТОВ «Агросс» та ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», оскільки позивачем під час перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність поставки (податкові, видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення), тощо. Крім того, позивач посилається на відсутність у податкового органу компетенції щодо визнання правочинів нікчемними або недійсними, в той час, коли угоди купівлі-продажу, укладені ТОВ «Агросс» з контрагентами ТОВ «Аксіома», ПП «Вікторія-2007», не були визнані недійсними в судовому порядку. Також, виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Посилаючись на зазначені вище обставини, а також на те, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та могли виписувати податкові накладні, позивач зазначив про неправомірність висновків, викладених у акті перевірки ТОВ «Агросс», та, відповідно, про протиправність винесеного на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Романенко А.С. позовні вимоги підтримала, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Сидорчук І.С. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обґрунтованість висновків, викладених у акті позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агросс» № 445/28/23-206/25013096 від 01.02.2011 року. В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначив про наявність актів перевірки підприємств-контрагентів, та висновків щодо порушення ними ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, по правочинах, здійснених ТОВ «Агросс» з ТОВ «Аксіома», ПП «Вікторія-2007». Податковий орган також зазначив, що встановлена перевіркою безтоварність операцій та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за листопад 2010 року, є підставою для висновків акту перевірки позивача про нікчемність правочинів та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення. Враховуючи викладені вище обставини, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросс» зареєстровано рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради 02.12.1997 р. (т. 1 а.с. 72), та перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

У період з 25.01.2012 р. по 31.01.2012 р., на підставі наказу від 25.01.2012 р. № 115 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агросс» (т.1 а.с. 95), та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України, службовою особою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агросс» з питань нарахування податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135), ПП «Вікторія-2007» (код ЄДРПОУ 34974527) за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. (т.1 а.с. 17-57).

Наказ № 115 від 25.01.2012 р. «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агросс» та повідомлення від 25.01.2012 р. № 2255 про проведення перевірки вручено 25.01.2012 р. під розписку головному бухгалтеру Тронзі Т.С. (т. 1 а.с. 92).

Зазначені обставини позивачем не заперечуються, а підстави та порядок проведення позапланової документальної невиїзної перевірки в межах даної справи не оскаржуються, тому ці обставини не досліджуються судом.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним у періоді, що перевірявся), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 405 790 грн.(за 4 квартал 2010 року).

Зокрема, перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Агросс» займалось виробництвом борошна, хліба та хлібобулочних виробів, надавало транспортні послуги з перевезень ТМЦ стороннім організаціям, а також послуги по оренді основних засобів (т. 1 а.с. 22).

15.10.2010 р. між ТОВ «Агросс» (покупець) та ПП «Вікторія -2007» (продавець) укладено договір № 95, згідно якого ПП «Вікторія -2007» зобов'язується протягом строку дії договору поставити ТОВ «Агросс» пшеницю в кількості 1000 тон по ціні 1700,00 грн. (без ПДВ). За умовами договору, поставка товару здійснюється на умовах самовивозу транспортом ТОВ «Агросс». Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем за правилами Інструкцій П-6 та П-7 безпосередньо в момент передачі товару. Разом з товаром, покупцю передаються рахунок, видаткова та податкова накладні, документ на підтвердження якості товару. Підставою для перерахування грошових коштів є рахунок продавця (т.1 а.с. 58-59).

На виконання умов зазначеного договору, ПП «Вікторія-2007» на адресу одержувача ТОВ «Агросс» виписано рахунок-фактуру № СФ-0000103 від 04.11.2010 р. на оплату 480 т пшениці загальною вартістю 816 000 грн. (т. 1 а.с. 60), видаткову накладну та податкову накладну № 77 від 04.11.2010 р. на суму 816 000 грн., у тому числі ПДВ - 136 000 грн. (т. 1 а.с. 61-62). Платником податків дану операцію відображено в даних бухгалтерського обліку по ДТ 201 «Сировина та матеріали», КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками», ДТ 641 «Розрахунки з податками», КТ631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Розрахунки за поставку пшениці проведені у безготівковій формі на загальну суму 815 000 грн. згідно платіжних доручень № 33031 від 25.11.2010 р., № 32994 від 16.11.2010 р., № 32938 від 04.11.2010 р., № 32907 від 01.11.2010 р., № 32025 від 23.11.2010 р., № 33007 від 22.11.2010 р., № 32963 від 11.11.2010 р., № 32957 від 10.11.2010 р., які були досліджені податковим органом під час проведення перевірки. Перевіркою також встановлено, що станом на 30.11.2010 р. по бухгалтерському рахунку КТ631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалася дебіторська заборгованість перед ПП «Вікторія-2007» на суму 1 000 грн., станом на 31.12.2010 р. зазначена заборгованість відсутня.

Згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та розшифровки в розрізі контрагентів по декларації з ПДВ від 14.12.2010 р. за листопад 2010 р., ТОВ «Агросс» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 136 000 грн. у повному обсязі. Водночас, по контрагенту ПП «Вікторія-2007» існує розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Агросс» (136 000 грн.) та податковими зобов'язаннями ПП «Вікторія-2007» (0,00 грн.) в розмірі 136 000 грн.

Під час перевірки позивачем не було надано документів, підтверджуючих транспортування придбаної продукції. На підтвердження її використання у власній господарській діяльності надано акти списання ТМЦ у виробництво.

При проведенні перевірки позивача, податковим органом також було використано висновки акту № 2685/129/23-206/34974527 від 21.05.2011 р. ДПІ у м. Дніпродзержинську «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія-2007» з питання підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Стилет-Юг» за період з 01 січня 2010 р. по 01 січня 2011 р.», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за листопад 2010 р., зокрема, з покупцем - ТОВ «Агросс», відхилення у податкових зобов'язаннях з ПДВ в розмірі 136 000 грн., та зроблено висновок про нікчемність даних правочинів. У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу за рахунок невключення до його складу суми коштів, перерахованих як оплату за товар за нікчемними правочинами, за 4 квартал 2010 р. у розмірі 816 000 грн.

Також, перевіркою встановлено, що 06.12.2010 р. між ТОВ «Агросс» (покупець) та ТОВ «Аксіома» (продавець) укладено договір № 117 купівлі-продажу зерна пшениці. Згідно умов зазначеного договору, продавець зобов'язується продати покупцю зерно пшениці, яке належить йому на праві власності, а покупець - прийняти та сплатити за товар на умовах дійсного договору. Транспортування товару від постачальника до покупця здійснюється за рахунок покупця. Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем за правилами Інструкцій П-6 та П-7 безпосередньо в момент передачі товару. Разом з товаром, покупцю передаються рахунок, видаткова та податкова накладні, документ на підтвердження якості товару. Підставою для перерахування грошових коштів є рахунок продавця (т. 1 а.с. 63-64).

На підставі договору від 06.12.2010 р., в грудні 2010 р. ТОВ «Агросс» отримало від ТОВ «Аксіома» пшеницю на загальну суму 807 160 грн., а саме, за податковою накладною № 5 від 20.12.2010 р. - на суму 59 160 грн., в тому числі ПДВ 9 860 грн., за податковою накладною № 625 від 23.12.2010 р. - на суму 748 000 грн., у тому числі ПДВ - 124 666,67 грн.

Зазначену операцію відображено в даних бухгалтерського обліку по ДТ 201 «Сировина та матеріали», КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками», ДТ 641 «Розрахунки з податками», КТ631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Розрахунки за поставку пшениці проведені у безготівковій формі на загальну суму 807 160 грн. Перевіркою також встановлено, що станом на 31.12.2010 р. по бухгалтерському рахунку КТ631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», дебіторська заборгованість перед ТОВ «Аксіома» відсутня.

Згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та розшифровки в розрізі контрагентів, по декларації з ПДВ від 14.12.2010 р. № 9005470745 за грудень 2010 року ТОВ «Агросс» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 134 526,67 грн. в повному обсязі. Водночас, по контрагенту ПП «Аксіома» існує розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Агросс» (134 526,67 грн.) та податковим зобов'язанням ТОВ «Аксіома» (0,00 грн.) в розмірі 134 526,67 грн.

Під час перевірки позивачем не було надано документів, підтверджуючих транспортування придбаної продукції. На підтвердження її використання у власній господарській діяльності надано акти списання ТМЦ у виробництво.

При проведенні перевірки позивача, податковим органом також було використано висновки, викладені в акті № 2147/163/23-206-20251135 від 31.05.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року», зокрема, щодо відсутності поставок товарів за договорами, укладеними ТОВ «Аксіома» з контрагентами за період з 01.06.2010 р. по 31.03.2011 р., зокрема, з ТОВ «Агросс», відхилення у податкових зобов'язаннях з ПДВ в розмірі 134 526,67 грн., та зроблено висновок про нікчемність даних правочинів. У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу за рахунок невключення до його складу суми коштів, перерахованих як оплату за товар за нікчемними правочинами, за 4 квартал 2010 р. у розмірі 807 160 грн.

Враховуючи зазначені висновки перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007», Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби під час проведення перевірки ТОВ «Агросс» досліджено питання щодо походження та транспортування товару згідно договорів № 95 від 15.10.2010 р. та № 117 від 06.12.2010 р., в результаті чого встановлено, що договірні зобов'язання на поставку товару від ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» до ТОВ «Агросс» підтверджуються лише податковими та видатковими накладними, а також документами, що підтверджують проведення розрахунків. Документів, які б підтверджували якість та походження отриманих ТМЦ, та з яких можливо було б встановити, як проводиться прийом за кількістю, візуальною цілісністю і комплектністю продукції (зокрема, сертифікати якості, акти зважування, товарно-транспортні накладні, шляхові листи або інші документи), до перевірки не надано. Крім того, платником податків до перевірки не було надано документи, які б підтверджували факт передачі товару від продавця-постачальника до покупця, а також його транспортування. З огляду на це, при проведенні перевірки податковий орган не встановив факт постачання товару від постачальника, що вказує на безтоварність операцій.

Враховуючи викладені вище обставини, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби дійшла висновку про відсутність реального здійснення операцій позивача з придбання товару від ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» у листопаді-грудні 2010 року, що, враховуючи норми ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 405 790 грн.

Акт перевірки підписано директором ТОВ «Агросс» Троценко О.В., головним бухгалтером ТОВ «Агросс» Тронза Т.С. із зазначенням про незгоду з його висновками (т. 1 а.с. 57).

Разом з тим, окремі письмові заперечення в термін та в порядку, обумовленому чинним законодавством України, позивачем до податкового органу надані не були.

Враховуючи висновки, викладені у акті перевірки № 445/28/23-206/25013096 від 01.02.2012 р., Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162301 від 15.02.2012 р. про донарахування ТОВ «Агросс» податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств на суму 507 238 грн., в тому числі 405 790 грн. - за основним платежем, 101 448 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 16).

Не погодившись із зазначеним рішенням податкового органу, відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ «Агросс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства України, яким були врегульовані спірні взаємовідносини станом на період, охоплений перевіркою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Враховуючи відсутність рішень суду про визнання угод, укладених між ТОВ «Агросс» та ТОВ «Аксіома», ТОВ «Агросс» та ПП «Вікторія-2007» недійсними, або вироку суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагентів, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу щодо нікчемності, недійсності зазначених правочинів лише з підстав визнання їх такими податковим органом в акті перевірки.

Водночас, суд приймає до уваги, що, розглядаючи питання щодо відповідальності особи за несплату ПДВ по ланцюгу придбання, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 20.07.2010 р. за № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» дійшов висновку про те, що відповідальною за сплату ПДВ до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Разом з тим, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ. З огляду на це, Вищим адміністративним судом зроблено висновок про необхідність дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, доведеному до судів нижчого рівня у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 р. Податковим кодексом України.

Враховуючи зазначену позицію Вищого адміністративного суду, судом при вирішенні даного спору досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, та прийнято до уваги наступне.

Пунктом 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним станом на період, який перевірявся, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 зазначеної статті, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені вимоги до оформлення первинних документів є загальними. Поряд з ними,

існують додаткові вимоги до оформлення первинними документами придбання та транспортування певних категорій товарів.

Так, частиною 2 ст. 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. № 37-IV встановлено, що експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів. Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки видається на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між замовником та перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що умовами договорів на поставку зерна пшениці № 95 від 15.10.2010 р. з ПП «Вікторія-2007», № 117 від 06.12.2010 р. з ТОВ «Аксіома» передбачалося передання покупцю (ТОВ «Агросс») документів, підтверджуючих якість товару, а також прийняття товару за кількістю та якістю за правилами Інструкцій П-6 та П-7.

Інструкцією про порядок приймання продукції за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 (зі змінами, внесеними постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 29.12.1973 р. № 81, від 14.11.1974 р. № 98, від 23.07.1975 р. № 115), та Інструкцією про порядок приймання продукції за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, зокрема, передбачено, що при відвантаженні продукції має бути точно визначена кількість відвантаженої продукції (вага); при прийманні продукції має бути забезпечено точне визначення кількості продукції, що надійшла (вага). При доставці продукції постачальником, її приймання по вазі забезпечується на складі отримувача, при самовивозі продукції отримувачем - її приймання забезпечується на складі постачальника. Результати перевірки оформлюються актом. Складається акт приймання продукції.

В судовому засіданні досліджено первинні документи, які були надані ТОВ «Агросс» при проведенні перевірки. Так, згідно акту перевірки № 445/28/23-206/25013096 від 01.02.2012 р., платником податків до перевірки надано договір № 117 від 06.12.2010 р., договір № 95 від 05.10.2010 р., видаткові та податкові накладні, отримані від контрагентів, платіжні доручення, рахунки-фактури.

Документів, які б підтверджували показники якості зерна пшениці, отриманого від постачальників ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007», відповідно до ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», а також документів, які б підтверджували факт його відвантаження, транспортування та приймання-передачі відповідно до умов договорів купівлі-продажу (зокрема, актів зважування, актів приймання-передачі, складених обома сторонами, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, тощо), позивачем не було надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи, незважаючи на те, що обов'язкова наявність таких документів передбачена як чинним законодавством, так і умовами договорів № 117 від 06.12.2010 р., № 95 від 05.10.2010 р.

З огляду на це, суд погоджується з правовою позицією відповідача про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є обов'язковими, проте не достатніми підставами для визначення податкового кредиту та, відповідно, валових витрат.

Натомість, для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо походження вказаного товару, умов його транспортування, передачі, зберігання тощо.

З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на ненадання позивачем на вимогу суду документів, які б підтверджували факт відвантаження, транспортування (перевезення) та передачі придбаного товару з оформленням документів щодо його кількості та якості, суд дійшов висновку, що реальність поставки зерна пшениці від ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» на адресу ТОВ «Агросс» документально не підтверджена.

При цьому, надані позивачем карточки аналізу зерна від 23.12.2010 р., та від 04.11.2010 р. (т. 2 а.с. 9, 10) не приймаються судом до уваги як докази підтвердження якості придбаного позивачем у ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» зерна пшениці, оскільки зі змісту вказаних документів не вбачається, що проби зерна, які відбиралися, стосуються поставок зерна саме за договорами № 117 від 06.12.2010 р., № 95 від 05.10.2010 р. Крім того, зазначені документи не надавалися до перевірки, та не заміняють собою сертифікатів якості на зерно, які у позивача відсутні.

Суд також не приймає до уваги надані позивачем під час судового розгляду справи акти по переробці зерна та накладні на передачу матеріалів у виробництво, оскільки зазначені документи жодним чином не підтверджують походження зерна пшениці, переданого у виробництво, саме від ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» за договорами на поставку зерна пшениці № 95 від 15.10.2010 р., № 117 від 06.12.2010 р.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту транспортування та передачі товару від продавця покупцю у кількості, визначеній умовами договору. Відповідно, суд погоджується з висновком податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема, фактичного виконання умов договору купівлі-продажу зерна пшениці № 117 від 06.12.2010 р., укладеного з ТОВ «Аксіома», та договору купівлі-продажу зерна пшениці № 95 від 15.10.2010 р., укладеного з ПП «Вікторія-2007».

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що контрагентами позивача ТОВ «Аксіома» та ПП «Вікторія-2007» податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Агросс» у листопаді - грудні 2010 року не задекларовані.

З урахуванням сукупності обставин, встановлених під час судового розгляду, суд погоджується з висновком відповідача про відсутність документального підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів купівлі-продажу зерна пшениці, укладених позивачем із зазначеними контрагентами.

Тобто, не заперечуючи відсутності у податкового органу права на визнання недійсними господарських угод, суд вважає, що зазначена обставина не скасовує обов'язку платника податків відображати у податковому обліку лише ті господарські операції, які були реально виконані, та відносити до валових витрат та податкового кредиту суми лише на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Недотримання зазначеного обов'язку призводить до заниження валового доходу, завищення валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Агросс» занижено валовий дохід за рахунок не включення до складу валових доходів сум оплати за товар, фактична поставка (придбання) якого не підтверджена первинними документами, оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на загальну суму 807 160 грн., та занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 405 790 грн., є правомірним.

При розгляді даної справи, судом також враховано, що постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.02.2012 р. по справі №415/122912 за результатами розгляду адміністративного протоколу серії АХ № 191087 від 01.02.2012 р. відносно головного бухгалтера ТОВ «Агросс» Тронзи Тамари Степанівни за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, останню визнано винною у порушенні ведення податкового обліку та заниженні податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 405 790,00 грн., що є порушенням п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Провадження у адміністративній справі відносно Тронзи Т.С. було закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (т. 2 а.с. 51).

Зазначена постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає адміністративну справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена зазначена постанова, у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, факт порушення ведення податкового обліку головним бухгалтером ТОВ «Агросс» Тронзою Т.С., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 405 790 грн., встановлений судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, та поряд з іншими обставинами, встановленими під час розгляду даної адміністративної справи, підтверджує висновок суду про законність податкового повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000162301 від 15.02.2012 року. Відповідно, позовні вимоги ТОВ «Агросс» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросс» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 16.09.2013 р.

Суддя В.В. Чорна