Рішення № 34046570, 30.09.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

30.09.2013

Справа № 203/4032/13-ц

2/0203/1656/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю представника позивача - Литвиненко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 30 травня 2007 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір №DNU0GK00001247, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 52000 доларів США, зобов'язавшись його повернути не пізніше 30 травня 2027 року зі сплатою 10,08% річних за користування кредитом та інших обов'язкових платежів. Виконання позичальником його кредитних зобов'язань в повному обсязі забезпечено договором іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої договірні зобов'язання за кредитним договором, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Крім того, посилаючись на те, що згідно з умовами договору іпотеки реєстрація відповідачем інших осіб за адресою іпотечного майна можлива лише за згодою позивача, останній просив суд виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку у відповідному територіальному органі ДМС України. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в зв'язку із чим суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 30 травня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №DNU0GK00001247, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 52000 доларів США, зобов'язавшись його повернути не пізніше 30 травня 2027 року ануїтетними платежами в розмірі 613,41 доларів США, сплатити 0,84% на місяць за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі відповідно до умов договору. При порушенні позичальником строків та порядку погашення кредиту, він зобов'язався сплатити кредитодавцю пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення. Також договором передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та інших платежів за договором у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором, в тому числі у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом (а.с.19-22, 34-35, 37-39).

Виконання позичальником своїх договірних зобов'язань із повернення кредиту забезпечено в повному обсязі договором іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як іпотекодавцем. Предметом зазначеного іпотечного договору є належна відповідачу на праві власності квартира АДРЕСА_1. При цьому, сторони даного договору погодили, що вартість предмета іпотеки складає 328250 гривень, тієї ж згоди сторони дійшли і при укладенні на підставі договору іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року договору про задоволення вимог іпотекодержателя від тієї ж дати (а.с.23-31, 34-35, 37-39).

Із матеріалів справи встановлено, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець, скориставшись правом вимагати дострокове повернення кредиту та плати за нього, своєю письмовою вимогою від 27 лютого 2013 року просив відповідача погасити, здійснивши дострокове повернення кредиту в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. Розмір же заборгованості відповідача за його кредитним зобов'язанням станом на 15 квітня 2013 року складає 129751,63 доларів США (за курсом НБУ 1037104,78 гривень), з яких 51737,45 доларів США (за курсом НБУ 413537,44 гривень) - заборгованість за тілом кредиту, 31928,47 доларів США (за курсом НБУ 255204,26 гривень) - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5304 доларів США (за курсом НБУ 42394,87 гривень) - заборгованість по комісії за користування кредитом, 40781,741 доларів США (за курсом НБУ 325968,21 гривень) - пеня. Дана заборгованість відповідачем на час розгляду справи не погашена, дострокове повернення кредиту не здійснене (а.с.8-18, 55-127, 134-178).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищезазначених договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст.3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Положеннями ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст.549 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547, 573 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до ст.575 ЦК України різновидом застави є іпотека.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст.ст.3, 18 Закону України «Про іпотеку», ст.574 в контексті ст.575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і ст.ст.577, 585 ЦК України.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст.589, 590 ЦК України.

Нормою ст.39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами кредитного договору №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року та договору іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року у відповідності до вимог чинного законодавства, а також встановлено факт невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх договірних зобов'язань за вказаним кредитним договором, що зумовило виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. В той же час, за змістом ст.ст.39, 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, тобто пріоритетним способом реалізації предмета іпотеки за рішенням суду є публічні торги. При цьому, за змістом ст.ст.1, 33 Закону України «Про іпотеку» спосіб реалізації предмета іпотеки має сприяти найбільш повному погашенню заборгованості відповідача за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна, що в повній мірі відповідає і інтересам самого позивача, як іпотекодержателя.

Отже, на підставі вищевикладеного, керуючись інтересами сторін щодо максимально повного погашення заборгованості відповідача та приймаючи до уваги, що ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлено обов'язок суду зазначити в рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації предмета іпотеки - без встановлення жодних обмежень самостійного визначення судом такого способу, а реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах сприятиме залученню найбільшого кола можливих покупців, а відтак і збільшенню ціни продажу такого нерухомого майна, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову - шляхом визначення способу реалізації предмета іпотеки через публічні торги та із встановленням його початкової ціни у відповідності до домовленості сторін - в розмірі 328250 гривень, яка, домовленість, знайшла своє закріплення в п.33.4 договору іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року та п.8 договору про задоволення вимоги іпотекодержателя від 30 травня 2007 року.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації мешканців житла, яке є предметом іпотеки, суд виходив з наступного. Так, за змістом норм ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст.39, 40 Закону України «Про іпотеку» дійсно можливе одночасне ухвалення з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення про виселення мешканців такого предмету іпотеки. При цьому, з урахуванням на положення ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк, тобто при фактичному виникнення спору з цього приводу, що також повністю узгоджується із висновками Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у постанові №5 від 30 березня 2012 року. Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги, що сторонами у справі не надано, а судом не встановлено будь-яких доказів реєстрації місця проживання осіб за адресою предмета іпотеки в порушення умов договору іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року - без згоди іпотекодержателя, які до того ж відмовились на обґрунтовану та законну вимогу іпотекодержателя звільнити таке житлове приміщення або будуть перешкоджати реалізації предмета іпотеки, в суду відсутні підстави вважати цивільні права іпотекодержателя порушеними з цього приводу, а отже і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виселення.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги як достатні докази обґрунтованості позовної вимоги позивача про виселення копія листа позивача до відповідача із вимогою про звільнення житлового приміщення, копії реєстрів, оскільки такі документи підтверджують лише відправлення цього листа, а не його отримання відповідачем. Також, вказаний лист адресований лише відповідачу та не підтверджує наявність інших зареєстрованих мешканців спірного нерухомого майна, а також разом з іншими матеріалами справи не дає можливості суду встановити виконання/невиконання вимог позивача про виселення.

Крім того, питання щодо виселення осіб безпосередньо стосується житлових прав цих осіб, які мають залучатися до участі у справі як відповідачі, оскільки позовну вимогу про виселення фактично пред'явлено до них. Однак позивачем такі особи у відповідному правовому статусі як учасники розгляду справи, крім відповідача, ані в позовній заяві, ані в ході розгляду справи не заявлені, судом самостійно залучені бути не можуть (ст.33 ЦПК України). Отже, задоволення такої позовної вимоги без фактичної участі у розгляді справи цих осіб є неможливим, оскільки порушуватиме не тільки основні засади судочинства, а й конституційні права осіб, яких бажає виселити позивач.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 гривень (а.с.40).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 524, 525, 526, 530, 546, 547, 573-575, 577, 585, 610, 611, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.1, 3, 18, 33, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 169, 208-210, 212-215, 218, 223-225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу б/н, посвідченого 30 травня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року в розмірі 1037104,78 грн., з яких 413537,44 грн. - заборгованість за кредитом, 255204,26 грн. - заборгованість за відсотками, 42394,87 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 325968,21 грн. - пеня, шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни у відповідності до положень договору іпотеки квартири №DNU0GK00001247 від 30 травня 2007 року в розмірі 328250 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення судових витрат 3441 грн.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур