Вирок № 34046148, 11.10.2013, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

11.10.2013

справа №642\5336\2013к

провадження № 1кп\642\309\2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Ольховського Є.Б.,

за участю секретарів - Ященко Є.І.,Лисиченко С.М.

сторін кримінального провадження: прокурорів Лук*янчук А.І., Хірний В.В., потерпілого ОСОБА_1, захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених: ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_4, с. Н.Збур*євка, вул. Комсомольська 10, раніше засудженого: 30.05.2005 р. Голопристанським райсудом, Херсонської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном на 1 рік; 22.05.2006 р. Суворовським райсудом м. Херсона за ст.186 ч.2, ст.353, ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі - звільнений 04.11.2009 р. із Голопристанської ВК № 7 за постановою суду Голопристанського району Херсонської області умовно-достроково на 10 місяців 7 днів;

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

ОСОБА_7

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

ОСОБА_8

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2013 року, в невстановлений в ході слідства час, ОСОБА_8, знаходячись на вокзалі ст. Харків -пас. зустрівся з раніше невідомими ОСОБА_7 та ОСОБА_5,з якими в подальшому познайомився та разом проводив час. В ніч з 28 на 29 квітня 2013 ОСОБА_8 з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 близько 02.00 годині на вокзалі ст. Харків -пас. познайомилися з ОСОБА_1, та через деякий час в ході розмови у них виник конфлікт з останнім.

29 квітня 2013 р. приблизно о 3.30 годині, знаходячись біля входу в касовий зал вокзалу ст. Харків-пас., розташованого на території Ленінського району м.Харкова, ОСОБА_7 наніс декілька ударів кулаками в область обличчя ОСОБА_1 ОСОБА_5, підтримуючи ОСОБА_7, також разом з ОСОБА_8 почав наносити удари кулаками в обличчя потерпілому. ОСОБА_5, діючи разом з ОСОБА_7, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, із корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів кулаками в область обличчя потерпілому ОСОБА_1, відкрито заволодів особистими речами потерпілого, а саме: светром чоловічим чорного кольору бувшим у використанні, брюками чоловічими чорного кольору бувших у використанні, водолазкою чоловічою чорного кольору в смужку бувшою у використанні. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7, застосовуючи фізичну силу, відкрито заволодів золотим ланцюжком, на якому був золотий хрестик, зірвавши їх з шиї потерпілого ОСОБА_1, а також відкрито заволодів грошима в сумі 400 гривен, мобільним телефоном «Самсунг СТ С 3752», та паспортом громадянина України, після чого з місця скоєння злочину разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 втекли.

Однак, того ж дня проведеними оперативно-розшуковими діями по «гарячих слідах» на привокзальній площі вокзалу ст. Харків-пас. о 04 годині 40 хвилин працівниками міліції були встановлені ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та при проведенні огляду місця події ОСОБА_5 із правої зовнішньої кишені куртки чорного кольору, в котру він був одягнутий, добровільно видав вказаний мобільний телефон «Самсунг СТ С 3752», вартістю з урахуванням зносу станом на 29.04.2013 р. 420 гривень. З правої зовнішньої кишені джинсових брюк темно-сірого кольору фрагмент золотого ланцюжка, вагою 1,24 гр. 585 проби, вартістю 267 грн. 16 коп., а з лівої зовнішньої кишені куртки, добровільно видав паспорт громадянина України СР № 992143 на ім*я ОСОБА_1, які належать потерпілому ОСОБА_1 Таким чином, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7, відкрито заволодів майном, яке належить ОСОБА_1, на загальну суму 3700,00 гривен.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України не визнав повністю та пояснив, що 27.04.2013 року він приїхав на автобусі в м. Харків з м. Херсона до родичів, яких не було дома, у зв*язку з чим 28.04.2013 року він приїхав на залізничний вокзал для того, щоб купити білет до м. Херсона. В касі залізничного вокзалу №4 він дізнався, що його потяг буде відправлятися о 20-40 годині. ОСОБА_9 цього він відправився в сторону трамвайних коліїв, де по дорозі познайомився з ОСОБА_7,з яким сів на лавочку і почав спілкуватися. Пізніше до них підійшов ОСОБА_8, після знайомства з останнім він купив всім по пляшці пива. Через деякий час вони поїхали в «Сад Шевченка», у зв*язку з тим, що йому там не сподобалося , повернулися на вокзал, так як йому потрібно було встигнути на поїзд. На вокзалі він купив собі квиток на потяг і разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сіли в залі очікування, де до них підійшов потерпілий і звернувся з проханням допомогти йому придбати білет на потяг, оскільки у нього є дитина віком 1,5 років , яка хворіє на рак. На що ОСОБА_5 дав згоду і попросив у потерпілого документи, що посвідчують його особу. ОСОБА_9 цього він купив йому білет за 94,00 грн. і повернув паспорт. Потерпілий спросив дозвіл почекати з ними на вокзалі, поки його потяг не прийде, після чого вони пішли покурити. Потерпілий перебуваючи в стані алкогольного спяніння, достав із пакета мобільний телефон, витягнув з нього сім карту і сказав, щоб ОСОБА_5 забрав його собі у якості подяки за куплений квиток. ОСОБА_9 чого потерпілий почав чіплятися та душити вантажника, який працював на вокзалі, при цьому кричав, що у нього хвора дитина на рак. Потім потерпілий декілька разів ударив своїм пакетом по трубі і втік в сторону вокзалу. ОСОБА_9 цього ОСОБА_5 попросив ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повезти його туди де можна посидіти до ранку, вони поїхали в кафе «Тік-Так», де поїли та випили по чарці горілки. За таксі, випивку та їду платив ОСОБА_5 Потім повернулися на вокзал і сіли на лавочку біля кафетерію, неподалеку від привокзальної площі. До них підійшли два співробітника міліції, його відвели сторону метрів на 15 від ОСОБА_8 та ОСОБА_7, потім підійшли ще два співробітника міліції, які запропонували показати, що знаходиться в його карманах, на що ОСОБА_5 відповів, що у нього в кармані мається два телефонна, один належить йому, а іншій потерпілому. ОСОБА_9 цього один із співробітників міліції запропонував зняти йому кофту, на що ОСОБА_5 відмовився і після цього співробітники міліції заламали йому руки і зняли кофту. Потім співробітник міліції запропонував ОСОБА_5 дістати з його кишені всі речі, що знаходились в них, на що ОСОБА_5 також відмовився. Співробітник міліції дістав з його кармана паспорт на ім*я потерпілого, два телефонна та золотий ланцюжок. ОСОБА_9 цього його з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доставили у відділ міліції, де працівники міліції почали застосовувати до нього фізичну силу, тобто робили йому «ластівку», з метою підписання ним всіх необхідних документів. ОСОБА_9 зазначених дій, ОСОБА_5 підписав всі необхідні документи і його відпустили.

Крім того ОСОБА_5 пояснив, що протокол затримання і протокол вилучення речей він добровільно не підписував на місті їх складання, можливо він підписав їх у відділі міліції під фізичним впливом працівників міліції. Які він документи підписував у відділі міліції він пояснити не може, оскільки він не грамотний. Цивільний позов він також не визнав в повному обсязі. В подальшому визнав себе винним в заволодінні телефоном потерпілого, однак заперечував нанесення ним побоїв ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України не визнав та пояснив, що 28 квітня 2013 року він приїхав до м. Харкова на «Південний Вокзал», де познайомився з ОСОБА_5, купили по пляшці пива. ОСОБА_9 чого до них підійшов раніше знайомий йому ОСОБА_8Ю, привітався, через деякий часвони поїхали в парк «ім. Шевченка», пройшлись приблизно 10-15 хвилин, ОСОБА_5 парк не сподобався і вони поїхали назад на Південний вокзал». Через деякий час підійшов до них підійшов потерпілий та попрохав допомогти купити йому квиток, на потяг, так як в нього не було грошей. У зв*язку з тим, що у ОСОБА_5 нещодавно помер син, він йому поспівчував та вони пішли в касовий вокзал купити йому квиток. ОСОБА_9 того як потерпілий з ОСОБА_5 повернулись потерпілий дістав пляшку пива та попрохав посидіти з ними, почекати коли в нього буде потяг. Потерпілий випив та після цього почав кричати та виражатися нецензурною лайкою. Він до нього підійшов, так як вони були в стані алкогольного спяніння, між ними відбулася сутичка, і він ( ОСОБА_7І.) вдаривМерзун ОСОБА_9 чого ОСОБА_8 відтягнув його в бік, а ОСОБА_5 відтягнув потерпілого у інший бік. Попрохав вибачення у потерпілого і заявив про намір відшкодувати йому спричинену шкоду. Визнав себе винним в нанесенні побоїв потерпілому, однак заперечував намір грабувати його. Визнав цивільний позов потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України не визнав та пояснив, що 27 квітні 2013 року він приїхав з с. Покатилівка в м. Харків, де біля 19-00 годині на кругу трамвая зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_7, підійшов поздоровався, також з ним знаходився раніше не знайомий йому ОСОБА_5 Через деякий час вони поїхали в парк « Шевченко», коли повернулися на залізничний вокзал, він встав на привокзальній площі і пішов в напрямку супермаркету АТБ, а ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на таксі поїхали на паркову залізничного вокзалу, після чого він повернувся і побачив разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 потерпілого, який з ними розмовляв. Потім ОСОБА_5 і потерпілий кудись пішли. На його питання куди ОСОБА_5 пішов ОСОБА_7 пояснив, що до них підійшов потерпілий з проханням допомогти йому доїхати додому, так як у нього хвора дитина. ОСОБА_5 пішов в касовий зал купляти потерпілому квиток на потяг. Через деякий час ОСОБА_5 з потерпілим повернулися і вони поїхали в кафе «Тік-Так», потерпілий з ними не поїхав. ОСОБА_9 того, як вони повернулися з кафе на залізничний вокзал, сіли на лавочку біля входу в Центральний касовий зал, там сидів потерпілий, який витяг з пакета 2-х літрову пляшку пива, і почав пити. Коли вони вирішили піти, ОСОБА_7 підійшов до потерпілого і сказав, щоб він чекав свого потяга і їхав до дому до хворої дитини. Вони розвернулися і відійшли від нього метрів на 3-4. ОСОБА_9 цього потерпілий почав кричати і висловлюватися лайкою, до нього підійшов ОСОБА_7 і сказав, щоб він їхав до дому. Потерпілий накинувся на ОСОБА_7 і останній його товкнув. ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_7 і сказав щоб він його не чіпав. ОСОБА_9 цього вони розвернулися і пішли в сторону таксі, по дорозі він почув, що щось цокнуло,коли він обернувся то побачив, що потерпілий на сходах біля входу в центральний зал вокзалу розмахує пакетом. Не звертаючи увагу на поведінку потерпілого вони пішли дальше, сіли в таксі і поїхали в кафе «Тік-Так». Потім вони повернулися на вокзал,вишли біля входу в супермаркет, який розташований біля парковки на залізничному вокзалі, пройшли до кафетерію, що знаходиться в метрах пяти за кутом. До них підійшли співробітники міліції, їх було більше 2 чоловік, попросили предявити документи, що посвідчують їх особи, на що він їм відповів, що у нього при собі не має паспорту, але повідомив адресу його ОСОБА_7 предявив співробітникам міліції паспорт, ОСОБА_5 також предявив їм документ, який саме він затрудняється сказати. ОСОБА_9 чого вони хотіли піти, але співробітники міліції сказали їм почекати деякий час поки не підійдуть іще співробітники міліції, оскільки вони підозрюються у вчинені крадіжки колеса збиральної машини. ОСОБА_9 того, коли до них підійшли іще співробітники міліції, їх розвели по різним сторонам і в такомустані тримали біля двох годин. Він побачив, що прийшли чоловік та жінка з чемоданами, на його питання хто це такі, співробітник міліції йому відповіли, що це експертна група. ОСОБА_9 чого він почув, що у ОСОБА_5 щось вилучалось. При вилучені речей співробітник міліції сказав йому відвернутися. Він чув розмову, про вилучений телефон і кусочок ланцюжка. ОСОБА_9 цього їх забрали в лінійний відділ міліції, де його залишили на першому поверсі біля входу, а ОСОБА_5 і ОСОБА_7 підняли на других поверх відділу. Годині о 12-00 його підняли на другий поверх. Біля 15-00 години почали проводити розслідування.

Крім того пояснив, що протокол затримання, вилучення речей він підписував у слідчого в кабінеті, перед його підписанням він ознайомився із змістом. В подальшому визнав себе винним в нанесенні одного удару потерпілому з хуліганських мотивів. Визнав цивільний позов і заявив про намір його виплачувати.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням сторін кримінального провадження свідки обвинувачення та захисту пояснили:

- свідок обвинувачення ОСОБА_10, в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором ПС на ЛВ ст. Харків-пас., 29.04.2013 року приблизно о 04-00 годині, знаходячись на привокзальній площі вокзалу ст.Харків-пас., до нього та його напарника звернувся потерпілий, ОСОБА_1, який повідомив, що нещодавно три молодих чоловіка відкрито заволоділи його особистим майном. У зв*язку з чим він подзвонив в чергову частину, де потерпілий написав заяву про вчинення стосовно нього злочину, написав список вкраденого у нього майна та описав осіб, які вчинили злочин, а саме: дві особи циганської національності, одна особа словянської національності. В цей же день, протягом одного часу, по «гарячим слідам», він з напарником затримали біля аптеки, що розташована біля КПП парковкина привокзальній площі, трьох молодих чоловіків, схожих за вказаними потерпілим прикметами, після чого повідомили чергову частину ЛВ на ст. Харків-пас. Через декілька хвилин прибула оперативна група , були запрошені поняті. В ході проведенні огляду місця події , слідчим було поставлене питання, чи знаходяться при вказаних чоловіках речі, набуті незаконним шляхом. Чоловік, що назвався ОСОБА_5 добровільно видавречі, що були при ньому, при цьому прояснив, що зазначені рачі належать потерпілому. Співробітники міліції не знімали з обвинуваченого ОСОБА_5 чорну спортивну куртку;

- аналогічні показання в якості свідка обвинувачення дав ОСОБА_11;

- свідок обвинувачення ОСОБА_12p;С.Г., в судовому зсіданні пояснив, що 28 квітня 2013 року о 20-00 годині, він заступив на робоче місце на КПП парковки вокзалу ст. Харків-пас. Зміна у нього тривала до 12-00 години наступного дня. В його обов*язки входить контроль за в*їздом та виїздом пасажирського транспорту на вокзал ст. Харків-пас. 29 квітня 2013 року приблизно о 04-30 годині, точний час він не памятає, він бачив як неподалік від КПП парковки в сторону бувшого супермаркету Д2, а зараз там знаходяться кафе та аптека, до трьох молодих чоловіків підійшли два співробітника міліції , які розмовляли з останніми та перевіряли у них документи. Пізніше до них підійшла група людей, два або три чоловіки були одягнуті в цивільний одяг, останні були одягнуті в формений одяг. Що саме там відбувалося він не знає і не чув. Бачив, що один із працівників міліції щось фотографував. Потім всі пішли в сторону Лінійного відділу міліції ст. Харків - пас. Також ОСОБА_13 пояснив, що він був свідком того, що з боку працівників міліції при затриманні обвинувачених міри фізичного характеру не застосовувались. Затримання обвинувачених проходило без скандалів та криків;

- свідок обвинувачення ОСОБА_14,в судовому засіданні пояснив, що приблизно 29.04.2013 року, точну дату він не памятає, він бачив як співробітники міліції, біля супермаркету, який знаходиться на привокзальній площі ст. Харків - пас., зупинили для перевірки документів незнайомих йому чоловіків, чи були це обвинувачені, він не памятає. Більше він пояснити по обставинам справи які відбулися 29.04.2013 року нічого не може, оскільки не памятає. ОСОБА_14 підтримав оголошені в судовому засіданні показання, які він давав на досудовому слідстві про те , що 28 квітня 2013 року о 20-00 годині, він заступив на робоче місце на КПП парковки вокзалу ст. Харків-пас. В його обов*язки входить контроль за вїздом та виїздом пасажирського транспорту на вокзал ст. Харків-пас. 29 квітня 2013 року приблизно о 04-00 годині, можливо хвилин на 20-30 пізніше, точно сказати не може , він побачив як неподалік від КПП парковки в бік колишнього супермаркету Д2, а зараз там знаходяться кафе та аптека, підійшла група людей, як потім йому стало відомо працівники міліції. На тому місці вже стояло троє молодих чоловіків, двоє з яких цигани, а третій слов'янин, та два працівника міліції у форменому одязі. Що саме там відбувалося він не знає і не чув. Бачив, що один із працівників міліції щось фотографував . Потім всі пішли в сторону Лінійного відділу міліції ст. Харків-пас. Що саме там відбувалося він не знає, не чув і не бачив. Затриманих чоловіків за час його роботи, а саме з 20 годин 28 квітня 2013 року до 04-00 годин 29.04.2013 року, він не бачив;

- свідок обвинувачення ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що приблизно місяців два назад він приїхав на залізничний вокзал, для того, щоб з потягу зустріті знайому йому людину. До нього підійшли працівники міліції і попросили бути понятим, на що він дав згоду. Він разом з працівником міліції підійшли до супермаркету «АТБ», де біля забору стояв обвинувачений ОСОБА_5 з міліціонерами, до них підійшла слідча група.Загальна кількість людей була десь 4 -5 чоловік, з обвинувачених він бачив тільки ОСОБА_5 ОСОБА_5 був одягнутий в піджак, із якого він добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон. На питання працівників міліції кому належить вилучений мобільний телефон ОСОБА_5 пояснив, що на залізничному вокзалі в м. Харкові його попросив не знайомий йому раніше чоловік допомогти доїхати до дому, на що ОСОБА_5 купив йому білет на потяг. У якості подяки зазначений чоловік подарив ОСОБА_5 свій мобільний телефон і кусочок ланцюжка.Також ОСОБА_15 пояснив,що на місці огляду речей разом з ним був ще один раніше не знайомий йому чоловік,який був запрошений у якості понятого. Чи складався протокол слідчої дії «Огляду місця події» на місці затримання ОСОБА_5 він не може пояснити, оскільки що саме, працівники міліції писали, він не бачив. Може зазначити, що протокол «огляду місця події» і інші документи він підписував в лінійному відділі ст. Харків-пас. на другому поверсі в каб. №№15,16. Заходів фізичного або психічного характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 з сторони працівників міліції не застосовувалися. В судовому засіданні підтвердив, що в протоколі «огляду місця події» дійсно мається його підпис, але показання які він давав на досудовому слідстві він не підтримує, оскільки зазначений протокол він підписував не читаючи. Наполягає на свідченнях, які він дав у судовому засіданні;

- свідок захисту ОСОБА_16, в судовому засіданні пояснив, що в цьому році, весінньою порою, точну дату та годину він не памятає, до нього підійшли працівники міліції і запропонували йому бути понятим при впізнанні, на що він дав згоду. ОСОБА_9 чого він прийшов у відділення міліції, в кабінеті були присутні чотири чоловіки, на столі лежали 4 номерка, потім запросили у кабінет дівчину, яка показала на одного з чоловіків, саме на кого, він не пам*ятає. Більше по зазначеній події він нічого суду не може пояснити, оскільки минуло багато часу;

- Свідок обвинувачення ОСОБА_17, в судовому засіданні пояснив, що в кінці квітня 2013 року він знаходився на залізничному вокзалі ст. Харків-пас. Приблизно о 04-30 годині, працівниками міліції він був запрошений бути понятим, а саме на привокзальній площі, біля аптеки «Низьких цін», напроти пропускного пункту, де знаходилися троє чоловіків. На питання працівника міліції один із чоловіків представився, як Муратов, на питання працівника міліції, чи знаходиться у кого - небуть речі, які їм не належать, Муратов добровільно видав мобільний телефон і ланцюжок з жовтого металу, при цьому пояснив, що зазначені речі, йому дав незнайомий йому чоловік у якості подяки за те, що він купив йому білет на потяг до дому. ОСОБА_9 цього працівниками міліції вилучені речі у Маратова були поміщені в поліетиленовий пакет та опечатані, де розписався другий понятий;

- Свідок захисту ОСОБА_18, вході допиту неодноразово змінював свої показання, спочатку пояснював про те,щона залізничному вокзалі ст. Харків пас., він був запрошений працівниками міліції бути понятим при проведені слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8, слідчого та потерпілого. В ході якого ОСОБА_8 стверджував слідчому про те, що телефон він у потерпілого не крав, а взяв подзвонити. Потерпілий в свою чергу наполягав на тому, що ОСОБА_8 украв у нього телефон. Всі слідчі дії фіксувалися на фотоплівку. Потім свідок змінив свої показання та стверджував, що на слідчому експерименті були присутні троє обвинувачених, потерпілий, слідчий та двоє понятих. Всі слідчі дії фіксувалися на відеокамеру;

- Свідок захисту ОСОБА_19, в судовому засіданні пояснив, що він був запрошений працівниками міліції бути статистом та понятим. В кабінеті відділу міліції знаходилось 3 чоловіка, які також були статистами, двоє понятих та багато не знайомих йому людей, на столі лежали номерки. Слідчий попросив його та інших статистів взяти в руки номерки, потім вони представилися. ОСОБА_9 чого слідчий комусь зателефонував і в кабінет зайшла дівчина, яка також представилась і зразу впізнала, тобто показала на обвинуваченого ОСОБА_5, які саме запитання задавав слідчий і що саме пояснювала дівчина слідчому, він не може сказати, оскільки минуло багато часу. Зміст всіх документів, які він підписував на досудовому слідстві, він розумів та заздалегідь читав. Що саме він підписував, затрудняється сказати, але всі підписані ним документи відповідали дійсності.

Крім того свідок у судовому засіданні підтвердив факт того, що в процесуальних документах де він був статистом та понятим, стоїть його підпис;

- свідок обвинувачення ОСОБА_20 в судовому засіданні не підтвердила свої досудові пояснення та заявила що під тиском працівників міліції була змушена оговорити обвинувачених. На справді 29.04.13 року конфлікт між потерпілим та обвинуваченими вона не бачила. На прохання працівників міліції в ході досудового розслідування впізнала обвинувачених як осіб що в її присутності пограбували з застосуванням насильства потерпілого ОСОБА_1 Пояснила що впізнання обвинувачених відбувались після інструктажу її працівниками міліції та за їх вказівками;

- свідок обвинувачення ОСОБА_21, касира каси що продала квіток потерпілому, в судовому засіданні категорично заявила що 29.04.13 року не бачила ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, чим спростувала твердження останнього про те що ОСОБА_5 на прохання потерпілого купував за свої кошти йому квіток на потяг;

- свідок захисту ОСОБА_22, в судовому засіданні пояснив що приймав участь в якості понятого при предявленні особи ОСОБА_8 для впізнання. Зазначена процесуальна дія відбувалась з порушенням процесуальних норм, оскільки особа яку впізнають була введена до кабінету де відбувалось впізнання в наручниках після того як там вже знаходились особи що повинні проводити впізнання ОСОБА_1 а потім і ОСОБА_20

Відповідно до вимог ст. 95 КПК України суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Згідно до положень ст. 92 КПК України обовязок доказування провини обвинувачених покладається на слідчого та прокурора. На обґрунтування обвинувачення прокурором було суду надано кримінальне провадження і заявлено клопотання про огляд в судовому засіданні в якості доказів провини обвинувачених протоколів слідчих дій зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування після дослідження яких суд дійшов висновку що незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в інкримінованому їм злочині, їх винуватість у скоєнні вказаного вище діяння знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що 27 квітня 2013 року він знаходився на весіллі своєї сестри. 28 квітня 2013 року він повертався з Росії. Приїхав біля 11-00 годині вечора в м.Харків, так як його автобус затримався при проходженні митного контролю. Його потяг відправленням був о 10 годині 20 хвилин. На потяг він запізнився, у звязку з чим пішов в супермаркет «АТБ», взяв дві пляшки пива, та сів чекати інший потяг. Через деякий час до нього підійшов чоловік та попередив його, щоб він слідкував за своїм пакетом, так як його можуть вкрасти безпритульні. Він пішов у сторону Південного вокзалу, у касі купив білет на 4 години ранку до міста Донецька. У звязку з тим, що у нього залишався один час до відправки потягу, він вийшов прогулятись. Зустрів незнайомих йому раніше людей. Не памятає, як у них завязалась розмова про життя, він розповів, що в нього хвора дитина, є підозри на ракову пухлину. ОСОБА_9 чого, ОСОБА_5 сказав йому, щоб він зняв свою печатку та поклав до себе в барсетку, на що він відповів, що не можу її зняти, він почав його вмовляти і ОСОБА_8 зняв печатку. Потім ОСОБА_5 сказав йому закрити або відкрити барсетку, точно він не пам*ятає. Він почав сумніватися в його добрих намірах, ОСОБА_5 неодноразово відкривав його барсетку, коли він подивився в барсетку - печатки там не було. У зв*язку з чим він почав кричати, що кільця не має, хотів, щоб підійшов міліціонер. До нього підійшов ОСОБА_5 та спитав чого кричить, та наче б - то підняв с землі кільце, віддав йому та він надів його собі на палець. Потім до нього підійшов ОСОБА_7Попросив курточку, в пакеті була кофта, дістав з його пакету одну з особистих речей потерпілого та надягнув на себе зі словами, що потерпілий йому цю річ подарує. Потерпілий почав заперечувати та голосно кричати, ОСОБА_7 віддав куртку та вдарив його в лице, потерпілий почав його відштовхувати, підійшли ОСОБА_5 з ОСОБА_8, почали його бити, потім потерпілий закрився, відчув, що було декілька ударів. Через деякий час потерпілий побачив, що вони побігли, а біля нього не було пакету з особистими речами. Потерпілий подивися у барсетку та не знайшов свого телефону. Тоді він підійшов до працівників міліції та розповів, що його обікрали, також побачив, що немає його паспорту та ланцюжка з хрестиком, яка була на ньому. Заявив що підтримує свій цивільний позов і хоче щоб обвинувачені йому його відшкодували. Пояснив що суму позову складає моральна шкода від злочину. Прийняв вибачення ОСОБА_7 та заявив що в разі відшкодування цивільного позову він до обвинувачених не буде мати жодних претензій;

- вищезазначеними поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_21 Оцінюючи зазначені свідчення з огляду на вимоги ст.ст.85,86,87 КПК України суд вважає їх належними та допустимими оскільки зазначені свідки послідовно давали аналогічні свідчення і протягом досудового слідства;

Заява свідка ОСОБА_15 що він не підтверджує свої свідчення записані в протоколі допиту в якості свідка від 05.05.13 року дозволяє суду зробити висновок про недопустимість зазначеного доказу і виключити його з числа доказів звинувачення згідно до положень ст. ст. 86, 89 КПК України.

- протоколом огляду місця події від 29.04.2013 року згідно до якого у ОСОБА_5 було вилучено телефон, фрагмент золотого ланцюга та паспорт потерпілого. Зазначений доказ спростовує пояснення ОСОБА_5 що ОСОБА_1 добровільно відав йому телефон в знак подяки за придбаний квіток на потяг, оскільки вилучення крім телефону та золотого ланцюга ще й паспорту потерпілого простою подякою вважати неможливо;

- протоколами предявлення особи для впізнання від 29.04.13 року згідно до яких потерпілий впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як осіб що здійснили його пограбування;

- висновками дактилоскопічної експертизи від 30.04.2013 року згідно до якої на мобільному телефоні потерпілого, вилученого у ОСОБА_23 виявлено відбиток пальця ОСОБА_7 що спростовує доводи останнього про непричетність до пограбування ОСОБА_1;

- висновками судової експертизи металів та сплаві від 28.05.13 року згідно якої досліджений фрагмент ланцюга має за основу золото. Загальна вага 1,24 г.;

- висновками товарознавчої експертизи від 16.05.13 року згідно якої вартість телефону «Самсунг СТ С 3752» з урахуванням зносу складає 420 грн., вартість фрагменту ланцюжка 267.16 грн.;

- протоколами огляду предметів від 31.05.13 року згідно до яких були оглянуті мобільний телефон та фрагмент золотого ланцюга;

- протоколом предявлення для впізнання від 31.05.13 року згідно до якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав свій мобільний телефон та фрагмент ланцюжка;

- матеріалами судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_1 від 29.04.13 року № 1241-00\13 згідно до яких у останнього встановлені легкі тілесні ушкодження які могли бути спричинені в строк та при обставинах на які вказує потерпілий;

- протоколом одночасного допиту осіб від 03.06.2013 року в ході якого, в присутності захисників, ОСОБА_7 визнав використання ним мобільного телефону потерпілого ОСОБА_1 в особистих цілях після здійснення пограбування останнього;

Суд виключає з числа доказів провини обвинувачених згідно до вимог ст.ст. 86, 89 КПК України протоколи предявлення свідку ОСОБА_20 для впізнання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за підстав передбачених п. 4 ст. 95 КПК України оскільки визнає зазначені докази недопустимими.

Суд критично відноситься до показань обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в частині невизнання вини щодо вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення, оскільки вони спростовуються зібраними по справі допустимими доказами,що наведені вище, сукупність яких дозволяє зробити висновок про доведеність предявленого обвинувачення. Доводи обвинувачених суд вважає такими що мають за мету спосіб захисту щоб уникнути покарання.

Таким чином, допитавши потерпілого, обвинувачених, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повинні бути кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, оскільки вони вчинили умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В ході досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_8 було предявлено підозру за ч. 2 ст. 186 КК України як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, який не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб. Зазначена кваліфікація дій ОСОБА_8 в ході судового слідства свого підтвердження дослідженими доказами не знайшла і цей висновок суду обґрунтовується наступним:

-суду не надано належних та допустимих доказів причетності ОСОБА_8 до пограбування потерпілого оскільки недопустимими доказами відповідно до вимог ст. 86,89 КПК України судом визнаються протоколи предявлення особи для впізнання від 29.04.13 року згідно до яких потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_20 впізнали ОСОБА_8 Зазначений висновок судом робиться на підставі аналізу свідчень в судовому засіданні свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_22;

-потерпілий ОСОБА_1 в протоколі заяви про вчинене кримінальне правопорушення вказав на двох осіб які його пограбували. Такі само свідчення він дав судово-медичному експерту під час свого обстеження 29.04.13 року. У суду немає підстав для критичного ставлення до пояснень потерпілого однак з його пояснень зрозуміло що під час конфлікту він закривав голову руками і послідовність нанесення ударів та дії нападників щодо його речей він не бачив;

-зниклих у потерпілого речей у ОСОБА_8 вилучено не було і матеріали досудового розслідування не містять доказів як попередньої змови між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спрямованої на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством так і доказів обізнаності ОСОБА_8 про відібрання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 телефону, золотого ланцюжка, паспорту, грошей та носильних речей у потерпілого;

-в ході проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 останній послідовно та повно розповідав та показував про обставини подій 29.04.13 року і доказів здійсненні ним пограбування зібрано не було.

Аналізуючи зібрані в ході досудового розслідування докази причетності ОСОБА_8 до пограбування ОСОБА_1 та трактуючи всі сумніви на користь обвинуваченого суд вважає наявним в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 якісного ексцесу виконавця по відношенню до ОСОБА_8 При цьому суд вважає що доказів попередньої домовленості про вчинення злочинних дій відносно потерпілого між ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з іншого досягнуто не було і єдиним наміром не охоплювалось в звязку з чим ОСОБА_8 по відношенню до потерпілого діяв самостійно.

Разом з тим висновками експерта № 1241-00\13, поясненнями потерпілого в судовому засіданні та поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується грубе порушення останнім громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства що супроводжувались особливою зухвалістю яке виразилось в влаштуванні бійки з потерпілим ОСОБА_1 29.04.13 року приблизно об 03-30 годині на вокзалі ст. Харків - пасс. При цьому ОСОБА_8 діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи свою явну неповагу до суспільства наніс потерпілому удари кулаками в обличчя спричинивши легкі тілесні ушкодження.

Суд може вийти за межі обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує стан особи стосовно якої здійснюється провадження відповідно до ст. 337 КПК України.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_8 вчинив грубе порушення громадського порядку по мотивам явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю, тобто хуліганство, а тому ці його дії кваліфікує відповідно за ч.1 ст. 296 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше був засуджений, за місцем відбуття покарання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, ніде не працює, холостий, страждає на теберкулез. Відповідно до акту № 401 судово-наркологічної експертизи від 12.06.2013 року у ОСОБА_5 даних за алкогольною залежністю не виявлено. В примусовому лікуванні не потребує.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, ніде не працює, холостий. Відповідно до акту № 399 судово-наркологічної експертизи від 13.06.2013 року у ОСОБА_7 мається психічний розлад та розлад в його поведінці, у звязку з вживанням алкоголю, без синдрому залежності. В примусовому лікування не потребує.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово був судимий, має не зняту і не погашену судимість, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, ніде не працює, холостий. Відповідно до акту № 400 судово-наркологічної експертизи від 12.06.2013 року у ОСОБА_8 мається психічний розлад та розлад в його поведінці, у звязку з вживанням алкоголю, без синдрому залежності. В примусовому лікування не потребує.

Обставин, що помякшують покарання обвинувачених: ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та суд не вбачає.

Обставиною що помякшує провину ОСОБА_7 суд вважає заходи здійснені останнім спрямовані на відшкодування цивільного позову.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_5А та ОСОБА_8 суд вважає рецидив злочинів.

Обставин що обтяжує покарання ОСОБА_7 суд не вбачає, оскільки вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 186 КК України.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, враховуючи роль кожного з обвинувачених, данні про їх особистість, суд вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повинні нести покарання повязане з позбавленням волі оскільки виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства. Разом з тим, враховуючи те що ОСОБА_7 раніш не засуджений, попрохав вибачення у потерпілого і останній його в судовому засіданні прийняв, частково сплатив цивільний позов суд вважає що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства з встановлення іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі з відбуванням покарання в кримінально виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обовязковим залученням до праці.

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. За вимогами ч. 2 ст. 377 КПК України, з урахуванням особи та обставин кримінального провадження не вважає за необхідним звільняти обвинуваченого ОСОБА_8 з під варти.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Розподілити процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Цивільний позов потерпілого на суму 3700 грн. моральної шкоди, підлягає задоволенню частково в розмірі 2700 грн., оскільки він є законним та обґрунтованим і підтверджується доказами, вивченими в судовому засіданні. При цьому судом враховується що ОСОБА_7 на відшкодування цивільного позову поштовим переказом 16.08.2013 року перераховано 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ч.2 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчої установі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 29.04.2013 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5А у вигляді тримання під вартою в СІЗО м. Харкова, до набрання вироку законної сили залишити без змін.

ОСОБА_7 визнати винним за ч.2 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Начало іспитового строку ОСОБА_7 рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, до набрання вироку законної сили залишити без змін.

ОСОБА_8 визнати винним за ч.1 ст. 296 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обовязковим залученням до праці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 29.04.2013 року, зарахувавши в загальний строк строк знаходження під вартою до часу прибуття до виправного центру із розрахунку що одному дню позбавлення волі відповідає два дня обмеження волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 перебування в СІЗО м. Харкова, згідно до ч. 2 ст. 377 КПК України залишити без змін.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- ксерокопія залізничного квитка на ім*я ОСОБА_1, який знаходиться в матеріалах даного кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження;

- паспорт громадянина України на ім*я ОСОБА_1, фрагмент золотого ланцюжка, мобільний телефон «Самсунг СТ С 3752», передані на зберігання під розписку ОСОБА_1- залишити в його розпорядженні;

- сім карта оператора МТС НОМЕР_1, карта пам*яті мікро СД 2 ГБ, передані на зберігання КЗРД ЛВ на ст. Харків-пас. повернути власнику;

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_5, та ОСОБА_7 в доход держави процесуальні витрати: вартість дактилоскопічної експертизи в розмірі 490 (чотириста девяносто) грн.00 коп., металовідчої експертизи в розмірі 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 00 коп.,судово-товарознавчих експертиз в розмірі 491 (чотириста девяносто одна)грн. 60 коп. перерахувавши на: НДЄКЦ з обслуговування лінійного управління на Південній залізниці при управлінні МВС України на залізничному транспорті, р\р 31115115700006, одержувач УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова, МФО 851011, Банк одержувача: ГУДКСУ у Харківській області, ЄДРПОУ 37999696.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суму причиненої моральної шкоди у розмірі 2700 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяЄ.Б. Ольховський