Постанова № 34042563, 02.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року Справа № 813/2719/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Сенишина Я.Б.

представника відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000132220, № 0000172220 від 21.03.2013 р., -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотеп" (далі - ТОВ "Екотеп) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000132220 від 21.03.2013 року та № 0000172220 від 21.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТзОВ "Нові технології ТВП" за період червень-липень 2012 року та ТзОВ "Фінанс пан Трейд" за період травень 2012 року, відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між вказаними вище контрагентам та про те, що господарські операції з вказаними контрагентами спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету.

Позивач, вважає, що всі операції ТОВ "Екотеп" з контрагентами є реальними, товарними, що підтверджується відповідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочину та безтоварності операцій з контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Позивач зазначає, що суми, які були включені до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що засвідчують факт, що правочини вчинено із спрямуванням на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування позивачем податкового кредиту та валових витрат підприємства, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних, складених у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що згідно закріпленого в ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Крім цього, щодо зазначених правочинів відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. У зв'язку з цим, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Також позивач зазначає, що ним ведеться податковий облік по податку на додану вартість відповідно до вимог чинного податкового законодавства, податкові накладні, які включені ним до реєстру податкових накладних у спірних податкових періодах, оформлені відповідно до вимог податкового законодавства. З урахуванням викладеного вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними, та такими, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та контрагентами, оскільки як вбачається з акту перевірки контрагентів в з питань дотримання вимог податкового законодавства - в них 1) у звязку із непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, у ТОВ "Нові технології ТВП" та ТОВ "Фінанс пан Трейд" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період травень - липень 2012 року; 2) ними не надано підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарської діяльності та формування податкового кредиту та податкових зобов'язань; 3) контрагенти не знаходиться за місцезнаходженням.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ "Екотеп" не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків та вважає, що господарські операції з ТОВ "Фінанс пан Трейд" та ТОВ "Нові технології ТВП", які відображені ТОВ "Екотеп" в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду, що вплинуло на розмір сплаченого ним податку до бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В ході судового розгляду справи по суті, суд, на підставі ст. 55 КАС України, за клопотанням представника відповідача, допустив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, які мають значення для справи, оцінивши їх в сукупності суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ТзОВ «Екотеп» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1993 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 382669, номер запису в ЄДР про державну реєстрацію № 1 415 120 0000 009404.

У відповідності до довідки головного управління статистики у Львівській області - одним із основних видів діяльності ТзОВ «Екотеп» є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення.

ТзОВ «Екотеп» взято на облік у ДПІ у Галицькому районі м. Львова з 01.07.2001 року за № 10184. ТзОВ «Екотеп» зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 17845801 від 10.10.2002 року, ІПН 193324113047.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ "Екотеп" має у власності 3 вантажні та 2 легкові автомобілі, орендує офісні та складські приміщення, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пясецького, 12, свідченням чого є договори оренди, копії яких долучено до матеріалів справи.

В період часу з 25.02.2013 року по 01.03.2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Екотеп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Видавничий дім "Укрпол" за червень 2012 року, ТОВ "Нові Технології ТВП" за червень 2012 року, ТОВ "Фінанс пан Трейд" за травень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.

За наслідками проведення перевірки складено Акт № 200/22-20/19332414 від 11.03.2013 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Екотеп"з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Видавничий дім "Укрпол" за червень 2012 року, ТОВ "Нові Технології ТВП" за червень 2012 року, ТОВ "Фінанс пан Трейд" за травень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (із змінами і доповненнями) ТОВ "Екотеп" занижено податок на додану вартість на суму 162 339,00 грн., в т.ч. за травень 2012 року - 43 882,15 грн., червень 2012 року - 72 668,47 грн., липень 2012 року - 45788,00 грн.

На підставі Акта перевірки, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення № 0000132220 та № 0000172220 від 21.03.2013 року, згідно з яким ТзОВ "Екотеп" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 243 508,00 гривень, в тому числі за основним платежем - 162339,00 грн., за штрафними санкціями - 81 169,00 грн., а також штраф у розмірі 510,00 грн. за ненадання документів фінансово-господарської діяльності до перевірки.

З огляду на наведені обставини, відповідачем вказано, що господарські операції із даними контрагентами є нікчемними в силу ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України, а тому в порядку ст.216 ЦК України, не тягнуть за собою жодних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю. Тому, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) та віднесено вказані суми до валових витрат при придбані товарів (робіт, послуг).

Позивач з прийнятими Відповідачем податковими повідомленнями рішеннями не погодився, оскаржив їх в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч.1 та 2 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: -назву документа; - дату і місце складання; - назву підприємства від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вказані норми передбачені і у чинному на сьогодні Податковому кодексу України, зокрема, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Тобто, Законом чітко визначено, які обов'язкові реквізити та інформацію повинен містити первинний документ, для того щоб фіксувати факти здійснення господарських операцій та відображати в бухгалтерському обліку господарських операцій.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, №996-XIV (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу- загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.(4. ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства.

Як вбачається з вищесказаного, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що ТзОВ "Екотеп" придбавало товари у ТзОВ "Нові Технології ТВП" в червні-липні 2012 року та ТОВ "Фінанс пан Трейд" у травні 2012 року, зокрема:

1. На підставі виставлених рахунків та видаткових накладних № 25/05-02 від 26.05.2012 року, № 26/05-03 від 26.05.2012 року - ТзОВ «Екотеп» (Покупець) отримав від ТОВ "Фінанс пан Трейд" (Продавець) товари друкарського призначення (офсетні пластини, губки, змивка, лаки, фарби, фольга, проявники, заключки) на загальну суму 263 292,87грн., в т.ч. ПДВ 43882,15 грн.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської операції ТОВ "Екотеп" надано суду копії видаткових накладних: № 25/05-02 від 26.05.2012 року на загальну суму 138827,52 грн., в т.ч. ПДВ 23 137,92 грн.; № 26/05-03 від 26.05.2012 року на загальну суму 124465,35 грн., в т.ч. ПДВ 20 744,23 грн..

Крім цього, Позивачем надано суду шляхом долучення до матеріалів справи копії податкових накладних: № 409 від 26.05.2012 року на загальну суму 138 827,52 грн., в т.ч. ПДВ 23 137,92 грн., та № 408 від від 26.05.2012 року на загальну суму 124465,35 грн., в т.ч. ПДВ 20 744,23 грн..

Факт наявності та правильності оформлення відповідних видаткових накладних та податкових накладних Відповідачем не заперечується.

Згідно попередньо досягнутої домовленості між сторонами, товар доставлявся до складських приміщень ТзОВ «Екотеп» за рахунок (засобами) Продавця - ТОВ "Фінанс пан Трейд". У ТзОВ «Екотеп» не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ТОВ "Фінанс пан Трейд" здійснювало поставку товару, оскільки їх зберігання не передбачено у зв'язку із тим, що суми витрат на транспортування товару не відносились позивачем до складу витрат та податкового кредиту.

Приймання товарів здійснювалось працівником ТзОВ «Екотеп» - ОСОБА_5 на підставі виданих довіреностей на приймання товарно - матеріальних цінностей № 148 від 03.05.2012 року та № 149 від 03.05.2012 року, про що свідчать копії аркушів з журналу реєстрації довіреностей та підпис у видаткових накладних.

Отримані товари складувалися та зберігались в орендованому складському приміщенні ТзОВ «Екотеп» за адресою: м. Львів, вул. П'ясецького, 12, якими ТОВ "Екотеп" користується на підставі договорів оренди № 0911-12 від 06.09.2011 року. Копії договорів оренди приміщень долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що в подальшому, придбані у ТОВ "Фінанс пан Трейд" товари були використані у господарській діяльності ТОВ "Екотеп" шляхом їх реалізації кінцевим споживачам. ТОВ "Екотеп" представлено суду докази використання придбаних у ТОВ "Фінанс пан Трейд" товарів у своїй господарській діяльності, а саме - копії видаткових накладних, згідно яких позивач реалізував придбаний у ТОВ "Фінанс пан Трейд" товари кінцевим споживачам.

Що стосується розрахунків за отримані товари, то судом встановлено наступне.

29 серпня 2012 року згідно платіжного доручення № 5518, ТОВ "Екотеп" було перераховано на поточний рахунок ТОВ "Фінанс пан Трейд" 48 000,00 грн.. 03 вересня 2012 року між ТОВ "Фінанс пан Трейд" та ТОВ "ТПК Груп" було укладено договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 09/12-01 у зобов'язаннях ТОВ "Екотеп" перед ТОВ "Фінанс пан Трейд".

Згідно укладеного договору ТОВ "ТПК Груп" набуло право замість ТОВ "Фінанс пан Трейд" вимагати від ТОВ "Екотеп" належного виконання зобов'язань по оплаті заборгованості за продукцію згідно Акту звірки між ТОВ "Екотеп" та ТОВ "Фінанс пан Трейд" на загальну суму 215 292,87 грн..

Отже, на момент здійснення Відповідачем перевірки у ТОВ "Екотеп" відсутні грошові зобов'язання перед ТОВ "Фінанс пан Трейд" по оплаті товарів, отриманих за накладними № 25/05-02 від 26.05.2012 року, № 26/05-03 від 26.05.2012 року.

2. На підставі виставлених рахунків та видаткових накладних № 27/06-22 від 27.06.2012 року, № 27/06-21 від 27.06.2012 року, № 31/07-51 від 31.07.2012 року - ТзОВ «Екотеп» (Покупець) отримав від ТОВ "Нові технології ТВП" (Продавець) товари друкарського призначення (офсетні пластини, плівки, проявники, закріплювачі, фарби, фольгу, змивку, лак) на загальну суму 710 738,82 грн., в т.ч. ПДВ 118 456,47 грн.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської операції ТОВ "Екотеп" надано суду копії видаткових накладних: № 27/06-22 від 27.06.2012 року на загальну суму 184 866,72 грн., в т.ч. ПДВ 30 811,12 грн.; № 27/06-21 від 27.06.2012 року на загальну суму 251 144,10 грн., в т.ч. ПДВ 41 857,35 грн.; № 31/07-51 від 31.07.2012 року на загальну суму 274 728,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 788,00 грн..

Крім цього, Позивачем надано суду копії податкових накладних: № 647 від 27.06.2012 року на загальну суму 184 866,72 грн., в т.ч. ПДВ 30 811,12 грн.; № 646 від 27.06.2012 року на загальну суму 251 144,10 грн., в т.ч. ПДВ 41 857,35 грн.; № 785 від 31.07.2012 року на загальну суму 274 728,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 788,00 грн..

Факт наявності та правильності оформлення відповідних видаткових та податкових накладних Відповідачем не заперечується.

Згідно попередньо досягнутої домовленості між сторонами, товар доставлявся до складських приміщень ТзОВ «Екотеп» за рахунок (засобами) Продавця - ТОВ "Нові технології ТВП". У ТзОВ «Екотеп» не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ТОВ "Нові технології ТВП" здійснювало поставку товару, оскільки позивачем не понесено витрат на транспортування товарів і відповідно він не включав суми витрат на траснпортування товару та податкового кредиту ТОВ "Екотеп".

Приймання товарів здійснювалось працівником ТзОВ «Екотеп» - ОСОБА_5 на підставі виданих довіреностей на приймання товарно - матеріальних цінностей № 180, 181 від 01.06.2012 року, № 205 від 02.07.2012 року, про що свідчать копії аркушів з журналу реєстрації довіреностей та підпис у видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Отримані товари ТзОВ «Екотеп» складувалися в орендованому складському приміщенні ТзОВ «Екотеп» за адресою: м. Львів, вул. П'ясецького, 12. Копії договорів оренди приміщень долучені до матеріалів справи.

Що стосується розрахунків за отримані товари - 14 вересня 2012 року між ТОВ "Нові технології ТВП" та ТОВ "ТПК Груп" укладено договір № 09/12-06 про заміну кредитра (відступлення права вимоги) у зобов'язаннях ТОВ "Екотеп" перед ТОВ "Нові технології ТВП". Згідно укладеного договору ТОВ "ТПК Груп" набуло право замість ТОВ "Нові технології ТВП" вимагати від ТОВ "Екотеп" належного виконання зобов'язань по оплаті заборгованості за продукцію на загальну суму 1581278,26 грн.

На момент здійснення Відповідачем перевірки у ТОВ "Екотеп" були відсутні грошові зобов'язання перед ТОВ "Нові технології ТВП" по оплаті товарів, отриманих за накладними № 27/06-22 від 27.06.2012 року, № 27/06-21 від 27.06.2012 року, № 31/07-51 від 31.07.2012 року.

ТОВ "Екотеп" представлено суду докази використання придбаних у ТОВ "Нові технології ТВП" товарів у своїй господарській діяльності, а саме - копії видаткових накладних, згідно яких позивач реалізував придбаний у ТОВ "Нові технології ТВП" товари кінцевим споживачам, про що свідчать копії видаткових накладних, долучені до матеріалів справи.

Отже, судом встановлено та підтверджено актом перевірки, що ТзОВ "Екотеп" придбало товари та сплатило ПДВ за реалізовані товари, тобто послуги (товар) придбавався для використання в господарській діяльності товариства, тобто фактично понесло витрати, а тому Позивачем було правомірно включено до валових витрат (відображалось у податковій декларації з ПП у відповідний звітний період), до складу податкового кредиту (відображалось у податковій декларації з ПДВ у відповідний звітний період), оскільки в період що перевірявся, податок на додану вартість сплачений надавачеві послуг, понесло фактичні витрати, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, деклараціями з ПДВ та ПП.

Судом також встановлено, що ТзОВ "Екотеп" та його контрагенти - ТОВ "Нові технології ТВП" та ТОВ "Фінанс пан Трейд" по вказаних вище взаємовідносинах, відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками ПДВ та отримали від органів ДПС свідоцтво платника ПДВ, а отже зобов'язані при продажу товарів, робіт, послуг оподатковувати вказані операції, виписувати податкові накладні та перераховувати у випадку позитивного значення зобов'язання до бюджету.

Стосовно твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Нові технології ТВП" та ТОВ "Фінанс пан Трейд", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Пункт 18 вищезгаданої Постанови тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо . Висновки податкового органу про нікчемність правочину між Позивачем та контрагентами - ТОВ "Нові технології ТВП" та ТОВ "Фінанс пан Трейд" , ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч.5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 11.03.2013 р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст.204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податковий кредит, податкові зобов'язання по ПДВ, валові витрати та валовий дохід з ПП позивача, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Податковим органом у даній справі не надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентів, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Під час проведеної перевірки встановлено, що ТзОВ «Екотеп» придбало товари у контрагентів та сплатило ПДВ за надані послуги, тобто товар придбавався для використання в господарській діяльності товариства, а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту (відображалось у податковій декларації з ПДВ у відповідний звітний період), оскільки в період що перевірявся, податок на додану вартість сплачений надавачеві товарів. робіт (послуг), що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

Зазначені товари було передано у власність ТзОВ «Екотеп» (замовник), згідно виписаних контрагентами податкових накладних.

Слід зазначити, що ТзОВ «Екотеп» не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів щодо незалежної підприємницької діяльності, ведення бухгалтерського та податкового обліку, однак факт виконання даних двосторонніх зобов'язань (послуги, товари) відображені у бухгалтерському, податковому обліку двох юридичних осіб, задекларовані і сплачені відповідні податки до бюджету.

Крім цього, судом встановлено, що висновки Акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова базуються на Актах ДПІ у Печерському районі м. Києва: № 4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Нові технології ТВП" щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року", в якому податковий орган описує факти нікчемності правочинів, здійснених ТОВ "Нові технології ТВП" з постачальниками та покупцями за період перевірки, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих первинних документів, не підтвердженням місцезнаходження підприємства, його майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та ін.; а також на висновках Акта перевірки № 3735/22-3/37700469 від 13.09.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фінанс пан Трейд" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року", в якому податковий орган описує факти нікчемності правочинів, здійснених ТОВ "Фінанс пан Трейд" з контрагентами-покупцями за період перевірки, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих первинних документів, не підтвердженням місцезнаходження підприємства, його майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та ін.

Вказані Акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведенню вказаних вище перевірок та відображення Актів таких перевірок в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" - визнано протиправними згідно Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року та Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року. Вказані постанови Львівського окружного адміністративного суду станом на момент розгляду даної справи набрали законної сили.

Отже, органами ДПС не представлено жодного процесуального документу який би свідчив, що зобов'язання які були виконані сторонами по укладених договорах між контрагентами та ТзОВ «Екотеп» на продаж товарів є такими, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до переконання, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочини між позивачем та ТОВ «Нові технології ТВП» та ТОВ «Фінанс пан Трейд», все ж не можуть вважатися нікчемними (недійсними) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на їх укладення та виконання обома сторонами.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентів, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочини, укладені позивачем не є нікчемними, тобто їх нікчемність законом не встановлена.

Судом встановлено, що ТзОВ «Екотеп» придбало товари у ТзОВ „Нові технології ТВП" і ТОВ «Фінанс пан Трейд» та сплатило ПДВ і понесло витрати, тобто товар придбавався для використання в господарській діяльності товариства, відповідно Позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту та збільшено валові витрати.

Отже суд встановив, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрат за придбані товари, роботи і послуги, та правомірно сформовано податкового кредиту в період що перевірявся, тому у податкового органу відсутні правові підстави щодо висновку про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій суду не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Виходячи з приписів даної правової норми, навіть у випадку можливих порушень податкового чи іншого законодавства контрагентами Позивача - ТзОВ «Екотеп» не повинно нести відповідальності за його господарську діяльність.

Чинне законодавство також не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податку і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 21.03.2013 р. №0000132220 на загальну суму 243508,00грн. та № 0000172220 на суму 510,00 грн. підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог ПК України.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000132220, № 0000172220 від 21.03.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" сплачений судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07жовтня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.