Постанова № 34042445, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 10:19 № 826/11868/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Калужському Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києвіпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005422260 та №0005432260 від 10.07.2013р.за участю представників сторін:

від позивача: Саднік О.А.

від відповідача: Іващенко О.С.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.09.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0005422260, 0005432260, 0005442230 від 10 липня 2013 року винесених Державною податковою інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а перевірка проведена у відповідності до законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Інтервуд" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 18.06.2013 року №75/22-6/32453773 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп. 14.1.27, 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, ст. 138, 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 482 534,00 грн.; пп.184.5, ст.184, 198,6 ст. 198, ст.201 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було занижено податку на додану вартість на загальну суму 2 221 200,00 грн.; п.п. 2.8 п. 2, пп. 3.5, п.3, пп. 7.24 п. 7 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме, переліміт залишку готівки в касі в розмірі 31856,64 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0005422260, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 611 986,00 грн. (за основним платежем + 1 482 534,00 штрафні (фінансові) санкції 129 452 грн.); податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0005432260 яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 331 800,00 грн. (за основним платежем + 2221200,00 штрафні (фінансові) санкції 1110600,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0005442260 яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 63 713, 28грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Генпідрядник), з одного боку, та ТОВ «АРТ» (Субпідрядник), з іншого боку, було укладено наступні Договори субпідряду: №27/09-11 від 01.08.2011 р., у відповідності до п. 2.1 предметом Договору є виконання Субпідрядником будівельних робіт по виготовленню та встановленню металопластикових конструкцій на територій секції Об'єкту (житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса - Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва; №02/07-4 від 02.07.2012 р., у відповідності до п. 2.1 предметом Договору є монтаж Субпідрядником віконних склопакетів на об'єкті - житловому будинку, що будується, з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса - Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва.

У відповідності до п. 2.2 вищезазначених Договорів, роботи за Договором Субпідрядник виконує із своїх матеріалів або з матеріалів Генпідрядника, на своєму устаткуванні та своїми інструментами, якщо інше не встановлено додатковою угодою до Договору. В будь-якому разі вартість, вид та марка матеріалів та устаткування узгоджується із Генеральним підрядником.

Згідно п.6.5 даних Договорів, Субпідрядник зобов'язується надати Генпідряднику паспорт або сертифікати якості на матеріали, обладнання та устаткування які поставляються ним , в день такої поставки.

Пунктом 6.7 Договорів передбачено, що устаткування, передане Генпідрядником Субпідряднику за актом під монтаж, знаходиться на збереженні у Субпідрядника до підписання акта робочою комісією про приймання його для комплексного випробування.

Позивачем в підтвердження виконаних робіт надано Суду наступні документи: договірні ціни (2012 р.), локальні кошториси (2012 р.), довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат, Акти приймання виконаних будівельних робіт.

Суд звертає увагу, що в Довідках про вартість виконаних робіт містяться підписані, проте відсутні дані ким (посадовими особами) здійсненні дані підписи, в Актах виконаних робіт взагалі відсутні підписи Замовника даних робіт (ТОВ «Градострой»).

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні паспорт або сертифікати якості на віконні склопакети, які поставлялися на об'єкт - житловий будинок, що будується, з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса - Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №04/01 про надання послуг від 04.01.2011 р. (надалі по тексту Договір №04/01).

У відповідності до п.1.1 Договору №04/01 , в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, наведенні у підпунктах нижче, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Виконавець надає Замовнику послуги, а саме: Здійснює інженерно-технічний аналіз проектів та складає висновки за результатами проведеного аналізу; Розробляє стратегію управління проектами; складає концепцію проектів з урахуванням тенденцій на будівельному ринку України; Здійснює супровід проектів на всіх стадіях їх реалізації.

На підтвердження виконаних робіт Позивачем надано Суду Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), картку рахунків.

Суд звертає увагу, що в Акті виконаних робіт міститься зміст п.1.1 Договору, а саме: Здійснює інженерно-технічний аналіз проектів та складає висновки за результатами проведеного аналізу; Розробляє стратегію управління проектами; складає концепцію проектів з урахуванням тенденцій на будівельному ринку України; Здійснює супровід проектів на всіх стадіях їх реалізації, при цьому в Акті виконаних робіт та в матеріалах справи відсутні доки надання послуг (які послуги надані) та докази використання отриманих послуг в господарській діяльності Позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ПП «Будресурс-Універсал» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір про надання послуг, а саме: послуги консультування з питань будівництва, послуги із придбання об'єкта після розконсервування, тимчасового постачання електроенергії, аналізу ринку будматеріалів, а також поставки буд матеріалів.

Позивач зазначає, що у відповідності до Протоколу виїмки від 12.09.2012 р. вся первина документація була вилучена.

Судом досліджено Протокол виїмки від 12.09.2012 р. та встановлено, що в Протоколі виїмки відсутні дані в рамках, якої кримінальної справи здійснено виїмку документів у Позивача та на підставі чого здійснена виїмка.

Крім того, Суд звертає увагу, що було здійснено виїмку документів по взаємовідносинам з ПП «Будресурс-Унівесал», а саме: Договори, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткова накладна, податкові накладні (вичерпний перелік).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази поставлення товару та прийняття даного товару на облік, докази проведення консультування з питань будівництва, послуги із придбання об'єкта після розконсервування, тимчасового постачання електроенергії, аналізу ринку будматеріалів, докази придбання об'єктів.

Також, під час перевірки було встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «ГУНКРАФТВЕРК ГМБХ» (Продавець) було укладено договір №2 від 31.01.2012 р., у відповідності до умов договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця баштанний кран JASO-300N на умовах та порядку передбаченим договором, в тому числі яким передбачено перехід права власності на баштанних кран з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі, який засвідчує момент передачі майна.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази приймання баштанного крану на баланс Позивача та докази отримання взагалі баштанного крану.

В матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товару, докази обліку придбаного товару на складських приміщеннях докази використання отриманої продукції (товару, послуг) в господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що при цьому видається неможливим встановити порядок, строки, час здійснення сторонами робіт та оплати за виконані роботи та надані послуги, з огляду на відсутність банківських виписок, виставлених виконавцями рахунків чи будь-яких інших документів.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0005422260, №0005432260 прийняті з урахуванням всіх обставин.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0005442260, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 63 713, 28грн., Суд зазначає наступне.

Під час перевірки було встановлено, що основними операціями по касовій книзі підприємства є видача коштів підзвіт на зарплату та саме видача заробітної плати працівникам, ліміт залишку готівки в касі підприємства не встановлюється (дорівнює 0 грн.).

Згідно наданих до перевірки касових документів було виявлено видаткові касові ордери , в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. При цьому було виявлено пере ліміт залишку готівки в розмірі 31 856,64 грн.

Відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.8 даного Порядку передбачено, що Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно пп. 3.5 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

У відповідності до п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи Позивачем не надано Суду доказів, як спростували висновки викладенні в Акті перевірки щодо порушення Позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук