Постанова № 34036830, 28.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2013 р. (16:50) Справа №801/7254/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим Інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції Плюхова Ігора Петровича

третя особа -Севастопольська філія ДП МВС України "Інформ-Ресурси"

про спонукання до виконання певних дій та визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим (далі відповідач) про зобов'язання щодо скасування заборони на зняття з обліку автомобіль марки «ЗАЗ» TF69YO, реєстраційний номер «НОМЕР_2», зобов'язання утримуватися від створення перешкод для зняття з обліку автомобіль марки «ЗАЗ» TF69YO, реєстраційний номер «НОМЕР_2», визнання незаконними дії щодо утримання на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів автомобіля марки «ЗАЗ» TF69YO, реєстраційний номер «НОМЕР_2», що належить ОСОБА_1, зобов'язання щодо передачі автомобіля марки «ЗАЗ» TF69YO, реєстраційний номер «НОМЕР_2» з майданчику тимчасового затримання транспортних засобів його власнику ОСОБА_1

Ухвалою суду від 18.07.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 31.07.2013 року залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольську філію ДП МВС України «Інформ-Ресурси».

Ухвалою суду від 31.07.2013 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції Плюхова І.П.

Ухвалою суду від 31.07.2013 року прийнято заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог до розгляду, в якому позивач просить:

- зобов'язати УДАІ ГУМВС України в АР Крим дозволити зняття з обліку автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1;

- визнати незаконними дії інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції Плюхова І.П. по затриманню і постановці на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1;

- зобов'язати УДАІ ГУМВС України в АР Крим зробити повернення з майданчика тимчасового затримання автомобілів, автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 його власнику ОСОБА_1 без оплати утримання автомобіля на майданчику;

- Севастопольську філію ДП МВС України «Інформ-Ресурси» утриматися від стягнення плати на утримання автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 на майданчику тимчасового утримання транспорту, розташованої за адресою: вул.Балаклавська, 68, м.Сімферополь.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовної заяви наполягав та пояснив суду, що приписом слідчого СВ Сімферопольського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим Асанова Р.Ш., що був оформлений в рамках провадження досудового слідства у кримінальній справі №12012037050717 від 27 серпня 2012 року, інспектором ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим прапорщиком міліції Плюховим І.П. складений протокол огляду і затримання транспорту №917 від 27 серпня 2012 року, автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 переданий на зберігання до майданчика тимчасового затримання автомобілів. Зазначені дії відповідача були вжиті без наявності на те законних підстав, через що автомобіль підлягає поверненню його власнику без справляння плати за його зберігання.

Представник відповідача УДАІ ГУ МВС України в АР Крим проти позову заперечував, та пояснив суду, що автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового затримання автомобілів через те, що у вироку Сімферопольського районного суду АР Крим від 22.10.2012р. є відмітка про «збереження арешту, накладеного на автомобіль».

Відповідач другий та третя особа явку представників у судове засідання не забезпечили, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункту 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» передбачається, що органи міліції зобов'язані забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України «Про міліцію» до Міністерства внутрішніх справ України входить міліція, яка має підрозділи державної автомобільної інспекції.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341 Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.

До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції міських і районних органів внутрішніх справ, підрозділи дорожньо-патрульної служби та реєстраційно-екзаменаційної роботи.

Таким чином, судом встановлено, що Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та Інспектор ДПС ВДАІ Симферопольського РВ ГУМВС Украйни в АР Крим прапорщик міліції Плюхов І.П., під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень і відповідно дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність позовних вимог, судом встановлено наступне.

У провадженні СВ Сімферопольського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим перебувала кримінальна справа № 12012037050717 за звинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України. У рамках провадження досудового слідства у кримінальній справі слідчим СВ Сімферопольського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим Асановим Р.Ш. 27 серпня 2012 оформлено припис про постановку автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в АР Крим. 27 серпня 2012 інспектором ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим прапорщиком міліції Плюховим І.П. було складено протокол огляду та затримання транспорту № 917, автомобіль був поміщений на спеціальний майданчик тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, що обслуговується Севастопольською філією ДП МВС України «Інформ-Ресурси» згідно відповідного договору, укладеного з УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.

Вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року у справі № 118/5973/12 арешт, накладений на автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, збережений. Але відомості щодо накладення арешту на автомобіль відсутні. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11 грудня 2012 вирок щодо ОСОБА_5 залишений в силі.

Разом з тим, автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 належить позивачу на праві приватної особистої власності, що підтверджується: договором купівлі-продажу № 114015-8857/2 від 28 квітня 2011 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, виданим Сімферопольським МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим 30 квітня 2011, рішенням Київської районного суду м.Сімферополь від 23 травня 2013 року по справі № 2/123/366/2013.

Кримінально-процесуальним кодексом України 1961 року передбачено вичерпний перелік документів, які уповноважений складати слідчий при провадженні досудового слідства у кримінальній справі.

При цьому силу акта, обов'язкового для виконання на території України з вищенаведеного переліку документів має виключно постанову.

Таким чином, кримінально-процесуальне законодавство не містить нормативного акту, що наділяє слідчого повноваженнями щодо складання такого процесуального документа, як припис.

Виконання припису було оформлено протоколом огляду та затримання транспорту №917 від 27 серпня 2012 року. З тексту зазначеного протоколу випливає, що нормативним обґрунтуванням його складання є інструкція з організації та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Однак Інструкція з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджена Наказом МВС України від 22 жовтня 2003 року № 1217 (на неї посилається інспектор Плюхов І.П.), на момент затримання автомобілю та оформлення протоколу була скасована наказом МВС України від 26 лютого 2009 року №77.

Крім того зазначена інструкція регламентує діяльність співробітників ДАІ у справах про адміністративні правопорушення і не підлягала застосуванню на період її дії в діловодстві щодо супроводу кримінальних справ.

Таким чином, затримання автомобіля позивача було здійснено на підставі неіснуючого нормативного акта, - без наявності на те законних підстав.

Згодом належний позивачу автомобіль був поміщений на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.

Можливість утримання автомобілів на майданчиках тимчасового затримання транспортних засобів передбачена Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1102.

Порядком передбачено вичерпний перелік підстав для тимчасового затримання автомобілів:

- у випадках, передбачених ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення;

- у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук у відповідності зі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Але Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1102, можливість утримання автомобіля на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів на підставі припису слідчого не передбачена.

Відповідно у інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим прапорщика міліції Плюхова І.П. були відсутні передбачені законом підстави для передання належного позивачу автомобіля на майданчик тимчасового утримання.

З пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 випливає, що право власності на автомобіль, зокрема, виникає з моменту реєстрації такого права власності в органах МРЕВ ДАІ.

Автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 придбаний позивачем 28 квітня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу № 114015-8857/2.

30 квітня 2011 автомобіль був поставлений на ім'я позивача на державний облік, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, виданим Сімферопольським МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь від 23 травня 2013 року по справі № 2/123/366/2013 за позивачем було визнано право особистої приватної власності на автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Дане рішення суду набуло законної сили на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України 1961 року, забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно, що належить обвинуваченому або підозрюваному або осіб, що несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії.

Аналіз документів та відомостей, наданих представником відповідача, дає підстави вважати, що арешт на автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 слідчим накладено не був. Відповідно, в цій ситуації слідчий керувався положеннями ч.1 ст.73 Сімейного кодексу України, згідно з якою, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Виділення частини в натурі провадиться судом у порядку, передбаченому ст.366 Цивільного кодексу України.

Таким чином, слідчий в рамках проведення досудового слідства по кримінальній справі не має права визначати частину з спільної сумісної власності, яка належить обвинуваченому, в іншому випадку він покладає на себе повноваження суду. Відповідно, можливість накладення арешту на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, не передбачена чинним національним законодавством.

Твердження представника відповідача про те, що нібито, автомобіль утримується відповідачем на майданчику тимчасового затримання на підставі вироку Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року по справі №118/5973/12, згідно якого арешт, накладений на автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 збережений, не підтверджується матеріалами справи. Так, не може бути збережений арешт майна, який не був раніше ініційований і не був проведений.

Пунктом 12 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 17.12 2008р. №1102 обов'язок оплати витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням тимчасово затриманих транспортних засобів, покладено на водіїв, власників (співвласників). Саме ця невідповідність і є основним стимулом порушення права власності громадян з боку співробітників ДАІ. Роботи, пов'язані з затриманням, транспортуванням та зберіганням тимчасово затриманих транспортних засобів - це є по своїй суті платні послуги, які надаються примусово.

Таким чином, послуги щодо зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику були нав'язані, а автомобіль находився на майданчику тимчасового затримання безпідставно.

Але, відповідно до змісту статей 14, 167, 203, 215, 216, 231, 267, 901, 903 Цивільного кодексу України, затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції, доставка, зокрема з використанням спеціальних транспортних засобів, затриманих або технічно несправних транспортних засобів до місця зберігання не можуть надаватися органами та підрозділами МВС без згоди замовника. Таким чином, вказані послуги не можуть бути примусовими, а відповідно за них не може стягуватися плата.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 4 статті 71 КАС України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази по справі.

Але представником відповідача не надані докази правомірності затримання автомобілю із застосуванням нормативно-правових актів, які б регулювали спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що затримання автомобілю було здійснено без урахування всіх обставин справи.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що затримання автомобілю було здійснено всупереч вищезазначених норм діючого законодавства, а відтак адміністративні вимоги щодо зобов'язання УДАІ ГУ МВС України в АР Крим дозволити зняття з обліку автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1, визнання незаконними дії інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції Плюхова І.П. по затриманню і постановці на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1, зобов'язання УДАІ ГУМВС України в АР Крим зробити повернення з майданчика тимчасового затримання автомобілів, автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 його власнику ОСОБА_1 без оплати утримання автомобіля на майданчику підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Севастопольської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» утриматися від стягнення плати на утримання автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 на майданчику тимчасового утримання транспорту, розташованої за адресою: вул.Балаклавська, 68, м.Сімферополь суд зазначає наступне.

Так, статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до Севастопольської філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси", яка не є суб'єктом владних повноважень, позаяк не здійснює будь-які владні управлінські функції.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання Севастопольської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» утриматися від стягнення плати на утримання автомобіля ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 на майданчику тимчасового утримання транспорту, розташованої за адресою: вул. Балаклавська, 68, м.Сімферополь не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладено, керуючись статтями ст. ст. 160-163, 167, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати УДАІ ГУМВС України в АР Крим вчинити дії щодо зняття з обліку автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1.

3. Визнати незаконними дії інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим прапорщика міліції Плюхова І.П. по затриманню і постановці на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1.

4. Зобов'язати УДАІ ГУМВС України в АР Крим поверненути з майданчика тимчасового затримання автомобілів, автомобіль ЗАЗ модель TF 69YO державний номерний знак НОМЕР_1 його власнику ОСОБА_1 без оплати утримання автомобіля на майданчику.

5. Зобов'язати УДАІ ГУМВС України в АР Крим подати звіт про виконання судового рішення у 30 денний строк після набрання законної сили рішення по справі.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 34,41 грн.

7. В іншій частині у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.