Постанова № 34036677, 14.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14 серпня 2013 року справа № 814/572/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго- Техноком", вул. Карла Лібкнехта, 20, м. Миколаїв, 54001

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 05.11.2012 № 0016872220

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго- Техноком", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 05.11.2012 № 0016872220.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюване податкове повідомлення рішення №0016872220 від 05.11.2012 прийнято відповідачем з порушенням діючого податкового законодавства, без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, а, отже, є повністю незаконним і підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях (т.1 а.с. 34-35).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

19.10.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ПП "ПОЯС ОРІОНА" за травень 2012 року, ТОВ "ВІДЖІ БУД" за червень 2012 року, ПП "АГАЧЕЛЬ" за липень 2012 року та контрагентами-покупцями.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмір 508 653, 38 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 19.10.2012 № 700/22-220/37032022 (арк. справи 10-30).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0016872220 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 508 653, 38 грн та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 254 326, 69 грн (арк. справи 9).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерсь облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 (далі - Наказ № 88), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, зі змінами та доповненнями первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що д змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 ст. 2 Наказу № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно з п. 2.16 ст. 2 Наказу № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1 Податкового кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податків оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу встановлено наступне: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Актом від 19.10.12 №700/22-220/37032022 встановлено, що у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Енерго-Техноком" відображено результати здійснення операцій з постачальниками, щодо яких в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Операції зазначених контрагентів відповідача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, а саме:

- ПП "ПОЯС ОРІОНА" (акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11.07.12 №952/22-5/36794295/01) по операціям, здійсненим ТОВ "Енерго-Техноком" з ПП "ПОЯС ОРІОНА" у травні 2012 року, скаржником віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 138883,92 грн;

- ТОВ "ВІДЖІ БУД" (акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.08.12 №494/22-5/37415381) по операціям, здійсненим ТОВ "Енерго-Техноком" з ТОВ "ВІДЖІ БУД" у червні 2012 року, скаржником віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 132901,38 грн.;

- ПП "АГАЧЕЛЬ2 (акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 09.10.12 №1918/22-5/37760288) по операціях здійсненим ТОВ "Енерго-Техноком" з ПП "АГАЧЕЛЬ" у липні 2012 року, позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 236868,08 грн.

ТОВ "Енерго-Техноком" завищено податковий кредит на суму 508653,38 грн, що призвело до заниження ПДВ на суму 508653,38 грн.

Наслідки в податковому обліку платника створюють реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених договорах.

Аналогічна позиція викладена, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 №742/11/13-11, згідно з яким будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.11.12 № 0016872220, прийнято правомірно, підстави для його скасування у доводах позивача та матеріалах справи відсутні.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позиву відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич