Постанова № 34036672, 10.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року № 813/6890/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Яценко С.А., Харченко О.С.;

від відповідача - Яцук Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ДП ТзОВ) «УПТ-Кристал» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі ОДПІ) Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ДП ТзОВ «УПТ-Кристал» звернулося в суд з адміністративним позовом до Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за №0002062210.

Підставами позову є те, що податковий орган не звертався до суду і в нього відсутні судові рішення, які набрали законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів між позивачем і його контрагентами ПП «Юридична фірма «Фортеця», а тому твердження про безтоварність господарських операцій між наведеними суб'єктами господарювання є неправомірними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

В запереченні на адміністративний позов, відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП «Юридична фірма «Фортеця» не носили реального характеру, а тому платник податків без достатніх на те правових підстав відшкодував з бюджету податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ДП ТзОВ «УПТ-Кристал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ПП «Юридична фірма «Фортеця» товарів (робіт, послуг) за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року та подальшого їх використання у господарській діяльності, Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області ск5ладено акт від 07.08.2013 року за №33/22-1/35854164 прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за №0002062210, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 28251 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 14126 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2013 року в сумі 28251 грн., заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2013 року в сумі 4621 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції із ПП «Юридична фірма «Фортеця».

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац.1 п.198.2 даної статті визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з наведеними вище контрагентами.

Між ПП «Юридична фірма «Фортеця» (постачальник) та ДП ТзОВ «УПТ-Кристал» (покупець) 03.06.2011 року було укладено договір поставки №25 згідно з умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію (надалі - товар) - мотори ACER 160P2 FC 230V та регулятори RM 220Е, а покупець зобов'язується прийняти його від постачальника та здійснити оплату в строки та порядку, передбаченому цим договором.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, виписки банку, платіжні доручення.

В свою чергу, орган державної податкової служби в акті перевірки зазначає, що в ході проведення перевірки не представлено товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б підтверджували реальне придбання платником товару від ПП «Юридична фірма «Фортеця», не надано документів, що підтверджують фактичне перебування відповідальних осіб в місцях отримання та передачі товару.

Окрім того, продовжується в акті перевірки, відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_4, отриманого 26.07.2012 року старшим слідчим ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, капітаном податкової міліції Кухарем О.П., встановлено, що ОСОБА_4 підтвердив, що він був директором ТзОВ «Юридична фірма «Фортеця», а також повідомив, що особисто взагалі не володіє основами бухгалтерського та податкового обліків та що ніяких первинних бухгалтерських документів від підприємства не підписував. Згідно з висновку судово-почеркознавчої експертизи №1297/12-21 від 03.10.2012 року встановлено, що податкові декларації ПП «Юридична фірма «Фортеця» з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року від імені керівника підприємства підписані не самим ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

В той же час, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей з якої вбачається, що ОСОБА_6 був уповноважений на отримання товару від ПП «Юридична фірма «Фортеця», договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_7 від 02.06.2008 року, якій згідно з накладної на внутрішнє переміщення №КР-0000370 від 27.10.2011 року було передано на відповідальне зберігання отриманий товар, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей №1 від 25.06.2013 року, акт списання товарно-матеріальних цінностей по дільниці КВПіА за жовтень 2011 року від 10.11.2011 року, картка рахунку: 631, що підтверджує факт проведення операції з придбання товару по бухгалтерському обліку.

Судом в судому засіданні було допитано як свідка ОСОБА_6, який підтвердив, що він самостійно здійснював транспортування товару від продавця, з яким зустрівся у м.Львові, на підприємство, оскільки згідно з технічних характеристик товару таке транспортування не потребувало залучення третіх осіб.

Також, в підтвердження обставин використання отриманого товару у своїй господарській діяльності позивачем надано договір №7 від 14.10.2011 року, укладений між ТзОВ «НВО «Донец-Милам» (продавець) та ДП ТзОВ «УПТ-Кристал» (покупець), згідно з умов якого продавець зобов'язується виготовити та поставити 8 комплектів деталей та вузлів на установку «Кристал 60» з використанням моторів ACER 160P2 FC 230V та регуляторів RM 220Е.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано відповідні додаткові договори, специфікації, видаткові та податкові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунок-фактура №КР-0000058 від 01.12.2011 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортну накладну, які підтверджують транспортування товару, банківські виписки.

Інші товарно-матеріальні цінності знаходяться на складі та використовуються у власній господарській діяльності, що підтверджується інвентаризаційними описами №1 товарно-матеріальних цінностей.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

Що стосується висновку судово-почеркознавчої експертизи про те, що підписи від імені директора ПП «Юридична фірма «Фортеця» вчинені іншою особою, то оцінку такому судом буде надано в сукупності з іншими доказами під час винесення вироку у кримінальній справі, а тому даний висновок не може свідчити про протиправну діяльність платника податків - позивача у цій справі.

Не можуть також судом братись до уваги посилання відповідача на недотримання позивачем Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 (робиться посилання у п.5 згаданого договору поставки №25), оскільки недотримання сторонами порядку приймання товару не може вказувати на відсутність поставки такого.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ПП «Юридична фірма «Фортеця», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявна Довідка з ЄДРПОУ, яка вказує на те, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як суб'єкт господарювання.

Крім того, наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

Не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, суд, у відповідності до ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне у резолютивній частині постанови зазначити про визнання протиправним та скасування спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за №0002062210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УПТ-Кристал» (код ЄДРПОУ 35854146), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.Самбірська, 85, 424 грн. 00 коп. (чотириста двадцять чотири гривні 00 копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 жовтня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк