Рішення № 34036458, 11.09.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 1716/3538/2012

Номер провадження 2/570/256/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н о )

11 вересня 2013 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: позивачкиОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління персоналом про виплату вихідної допомоги при звільненні, стягнення нарахованої. але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку. відшкодування заподіяної моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У звязку з тим, що вона працювала на посаді доцента кафедри економіки та менеджменту в Рівненському інституті ОСОБА_2 академії управління персоналом з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2011 року і була звільнена з роботи у звязку з скороченням штату працівників (ст.40 п.1 КЗпП України), при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість в сумі 7812 грн. 85 коп. стягнута за рішенням суду, яке передано для виконання у відділ ДВС, із всієї суми заборгованості залишилась невиплачена сума 155,59 грн., крім того їй не виплачено вихідну допомогу в розмірі 1897,10 грн., позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить стягнути вихідну допомогу у вказаній сумі, середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку та зобовязати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

В ході розгляду справи, позивачка уточнила заявлені вимоги і просить зобовязати відповідача виплатити вихідну допомогу в розмірі 1897,10 грн., середній заробіток за час затримки з 27.12.2011 року по 11.09.2013 року в розмірі 40724,41 грн. і відшкодувати моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

В суді позивачка позов підтримала, пославшись на обставини, викладені вище. Пояснила, що із стягнутої за рішенням суду заборгованості по заробітній платі, відділом державної виконавчої служби їй не достягнуто 155,59 грн. Вихідна допомога в сумі 1897,10 грн. взагалі не виплачена. Рішенням суду від 27.12.2011 року на її користь стягувався середній заробіток за час затримки виплати розрахунку в сумі 7343,61 грн. і ця сума повністю була стягнута державною виконавчою службою. Однак вихідна допомога їй так і не виплачена, тому вона повторно звернулася з даним позовом до суду і просить його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином і в установлений строк повідомлявся про слухання справи. Причину неявки він не повідомив і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд визнав неявку представника відповідача до суду неповажною і вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності. Тобто, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення.

Судом встановлено, що позивачка працювала на посаді доцента кафедри економіки та менеджменту в Рівненському інституті ОСОБА_2 академії управління персоналом з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2011 року і була звільнена з роботи у звязку з скороченням штату працівників (ст.40 п.1 КЗпП України).

Згідно довідки № 175/10 від 17.10.2011 року (видана після звільнення) заборгованість з виплати заробітної плати станом на 17 жовтня 2011 року становить 7812 гривень 85 копійок. В добровільному порядку сума заборгованості не виплачувалася, тому була стягнута Рівненським районним судом відповідно до судового наказу № 2-н-401/11 від 21 грудня 2011 року. Вказаний судовий наказ знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції і залишок боргу складає 155 гривень 59 копійок, що підтверджується листом № 15-648 від 30.07.2013 року.

Рішенням Рівненського районного суду від 27.12.2011 року на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 7343,61 грн. за період з 01.09.2011 року по 27.12.2011 року. Відповідно до цього рішення було видано виконавчий лист, який звернутий до виконання і за твердженням самої ОСОБА_1 в судовому засіданні вона повністю отримала вказану суму.

Крім того, судовим наказом Рівненського міського суду від 04.07.2011 року на користь ОСОБА_1 (під час її роботи в інституті) стягнуто 10833 грн. 65 коп. нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

Іншим судовим наказом Рівненського міського суду від 06.04.2012 року з Рівненського інституту МАУП на користь ОСОБА_1 повторно стягнуто 7812 гривень 85 копійок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (в даному випадку судовий наказ видавався за заявою заступника прокурора м.Рівне в інтересах ОСОБА_1А.).

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не доведений належними доказами, а тому до задоволення не підлягає.

Так, відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Стаття 60 ЦПК України встановлює, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження нарахованої і не виплаченої заробітної плати, яка була станом на 17.10.2011 року, в сумі 7812 грн. 85 коп. ОСОБА_1 надала ксерокопію довідки № 175/10 від 17.10.2011 року. Як встановлено судом ця сума заборгованості стягнута як Рівненським районним судом, так і Рівненським міським судом, тобто двічі.

На підтвердження середньомісячної заробітної плати в сумі 1897 грн. 10 коп. позивачка надала ксерокопію довідки № 176/10 від 17.10.2011 року, яка не завірена печаткою.

Документу, який би ствердив те, що їй не виплачено вихідну допомогу в розмірі 1897 грн. 10 коп., позивачка суду не надала. Довідка про нараховану і не виплачену заробітну плату видавалася станом на 17 жовтня 2011 року, позивачка на той час вже не працювала, тому в цю довідку мали бути включені всі невиплачені суми.

В обгрунтування своїх вимог про стягнення вихідної допомоги позивачка посилається на лист прокуратури м.Рівне від 14.03.2012 року № 387з-11, де зазначено, що прокуратура м.Рівне звернулася до Рівненського міського суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати в сумі 7812,85 грн. та заборгованість по вихідній допомозі в сумі 1897,10 грн. Однак, із цього листа є не зрозумілим чи вихідна допомога включена в суму загальної суми заборгованості, чи ні. В листі прокуратури немає будь-яких посилань на документи, на підставі яких можливо було б зробити висновок про те виплачена, чи ні позивачці вихідна допомога. Тому суд даний лист прокуратури м.Рівне не може визнати належним доказом по даній справі. Не може суд взяти до уваги і лист Територіальної державної інспекції праці у Рівненській області від 14.11.2011 року № 17-04/1752, оскільки в ньому сума заборгованості різниця з сумою, яка була вказана в довідці, виданій відповідачем і яка визнана судом і стягнута. Крім того, розрахунок в тому листі вказаний на день звільнення, а в довідці станом на 17.10.2011 року. Інших доказів не отримання вихідної допомоги, позивачка суду не надала.

За таких обставин, суд вважає, що позивачка не надала суду належних доказів того, що їй не виплачена вихідна допомога. Тобто позов є недоведеним.

Cуд не оспорює того факту, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України мало місце порушення строків розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні, але сума невиплаченої заборгованості стягнута двічі, як Рівненським районним, так і Рівненським міським судами і майже фактично стягнута відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції (залишилось 155,59 грн.). Крім того, рішенням Рівненського районного суду від 27.12.2011 року відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку і як ствердила сама позивачка ця сума їй стягнута відділом ДВС повністю.

В заяві про уточнення позовних вимог позивачка просить зобов'язати відповідача також виплатити їй 40724 грн. 41 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Але вказана сума не підтверджена жодним доказом, не наведено розрахунків цієї суми.

Виходячи з вищенаведеного суд, на даний час, не вбачає порушення права позивачки, за захистом якого спрямоване її звернення до суду, порушення її прав вже були захищені судом, присуджені на користь ОСОБА_1 суми стягнуті відділом ДВС, позов не доведений належними доказами, а тому до задоволення не підлягає.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування працівникові моральної шкоди. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно норм ЦК України для відшкодування моральної шкоди необхідно, щоб була вина у заподіянні такої шкоди. Як встановлено судом, позивачка була звільнена за скороченням штатів, інститут, в якому вона працювала, в м.Рівному не діє. Тобто скорочення стосувалося не лише позивачки, а й інших працівників, які працювали в інституті. Невиплачена їй заробітна плата, стягнута рішеннями суду і ці рішення виконані відділом ДВС. На підтвердження спричинення моральної шкоди позивачка надала лише кредитний договір, однак документів, що вона несвоєчасно погашала кредит не надано. В позові йде посилання на те, що вона не регулярно сплачувала за комунальні послуги, але квитанцій, які б це підтвердили суду не надала. Жодним доказом не підтверджено і наявність серйозних хвороб у позивачки, та необхідність їх лікування. Оцінюючи всі ці обставини, суд вважає, що і спричинення моральної шкоди не доведено відповідними доказами, ці доводи позивачки є голослівними, а тому суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди.

В зв'язку з відмовою в позові, відповідно до ст.88 ЦПК України, з позивачки належить стягнути судовий збір, який не був нею сплачений при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.11, 57, 59, 60, 88, 213-215, 224-228, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління персоналом про виплату вихідної допомоги при звільненні, стягнення нарахованої. але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку. відшкодування заподіяної моральної шкоди - відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок 31217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, Банк ГУДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260 судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Остапчук Л.В.