Справа № 127/7903/13-ц
Провадження № 2/127/3064/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Сичук М. М.,
при секретарі Гороховій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
встановив :
Позивачі в квітні 2013 року звернулась до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 для полагодження цепочку із золота 20 грам та браслет 144,03 грам, а останній зобов'язався до 18 липня 2012 року віддати цепочку із дорогоцінного металу (золота) 585° проби вагою 20 грам та до 30 липня 2012 року браслет із дорогоцінного металу (золота) 585° проби вагою 144,03 грам, також відповідачу було надано 07.09.2011 року лом золота 585° проби вагою 500 грам, який останній зобов'язався повернути до 30.12.2012 р.
Отже, 07.09.2011 року та 12.07.2012 року позивач передала ОСОБА_2 брухт із золота для вироблення коштовностей із золота 585°, загальною вагою 664,03 грамів, що підтверджується розписками ОСОБА_2 від 07.09.2011 року та 12.07.2012 року.
Як зазначено у вказаних розписках відповідач зобов'язався до 30.07.2012 року віддати готовими виробами із золота 585° вагою 164,03 гр. та до 30.12.2012 року 500 гр. 585°.
У вказаний термін відповідач зобов'язання не виконав. Тому позивач змушена звернутися із вищезазначеним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача матеріальну шкоду, моральну шкоду в сумі 1000 грн. та судові витрати.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову з тих підстав, що даний позов є безпідставним, наполягав на тому, що ніякого золота від позивача не отримував, розписок не підписував. При цьому пояснив, що він дійсно є підприємцем, який займається обробкою дорогоцінних металів, однак здійснює цю діяльність на підставі відповідних облікових документів.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 для полагодження цепочку із золота 20 грам та браслет 144,03 грам, а останній зобов'язався до 18 липня 2012 року віддати цепочку із дорогоцінного металу (золота) 585° проби вагою 20 грам та до 30 липня 2012 року браслет із дорогоцінного металу (золота) 585° проби вагою 144,03 грам, також відповідачу було надано 07.09.2011 року лом золота 585° проби вагою 500 грам, останній зобов'язався повернути до 30.12.2012 року. Так, 07.09.2011 року та 12.07.2012 року позивач передала ОСОБА_2 брухт із золота для вироблення коштовностей із золота 585°, загальною вагою 664,03 грамів. Вище викладене підтверджується розписками ОСОБА_2 від 07.09.2011 року та 12.07.2012 року.
Як зазначено у вказаних розписках відповідач зобов'язався до 30.07.2012 року віддати готовими виробами із золота 585° вагою 164,03 гр. та до 30.12.2012 року 500 гр. 585°
Однак відповідач зобов'язання не виконав. Відповідач пояснював, що в зв'язку з його великою завантаженістю вироби ще не готові. За місцем його проживання двері ніхто не відчиняє.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов»язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавство. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 257 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ч. 2. ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідні договірні зобов»язання між сторонами виникли, а посилання відповідача на те, що розписок він не підписував, не знайшло свого підтвердження.
Так, ухвалою суду від 31 травня 2013 року по справі було призначено судово-графологічну експертизу, однак у зв»язку із тим, що відповідач своєчасно не оплатив її вартість, експертиза проведена не була. При цьому судом було розяснено права сторін, попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і суд сприяв здійсненню їхніх прав.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його в строк, встановлений Договором.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Оцінивши наявні докази, суд визнає що позивачем доведений перелік майна, яке належало їй на праві власності з відповідними індивідуальними ознаками (матеріал виробництва, вага та інше), вартість майна, яким позивач передав відповідачу.
Ст. 623 ЦК України вказує, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Так, відповідно до наявного в матеріалах справи листа ТОВ «Кредитна компанія «АКСЕОС» від 19.09.2013 року золото проби 585, купівля станом на теперішній день становить 256 гривень; у продажу 262 гривень. Тобто, 664,03 грамів золота 585 проби Х 256 гривень = 169 9991,68 гривень.
Крім того, позивач наполягала на відшкодуванні моральної шкоди, яку оцінила у 1000 грн. Моральна шкода виражається в тому, що відповідач своїми діями спричинив душевні страждання, пов'язані із тим, що довелось чекати повернення прикрас, позивач наполягає, що зазнала душевних страждань, пов'язаних із страхом що відповідач їх не віддасть, відривалась від повсякденних занять, витрачала свій робочий час на повернення майна, зверталась до відповідача, правохоронних органів, фахівців в аналізі права, оцінювачів, до суду.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; Суд може захистити цивільне право або інтерес, іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, завдана особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факти заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На сьогодні застосування принципу презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл тягаря доказування, встановлене ст. 60 ЦПК, яке передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. І з цієї точки зору потерпілий повинен довести факт спричинення йому моральної шкоди, щоб суд вирішив питання про відшкодування на його користь.
На думку суду, в судовому засіданні позивач не довела достатнього обгрунтування правомірності вимог в частині стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Крім того, вона не передбачена умовами договорів.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення матеріальної шкоди, в зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми задоволеного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 179, 190, 192, 193, 257, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 623, 626, 629, 1166, 1212, 1213 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеіральної і моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 169991 (сто шістдесят девять гривень девятсот девяносто одну) гривню 68 копійок.
У відшкодуванні моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1699 (одна тисяча шістсот девяносто девять) гривень 91 копійка.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області.
Суддя:
Судове рішення № 34031948, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 04.10.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 127/7903/13-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: