Ухвала суду № 34030311, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6014/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Сюйва І.В.

пр-к відповідача Салтан В.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмедженою відповідальністю «СВАМ ТРЕЙД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмедженою відповідальністю «СВАМ ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0000702210, № 0000712210 від 26 грудня 2012 року -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВАМ ТРЕЙД» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь від 26 грудня 2012 року №0000702210 та № 0000712210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чистий Світ-К», нова назва - ТОВ «СВАМ ТРЕЙД» щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Грейн Експо».

За результатами перевірки складено Акт № 1026/22-10/30369774 від 05.12.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1., 138.1.1., 149.1., п. 185.1., 188.1., 198.1., 198.3., 198.6., 200.1., 200.2. ПК України.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 72/23-1/376680805 від 27.03.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із низкою підприємств-постачальників - ПП «Тісона», ТОВ «Кваркон», ПП «Агро-Прод-Транс», ПП «Ірел», ТОВ «Рофф», ПП «Лотіан», та актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок по зазначеним підприємствам-постачальникам, відповідно до яких зафіксовано відсутність товариств-постачальників за юридичною адресою та, як наслідок, зроблено висновок про їх фіктивність.

Враховуючи, що у контрагента позивача контрагентами-постачальниками є підприємства, які мають ознаки фіктивності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування у позивача.

За таких підстав, податковий орган дійшов до висновку про фіктивність правочинів між позивачем та контрагентом, вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року:

- № 0000702210, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 338 000 грн. за основним платежем та на 169 000 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000712210, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 388 700 грн. за основним платежем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача та як наслідок, відсутність підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.09.2011 року між позивачем (покупцем) та ТОВ «Грейн Експо» (продавець) укладено договір № 26093, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначається додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до Додатку № 1 до зазначеного договору купівлі-продажу предметом поставки є соя, українського походження, врожаю 2011 року, насипом в кількості - 600 тон. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт на квоту ТОВ «Агроінвест СК».

Однак, позивачем не надано доказів щодо транспортування контрагентом або на його замовлення товару до території порту (ТТН, подорожніх листів). Не надано і документів щодо подальшого обліку товару на зберіганні за позивачем на території порту.

Позивачем не підтверджено того, що товар за спірними операціями був поставлений позивачу саме його контрагентом ТОВ «Грейн Експо».

Крім того, листом від 05.06.2012 р. за № 30-01/1/340 порт повідомив про відсутність господарських відносин у 2011 році з ТОВ «Свам Трейд» (ТОВ «Чистий світ-К») та з ТОВ «Грейн Експо».

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмедженою відповідальністю «СВАМ ТРЕЙД» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.