Ухвала суду № 34029826, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3045/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.212 року №0002211704/8645, №0002211704/8644, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом зарахування коштів на розрахункових рахунок підприємця в установі банку за липень 2011 року - червень 2012 року, за результатами якої, був складений Акт від 19.10.2012 р. № 5146/17/4/2666902314.

На вказаного Акту, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002201704/8644, яким згідно п. 54.3 ст. 54 і п. 58.1 ст. 58 ПК України та відповідно до п. 57.3 ст. 57 цього Кодексу за порушення вимог ст. 198 ПК України, зменшила ФОП ОСОБА_2 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2012 року у розмірі 71 766, 00 грн. та визначила штрафні (фінансові) санкції на суму 17 942, 00 грн.; № 0002211704/8645, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог ст. 198 ПК України, визначило ФОП ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 414,10 грн., в т.ч. 5 931, 28 грн. - основний платіж, 1 482, 82 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПС у м. Києві від 29.01.2013р. № 130/д/12-1-03 та ДПС України від 25.02.2013р. № 1080/д/10-2315, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ФОП ОСОБА_2, спірні податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012р. залишені без змін, а скарги підприємця - без задоволення.

Вважаючи дій податкового органу протиправними, та таким, що порушують його права, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати неправомірні податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, на підставі чого суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та зменшення розміру суми бюджетного відшкодування (в т.ч. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій) спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що 22.06.2011 року ФОП ОСОБА_2 (Покупець) на підставі договору купівлі-продажу за № 3662/003946 придбав у ТОВ «АМАКО Україна» (Продавця) товар визначений у відповідній Специфікації до цього Договору - шасі з кабіною IVECO Daily 65C15H в кількості 1 одиниці, загальною вартістю 328 002, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 667, 00 грн.). Разом з тим, 19.04.2012 року за аналогічним порядком позивач (в статусі фізичної особи-підприємця) придбав на підставі договору купівлі-продажу за № 5007/003946 у ТОВ «АМАКО Україна» (Продавця) товар визначений у відповідній Специфікації до Договору - шасі з кабіною IVECO Daily 65C15H в кількості 1 одиниці, загальною вартістю 337 902, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 317, 00 грн.).

Факт передачі-прийняття товару від Продавця Покупцю підтверджується актом прийому-передачі від 14.07.2011р. б/н, актом прийому-передачі від 30.07.2012р. б/н, та видатковою накладною від 14.07.2011р. № К-010049/003946, видатковою накладною від 30.07.2012р. № К-013618/003946. Вартість товару була оплачена позивачем у повному обсязі у відповідності до виставленого рахунку від 22.06.2011р. № К-014832/003946, що підтверджується картками рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивача за відповідні періоди та виписками з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в Позняківському відділенні ПАТ «КБ «Хрещатик», вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Обидва придбані автомобілі були взяті на бухгалтерський облік позивача (згідно оборотно-сальдових відомостей по рахункам 10 «Основні засоби», 131 «Знос основних засобів»), та зареєстровані в МРЕВ ДАІ за державними реєстраційними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Згідно наданих позивачем первинних і розрахункових документів, документів бухгалтерського обліку, судом встановлено, що протягом 2011 - 2012 року позивачем з метою здійснення господарської діяльності здійснювалося придбання паливно-мастильних матеріалів, автозапчастин, послуг і робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів

Зокрема, укладення і виконання відповідних угод, а також оприбуткування, використання та списання в подальшому придбаних товарів, у господарській діяльності позивача засвідчується наступними наявними в матеріалах справи документами: договорами на придбання/поставку запчастини, відпуск паливно-мастильних матеріалів, виконання ремонтних робіт та інших робіт, надання послуг з технічного обслуговування автотехніки; податковими накладними, виписаними контрагентами позивача в результаті поставок дизельного пального, скрапленого газу, олії моторної і запчастин для авто, виконання робіт (надання послуг); видатковими накладними та актами виконаних (здачі-прийняття) робіт по вказаним господарським операціям; оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахункам бухгалтерського обліку 207 «Запасні частини»; актами списання товарів (ПММ); виписками з розрахункового рахунку позивача в банку; картками рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивача за відповідні періоди; подорожніми листами, міжнародними товарно-транспортними накладними, заявками на перевезення вантажів та іншими первинними документами, оформленими ФОП ОСОБА_2 в ході надання послуг з перевезення вантажів на користь контрагентів-замовників.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, судова колегія приходить до однозначного висновку, що позивачем повністю доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.