Ухвала суду № 34029822, 09.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа №805/12221/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю позивача ОСОБА_2

представників відповідачів Кравця А.С., Янковського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по адміністративній справі №805/12221/13-а за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області, Прокуратури м.Донецька, Прокуратури Київського району м.Донецька, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання дій та бездіяльності противними, зобов'язання провести перевірку за її заявою-скаргою від 04.06.2013р.,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року позивач ОСОБА_5 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Прокуратури Донецької області, Прокуратури м.Донецька, Прокуратури Київського району м.Донецька, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання дій та бездіяльності противними, зобов'язання провести перевірку за її заявою-скаргою від 04.06.2013р.

В обґрунтування позову вказала, що вона зверталась до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Донецької області, Прокуратури м.Донецька, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області із заявою-скаргою як потерпіла по кримінальному провадженню №12013050830000571 про скоєння злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (умисне невиконання службовою особою ухвали суду), слідчим відділу Київського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області.

20.03.2013р. слідчий відділу Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області прийняв постанову про закриття кримінального провадження №12013050830000571 за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

19.04.2013р. ухвалою Київського районного суду м. Донецька задоволено скаргу позивача на рішення та бездіяльність слідчого відділу Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області постанова про закриття кримінального провадження №12013050830000571 за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України визнана незаконною та скасовано. Орган досудового розслідування зобов'язаний провести слідчі дії, але станом на 04.06.2013р., в порушення норм КПК України, ухвала Київського районного суду м. Донецька слідчим протягом понад 40 днів не виконується, про що свідчить факт не вчинення жодної слідчої дії та не виконання обов'язку, передбаченого кримінально-процесуальним законодавством.

Позивач послався на те, що в діях слідчого відділу Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області вбачаються ознаки злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України - умисне невиконання службовою особою ухвали суду.

Позивач також вважає, що слідчий не дотримується розумних строків досудового слідства, виносить незаконні процесуальні рішення, не виконує ухвалу суду, здійснює протиправну бездіяльність та створює перепони всебічному, об'єктивному та повному досудовому розслідуванню внаслідок чого завдається шкода правам та її інтересам, як потерпілої по кримінальному провадженні.

З цього приводу позивач 04.06.2013р. направив до прокуратури Донецької області, прокуратури м. Донецька, ГУ МВС України в Донецькій області та Донецьке міське управління ГУ МВС України в Донецькій області заяву про неправомірну бездіяльність слідчого, але належної відповіді на своє звернення від відповідачів позивач не отримав, що було підставою звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 на підставі ст.109 ч.1 п.1 КАС України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_5 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, відкрити провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В скарзі зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та дійшов хибного висновку про те, що її позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Між нею та відповідачами існують правовідносини, які відносяться до публічно-правової сфери, оскільки позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідача при розгляді її заяви-скарги не в порядку кримінального судочинства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 свою апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити її у повному обсязі.

Представники відповідачів - ГУ МВС України в Донецькій області та ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечували.

Представник інших відповідачів - органів прокуратури, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем оскаржуються бездіяльність відповідача щодо не розгляду поданого ОСОБА_2 звернення з перевіркою викладених заявником доводів про бездіяльність слідчого в кримінальному провадженні, витребування матеріалів кримінальної справи, надання мотивованою відповіді на звернення ОСОБА_2

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і слідства. Однак таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально - процесуальним кодексом України.

Пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 303 Кримінально процесуального кодексу України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора як бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 306 Кримінально процесуального кодексу України передбачено, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування тобто скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Частиною 1 статті 308 Кримінально процесуального кодексу України передбачено, оскарження недотримання розумних строків тобто підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Таким чином, позивач має право звернутись до місцевого суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачами не є управлінськими, а повноваження цих органів та його посадових осіб щодо порядку розгляду скарг регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.

Захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити дотримання відповідачем приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України. Але адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.

За таких обставин вимоги заявника у даних правовідносинах повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у відкритті провадження за адміністративним позовом до Прокуратури Донецької області, Прокуратури м.Донецька, Прокуратури Київського району м.Донецька, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, оскільки такий позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по адміністративній справі №805/12221/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по адміністративній справі №805/12221/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 10 жовтня 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва