Ухвала суду № 34027684, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/32709/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим до Фермерського господарства "Вайоц Дзор" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА

Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у Бахчисарайському районі) звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Вайоц Дзор" (далі - ФГ "Вайоц Дзор") в якому просить стягнути заборгованість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року у задоволенні позову ДПІ у Бахчисарайському районі відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Бахчисарайському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Бахчисарайському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Бахчисарайському районі 21.02.2011 року, 09.03.2011 року та 04.04.2011 року проведено камеральні перевірки своєчасності подання податкової звітності, якими встановлено порушень» 203.1.ст 203 та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року, про що свідчать акти перевірки №13/1502/35878316 від 21.02.2011 року, №26/15-02/35878316 від 09.03.2011 року та №43/15-02/35878316 від 04.04.2011 року.

На підставі акту перевірки №26/15-02/35878316 від 09.03.2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181502 від 16.03.2011 року визначення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість в розмірі 1020,00 грн.

На підставі акту перевірки №43/15-02/35878316 від 04.04.2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000451502 від 15.04.2011 року визначення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість в розмірі 1,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу, але повернені з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлене рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано поса-довій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результатам розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомленні рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги черг відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причина невручення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення розміщені на дошці оголошень 23.03.2011 року та 21.04.2011 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.03.2011 року проведено камеральну перевірку відповідача з питання донарахування умовного продажу, якою встановлено порушення п. 184 ст. 184 ПК України та п.п.8.1 п.8 Розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПА України від 22.12.2010 року №978, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 64550,00 грн. За результатами перевірки складено акт №39/15-02/35878316. На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000411502 від 04.04.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80687,50 грн., з яких 64550,00 грн. основного платежу та 16137,50 грн. штрафних санкцій, яке, у зв'язку з неможливістю вручення розміщене на дошці оголошень 11.04.2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість заборгованість відповідача станом на 10.05.2011 року складає 81878,50 грн., яку позивач і просить стягнути.

Статтею 176 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Таким чином, грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державна податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платник; податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податкові органи мають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст.59, 95 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податковим органом не доведено виконання вимог ст.ст.59, 95 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ у Бахчисарайському районі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров