Ухвала суду № 34027661, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-59333/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Голубєвої Г. К. Ланченко Л. В.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»

на постанову господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р.

у справі № 11/313/07-АП

за позовом торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2007 р. торгівельно-промислова транснаціональна корпорація «Кераміст» (далі - позивач, ТПТНК «Кераміст») звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі - відповідач, ДПІ) про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень №0000421322/0 від 19.08.2006р., №0000421322/1 від 26.10.2006р., №0000421322/2 від 28.12.2006р., №0000421322/3 від 14.03.2007р., №0000431322/0 від 19.08.2006р., №0000431322/1 від 26.10.2006р., №0000431322/2 від 28.12.2006р., №0000431322/3 від 14.03.2007р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р., у задоволенні адміністративного позову ТПТНК «Кераміст» до ДПІ про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права та з врахуванням уточнення №788/юр від 20.01.2010 р., просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р., справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідач у запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 25.09.2013 р. суд відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ, проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТПТНК «Кераміст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2006 р., за результатами перевірки складено акт № 25/08-08/13620827 від 10.08.2006 р. та встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1, 4.3 , 4.5 ст. 4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: №0000421322/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 261 947 грн., у тому числі основний платіж 64 305 грн., штрафні (фінансові) санкції 197 642 грн.; №0000431322/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 32 016 грн., але у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки позивача відшкодовано йому в розмірі 31 451 грн., ТПТНК «Кераміст» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 31 451 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 726 грн.

Прийняті відповідачем рішення були оскаржені позивачем у порядку адміністративного оскарження та за результатом розгляду скарг ТПТНК «Кераміст» оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача -без задоволення, та, разом з тим, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2006р. №0000421322/1 та №0000431322/1, від 28.12.2006р. №0000421322/2 та №0000431322/2, від 14.03.2007р. №0000421322/3 та №0000431322/3, суми податкового зобов'язання за якими залишилися незмінними.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що відповідачем законно та обґрунтовано було зменшено суму бюджетного відшкодування, визначено суми податкових зобов'язань та застосовано штрафні санкції за встановлені під час проведення перевірки порушення ТПТНК «Кераміст» вимог податкового законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Як встановлено судами і підтверджено матеріалами справи, позивачем були укладені договори з придбання товару з суб'єктами господарювання ПП «Юніс», ТОВ «Бинар», ЦЗФ «Янівська», ПП «Имидж-Торг», на виконання умов цих договорів позивачем була здійснена передоплата, але контрагенти у повному обсязі свої зобов'язання з поставки товару не виконали, внаслідок чого ТПТНК «Кераміст» загальну суму витрат здійсненої попередньої оплати у розмірі 121 748,57 грн. включив до складу валових витрат та, відповідно, сплачений податок на додану вартість у розмірі 24 349,80 грн. - до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строк позовної давності позивача за виданими авансами сплинув, у зв'язку з чим витрати, понесені підприємством внаслідок здійснення передоплати, не є валовими витратами у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, оскільки факт поставки товару відсутній, передоплата після закінчення строку позовної давності не є компенсацією вартості товарів, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а тому такий платник податку не має права на податковий кредит по сплаченому податку на додану вартість у розмірі 24 349,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визнано правомірним висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту у перевіряємому періоді на суму 24 349,80 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу про завищення ТПТНК «Кераміст» податкового кредиту на суму 6 333,77 грн. за грудень 2003р. та 8 150,12 грн. - за грудень 2004р. зроблено на підставі того, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту зазначені суми податку на додану вартість з суми перерахованого на користь ТОВ «Вандор» та КП «Унипром» авансу, який згідно рішення суду не є компенсацією вартості придбаних товарів.

Судами встановлено, що на виконання умов укладених між позивачем (Покупець) та ТОВ «Вандор» (Продавець), КП «Унипром» (Продавець) договорів ТПТНК «Кераміст» було здійснено передоплату, але у зв'язку з недопоставкою товару позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання цих договорів та стягнення сплачених сум, і згідно з рішеннями суду договори між позивачем та ТОВ «Вандор», КП «Унипром» розірвано та стягнуто з останніх на користь ТПТНК «Кераміст» 38 002,64 грн. та 48 900,70 грн. відповідно.

Враховуючи, що внаслідок прийняття судом вищезазначених рішень попередня оплата у розмірі 38 002,64 грн. та 48 900,70 грн. не є такими, що пов'язані з розрахунками по укладеним договорам та не є компенсацією вартості придбаних товарів, тобто ці суми відповідно до приписів податкового законодавства не відносяться до валових витрат підприємства, а також те, що згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, висновки ДПІ щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту у відповідному звітному періоді сплаченого податку на додану вартість у розмірі 6 333,77 грн. та 8 150,12 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження підприємством податкових зобов'язань за березень 2005 р. на суму 30 120 грн. у зв'язку з проведенням коригування податкових зобов'язань по дебіторській заборгованості, яку не визнано безнадійною у законодавчо визначеному порядку.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем згідно даних уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого у березні 2005р. за звітний період січень 2003р., задекларовано зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 30 120 грн.

Судами встановлено, що позивач звернувся до суду із заявою про банкрутство ВАТ «Жашківський цукровий завод» на суму боргових вимог 180 720 грн., і постановою суду ВАТ «Жашківський цукровий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Судами вірно зазначено, що з врахуванням того, що сума заборгованості у розмірі 180 720 грн. не є безнадійною заборгованістю у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки судом не було винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, а тому неможливо встановити факт того, що у подальшому заборгованість не буде погашена, у зв'язку з чим у платника податків відсутні правові підстави для коригування суми податкового зобов'язання по дебіторській заборгованості, яка не визнана безнадійною у порядку, визначеному законодавством України. Отже судами попередніх інстанцій здійснено вірний висновок про правомірність висновку ДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань за березень 2005 р. на суму 30 120 грн.

Крім того судами встановлено, що позивачем у січні 2006 р. було придбано легковий автомобіль на загальну суму 148 443,85 грн., при цьому суму податку на додану вартість у розмірі 24 740,64 грн. згідно виписаної податкової накладної включено підприємством до складу податкового кредиту за лютий 2006 р. та враховано в декларації з податку на додану вартість за цей період.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) сплачена сума податку на додану вартість, яка в даному випадку складає 24 740,64 грн., не включається до складу податкового кредиту, а сплачена сума податку при придбанні легкового автомобіля відноситься до валових витрат підприємства, але оскільки до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким врегульовані питання щодо віднесення суми витрат платника податку до валових витрат виробництва та обігу, не були внесені відповідні зміни, то відсутні правові підстави для включення суми податку на додану вартість у розмірі 24 740,64 грн., яка сплачена при придбанні легкового автомобіля, ані до складу податкового кредиту, ані до валових витрат, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності висновку суду першої інстанції про завищення позивачем дозволеного податкового кредиту за лютий 2006 р. на зазначену суму.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки відповідачем висновок про заниження бази оподаткування: за лютий 2003р. - на 157 448,16 грн., за жовтень 2003р. - на 4984,49 грн., за листопад 2003р. -на 59 200 грн., за грудень 2003р. - на 407 127,08 грн., за січень 2004р. - на 157 253,38 грн., та про завищення бази оподаткування -за березень 2004р. на суму 78 6013,11 грн. було зроблено на підставі того, що внаслідок укладеного між ТПТНК «Кераміст» (Орендар) та ТПА «Торгівельний будинок «Кераміст» (Орендодавець) договору оренди нежитлового приміщення позивачем протягом перевіряємого періоду були понесені витрати, пов'язані з реконструкцією та перебудовою орендованого приміщення, на загальну суму 1 118 878,52 грн., яка у зв'язку з розірванням цього договору була вписана в податкову накладну, що видана ТПТНК «Кераміст» на адресу Орендодавця на відшкодування вказаних витрат, та включена позивачем до податкових зобов'язань у березні 2004р.

Також судами встановлено, що витрати позивача в сумі 1 118 878,52 грн., понесені у зв'язку з реконструкцією та перебудовою приміщення, орендованого у ТПА «Торгівельний будинок «Кераміст», підтверджені належним чином оформленими первинними документами, і здійснено вірний висновок, що ці витрати не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з виконання робіт в даному випадку, є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається оформлення документа (податкової накладної), що засвідчує факт виконання робіт платником податку, а підприємством всупереч цих вимог податкова накладна на відшкодування понесених витрат була виписана лише 31.03.2004р., тобто після розірвання укладеного договору, а не на протязі того періоду, коли оформлялися акти виконаних робіт.

Отже судами попередніх інстанцій вірно щодо обґрунтованості висновку відповідача про заниження та завищення позивачем податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах.

Щодо висновку ДПІ про заниження позивачем бази оподаткування на 761 757,58 грн. та завищення бази оподаткування за січень 2005р. - на 756 163,58 грн., що відбулося внаслідок того, що підприємством сума витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням нежитлового приміщення, орендованого у ТОВ «Кераміст ЛТД» за укладеним договором оренди, який було достроково припинено, включена до податкових зобов'язань у січні 2005р. та зазначена у податковій накладній на загальну суму 907 396,30 грн., що була виписана на адресу Орендодавця лише 04.01.2005р., тобто після дострокового припинення укладеного договору, а не в міру понесення витрат, то колегія суддів, з урахуванням вищезазначених висновків, вважає, що судами обґрунтовано визнано правомірним висновок відповідача про заниження ТПТНК «Кераміст»п одаткових зобов'язань на суму 152 351,52 грн. та про завищення податкових зобов'язань за січень 2005р. - на 151 232,72 грн.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено відповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень №0000421322/0 від 19.08.2006р., №0000421322/1 від 26.10.2006р., №0000421322/2 від 28.12.2006р., №0000421322/3 від 14.03.2007р., №0000431322/0 від 19.08.2006р., №0000431322/1 від 26.10.2006р., №0000431322/2 від 28.12.2006р., №0000431322/3 від 14.03.2007р., у задоволенні вимог щодо їх скасування було обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі № 11/313/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) Г. К. Голубєва Помічник судді (підпис) Л. В. Ланченко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська