Ухвала суду № 34027592, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-33016/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 по справі №2-а-80/09/2070 за позовом Харківського представництва (філія) Закритого акціонерного товариства «Оболонь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Харківського представництва (філія) Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (далі - Харківського представництва (філія) ЗАТ «Оболонь», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000890854/0 від 10.06.2008, №0000890854/1 від 14.08.2008 та №0000890854/2, від 24.12.2008 №0000890854/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000890854/0 від 10.06.2008, №0000890854/1 від 14.08.2008, №0000890854/2 від 03.10.2008, №0000890854/3 від 24.12.2008 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 38236,50грн. В іншій частині - в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивовано відсутністю підстав для віднесення вартості тари на збільшення валових витрат обігу та виробництва, оскільки валовий дохід платника податків від реалізації продукції формується виключно за рахунок вартості напоїв, а тому факт отримання Харківським представництвом (філією) ЗАТ «Оболонь» доходу від господарських операцій з обігу тари не знайшов свого підтвердження. Задовольняючи позовні вимоги в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 38236,50грн. суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосовані штрафні санкції не відповідають вимогам п.п. 17.3.1 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181-III).

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач 18.10.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.129 Конституції України, п.п. 17.3.1 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-III, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1157/23-106/25614298 від 28.05.2008, складеного за результатами виїзної планової перевірки Харківського представництва (філія) ЗАТ «Оболонь», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та за результатом адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2008 №0000890854/0, №0000890854/1 від 14.08.2008 та №0000890854/2, від 24.12.2008 №0000890854/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 65128,50грн., з яких 20056,00грн. - за основним платежем та 45072,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 10946,00грн., за 2007 рік на суму 9110,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що Харківське представництво (філія) ЗАТ «Оболонь» при придбанні від своїх постачальників продукції (напоїв) до складу валових витрат обігу та виробництва відносило вартість і напоїв, і тари, проте при подальшій реалізації цієї продукції формувало валовий дохід лише за рахунок вартості напоїв.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі договори Харківського представництва на придбання продукції, укладені з контрагентами, передбачають обов'язок Харківського представництва оплатити виключно вартість продукції (напоїв). Вартість тари оплаті не підлягає. Даний факт підтверджується договорами та первинними документами.

Оскільки, за результатами розгляду справи, факт отримання Харківським представництвом доходу від господарських операцій з обігу тари не знайшов свого підтвердження, судами попередніх інстанцій було правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині скасування суми основного платежу в розмірі 20056,00грн.

Згідно п.п. «б» п.п. 4.2.2 Закону України №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства застосовуються у розмірах, визначених ст.17 Закону України №2181-III

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 Закон України №2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З аналізу норм Закону України №2181-III вбачається, що вихідним критерієм обчислення штрафної санкції є сума несплаченого податку (податкове зобов'язання), що є базою для нарахування штрафних санкцій.

Сума визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями розміру заниженого податкового зобов'язання склала - 20056,00грн.

Проте, за 2006 рік мало місце заниження податку на суму 10946,00грн, при цьому дане заниження існувало більше п'яти податкових періодів, з огляду на що, в даному випадку штраф повинен складати 50% суми недоплати, тобто 5014,00грн. У 2007 році сума недоплати склала 9110,00грн. та існувало два звітних періоди з податку на прибуток, з огляду на що, штраф повинен складати 20% від основного зобов'язання, що складає 1822,00грн.

Таким чином, сума штрафних санкцій повинна складати 6836,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 38236,50грн. (45072,50-6836,00), оскільки зазначені позовні вимоги не відповідають вищезазначеним вимогам Закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв