Ухвала суду № 34027444, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-42787/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Гагарінський» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 по справі №2а-13056/09/13/0170 за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Закритого акціонерного товариства «Гагарінський» про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м.Сімферополі АР Крим, позивач) до Закритого акціонерного товариства «Гагарінський» (далі - ЗАТ «Гагарінський», відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб у сумі 360803,56грн., у тому числі недоїмки у сумі 358476,59грн. та пені - 2326,97грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Гагарінський» заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб (в дохід Державного бюджету на р/р 33210812700003 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405, код платежу-13050204) у розмірі 360116,98грн., у тому числі недоїмку у сумі 358476,59грн. та пеню - 1640,39грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

При цьому, суди виходили з наявності у податкового органу повноважень щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, яку відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пені, нарахованої відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 22.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, залишити позовні вимоги без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 2 статті 6 Конституції України, статей 2, 13, 19, 25, 28 Закону України «Про плату за землю» (далі-Закон України №2535-XII), статті 1, частини 3 статті 81, статті 82 Господарського кодексу України, статті 792 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, що подана до ДПІ в м.Сімферополі АР Крим 11.02.2009, ЗАТ «Гагарінський» зазначено податкове зобов'язання у розмірі 1122932,03грн. у тому числі з розрахунку 93577,67грн. щомісячно.

Статтею 14 Закону України №2535-XII встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону розмежовує строки подання податкових декларацій в залежності від базового податкового (звітного) періоду, яким згідно абзацу шостого цього підпункту визначено перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку встановлюються Законом України №2535-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України № 2535-ХІІ податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, фактично базовим податковим (звітним) періодом для сплати земельного податку визначено календарний місяць, відповідно встановлені цими законами строки сплати земельного податку фактично співпадають по тривалості із строком, встановленим підпунктом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ для сплати самостійно узгодженої платником податків суми податкового зобов'язання з податків, зборів (обов'язкових платежів), для яких встановлений базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем орендна плата за землю сплачена: за червень 2009 року у розмірі 13600,00грн., заборгованість складає 173569,42 грн.; за липень 2009 року орендна плата сплачена у сумі 7600,00грн., заборгованість складає 191234,92грн.; за серпень та вересень орендна плата не сплачувалась у загалі.

Заборгованість складає станом на 01.10.2009 - 378390,26грн.

06.05.2009 на адресу відповідача була спрямована податкова вимога №1/1440 на суму 15024,14грн., що отримана уповноваженою особою відповідача про що свідчить власноручний підпис на коринці першої податкової вимоги форми «Ю1».

03.08.2009 на адресу відповідача була спрямована друга податкова вимога №2/2342 на суму 191234,92грн. основного платежу та 1640,39грн. пені, що отримана відповідачем у тому ж порядку, що й податкова вимога від 06.05.2009.

05.10.2009 позивачем складений акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, що отриманий посадовою особою відповідача 21.10.2009.

Відповідачем належних доказів сплати податкового зобов'язання та доказів скарження податкових вимог у судовому порядку не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо стягнення з позивача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 358476,59грн.

Частиною першою статті 25 Закону №2535-ХІІ передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку справляється пеня у розмірах, визначених законом, а відповідно до частини першої статті 26 цього Закону за порушення його норм платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Таким законом є Закон України №2181-III, у преамбулі якого зазначено зокрема, що він є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При вирішенні справи у спірних відносинах загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною.

Спеціальними нормами права у галузі податкового законодавства, зокрема і в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати земельного податку, є норми Закону України №2181-III, а загальними - Закону України №2535-XII, які встановлюють лише строки сплати цього податку.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Підпунктом 16.1.1 пункт 16.1 статті 16 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Не внесена сума податкового зобов'язання вважається недоїмкою і стягується з урахуванням пені.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у податкових вимогах від 06.05.2009 та від 03.08.2009 відомості про стягнення податкового боргу з пені у сумі 2326,97грн. відсутні.

З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленою податковою вимогою від 03.08.2009 у розмірі 1640,39грн. правильним.

При цьому, слід зазначити, що судами правильно було відхилено посилання відповідача на відсутність у податкового органу повноважень щодо звернення з даним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу» органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право застосувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних, цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Гагарінський» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв