Ухвала суду № 34027431, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К-28106/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010 у справі №2а-2149/10/7/0170 за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (далі-ЗАТ «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель», позивач) до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-Феодосійська ОДПІ, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 01.02.2010 про нарахування податкового зобов'язання з акцизного збору сумі 15115336,20грн. у тому числі 8397409,00грн. основного платежу та 6717927,20грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», ст.ст. 3, 4, 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 №18-92, п.3 ч.3 ст. 2, ч.4 ст. 11, ч.2 ст. 195, ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 138, ст. 159 Кодексу адміністративний суд України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки №66/23-1/31382382 від 21.01.2010, складеного за результатом документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства у сфері виробництва та обігу спирту алкогольних напоїв та правильності визначення нарахування акцизного збору при реалізації виноматеріалів, вина, коньяку та коньячних спиртів ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» у жовтні-листопаді 2009 року, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 01.02.2010 про нарахування податкового зобов'язання з акцизного збору в сумі 15115336,20грн. у тому числі 8397409,00грн. основного платежу та 6717927,20грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», ст.ст.3, 4, 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 №18-92, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань з акцизного збору від оборотів з реалізації продукції за жовтень 2009 року на суму 8397409,00грн. При цьому, відповідач виходив з того, що позивачем на реалізовану ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» в жовтні 2009 року алкогольну продукцію, а саме, коньяки, вина, акцизний збір не нараховувався і був відбитий у розрахунку акцизного збору як обороти, які не підлягають оподаткуванню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положенням п.п. «в» п. 2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», відповідно до якого не підлягає оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, виходив з того, що товар, реалізований позивачем не є підакцизним товаром та не є об'єктом нарахування та сплати акцизного збору.

Проте, з такими висновками судів, суд касаційної інстанції не погоджується та вважає його передчасним з огляду на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 №18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Об'єкти оподаткування акцизним збором визначено ст. 3 цього Декрету. Ними є: обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених товарів, виготовлених з давальницької сировини; обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників; вартість товарів, які імпортуються на митну територію України.

Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» врегульовано особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками і ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів. За цим Законом платниками акцизного збору на алкогольні напої вітчизняного виробництва є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах (ст. 2). Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв на третій робочий день, крім випадків, передбачених ч. 20 ст. 7 цього Закону (абзац 2 ч. 4 ст. 7 Закону).

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996 №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли, зокрема до Закону України від 07.05.1996

№178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої».

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Статтею 1 Закону України «Про Митний тариф України» затверджений Митний тариф України.

Відповідно до преамбули цього Закону в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно розділу ІV Митного тарифу України - Готові харчові продукти: алкогольні напої та безалкогольні напої та оцет; тютюн та його замінники, визначені позиції алкогольних напоїв: 2204 - вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім тих, включено до товарної позиції 2009; 2205- вермут та інше вино виноградне, з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів; 2206 - інші зброджу вальні напої (наприклад, сидр, Перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені; 2208 - спирт етиловий не денатурований з концентрацією спирту менш як 80 об.%; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт; 2208201200 - коньяк (Cognac), 2208206200 - коньяк (Cognac).

Разом з тим, віднесення продукції до іншої товарної групи ніж зазначено у розділі ІV Митного тарифу України не означає, що ця продукція не є підакцизним товаром за умови, якщо вона підпадає під законодавче визначення алкогольних напоїв.

Отже для правильного вирішення даного спору підлягає з'ясуванню в судовому процесі, чи підпадає реалізована позивачем продукція під законодавче визначення алкогольних напоїв.

Судом встановлено, що реалізація позивачем продукції здійснювалась позивачем ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» відповідно до договорів №081009/12 від 06.10.2006, №211009/3 від 21.10.2009 та договору №281009/2 від 28.10.2009, №4 від 09.10.2009.

До матеріалів справи також залучено укладені між позивачем та ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» договори відповідального зберігання №082 від 06.10.2009, №088 від 21.10.2009, №083 від 09.10.2009, №085 від 28.10.2009, а також договір від 12.10.2009 на доробку виноматеріалів, коньяку, коньячних спиртів, відповідно до якого позивач здійснює послуги з доробки коньяків, вин та виноматеріалів, які залишені на відповідальне зберігання ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод».

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що товар, реалізований позивачем не є підакцизним товаром та не є об'єктом нарахування та сплати акцизного збору, ґрунтується на тому, що фактичне відвантаження продукції за договорами №081009/12 від 06.10.2006, №211009/3 від 21.10.2009 та договору №281009/2 від 28.10.2009, №4 від 09.10.2009 не відбулося, оскільки за вказаними договорами відбулася реалізація сировини для підакцизної продукції - напівфабрикатів, у зв'язку з чим вказана продукція залишилася на відповідному збереженні у позивача.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягав на тому, що частина реалізованої продукції була відвантажена ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», що підтверджується товарно-транспортними накладними, та між сторонами було здійснено розрахунки, що підтверджується банківськими виписками та актом звірки взаєморозрахунків за жовтень 2009 року. Розрахунки відбулися у грошовій формі по рахунку №26 - «готова продукція».

Суд вказані обставини залишив поза увагою не надавши їм правової оцінки.

До того, ж не приймаючи в якості доказів віднесення продукції позивача до готової (що відповідає ДСТУ) або такої, що не може бути реалізована (не відповідають вимогам ДСТУ), наданий відповідачем висновок судової криміналістичної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз по кримінальній справі №110088190001 від 17.03.2010 №367 та висновок про проведення лабораторних та органолептичних випробувань Української академії аграрних наук Національного інституту винограду і вина «Магарач» №392 від 26.03.2010, надавши перевагу висновку експерта №0-87 від 30.03.2010 Регіонального підприємства торгово-промислової палати Криму, судом не враховано, що незважаючи на те, що суд оцінює докази за своїм переконанням, таке переконання обов'язково має бути засноване на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні за умови дослідження достатніх доказів, що дають можливість зробити однозначний висновок про обставини справи. А відповідно до приписів статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення правильного встановлення обставин справи за допомогою спеціальних знань суд може призначити експертизу.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, вимоги щодо якого встановлені ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв