Рішення № 34026485, 03.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 911/3266/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем"

03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, офіс 609

до Комунального підприємства Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський"

08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лисенка, 1

про стягнення 39 213,67 грн.

за участю представників:

позивача - Мінченко В.М. (довіреність від 31.01.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (далі - позивач) до Комунального підприємства Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (далі - відповідач) про стягнення 39 213,67 грн., з яких: 35 844,00 грн. - основний борг, 686,44 грн. - 3% річних та 2 683,23 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2013 виправлено описку в ухвалах господарського суду Київської області від 20.08.2013 та від 05.09.2013 у справі № 911/3266/13 в частині назви позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати робіт, що виконані позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.09.2013.

У судове засідання 05.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.08.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 24.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20237 від 24.09.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 20.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20238 від 24.09.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 20239 від 24.09.2013).

За результатами розгляду клопотання відповідача про витребування доказів у судовому засіданні 24.09.2013, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.09.2013 оголошувалась перерва на 03.10.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20893 від 03.10.2013) позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 03.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові, відповідач не забезпечив участі представника у судовому засіданні, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (далі - підрядник) та Комунальним підприємством Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (далі - замовник) укладено договір на виробництво бурових робіт від 25.05.2012 № 250 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: гідродинамічне очищення двох каналізаційних насосних станцій (КНС-1 та КНС-2) у с. Щасливе та с. Проліски, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити вказані роботи.

Згідно з пунктом 2.1. Договору загальна сума Договору складає 36 000,00 грн.

Кінцева сума Договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в акті (ах) виконаних робіт форми № КБ-2в та довідці № КБ-3 (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору виконання робіт підрядником та прийняття їх результатів замовником оформляється актами виконаних робіт за формою № КБ-2в та № КБ-3.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, оплата здійснюється протягом 210 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 12.1. Договору).

05.09.2013 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що додаткові угоди до Договору між сторонами не укладалися. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

До матеріалів справи залучено копію акту (типової форми КБ-2в, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554), що складений на підставі Договору за травень 2012 року на суму 35 844,00 грн., який підписаний представниками та скріплений відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами фактів здійснення господарських операцій за Договором у вказаних в акті обсягах та вказаної в ньому вартості.

Крім того, зважаючи на те, що акт підписаний без зауважень, відповідач прийняв роботи, що зазначені в акті, у повному обсязі.

Також, сторонами підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2012 року (типової форми КБ-3, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554) на суму 35 844,00 грн.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчать підписаний сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, які є належними і допустимими доказами прийняття робіт відповідачем і саме з підписанням яких Договір пов'язує оплату виконаних робіт.

Натомість, відповідач зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач виконані підрядні роботи на суму 35 844,00 грн., не оплатив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2013 про порушення провадження у справі на підставі статті 65 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача докази на підтвердження вказаних обставин - довідки з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, з інформацією про надходження (дата, розмір, призначення платежу) або ненадходження грошових коштів від відповідача, підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки.

Проте, у ході розгляду спору, відповідачем не заперечене, а навпаки, підтверджено той факт, що вказані кошти ним не сплачено, з огляду на що суд, з урахуванням пояснень позивача щодо неможливості надання зазначених банківських довідок, що підтверджено ним листом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», який долучений до матеріалів справи, встановив, що підстава для надання суду вказаних доказів на день винесення рішення відпала.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначений вище акт за формою КБ-3 - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем та прийняття робіт уповноваженою особою відповідача, довідка за формою КБ-2в - у якості письмових доказів визначення сторонами вартості виконаних будівельних робіт та витрат.

Відповідачем позов заперечений, зокрема тим, що, докази, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог: Договір, акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та рахунок-фактура № СФ-0000053 не містять обов'язкових реквізитів та не являються належними первинними документами, які підтверджували б факт здійснення господарських операцій. Вказане судом оцінюється критично та спростовується наступним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

По-перше, суд звертає увагу на те, що оскаржений відповідачем рахунок-фактура № СФ-0000053 до матеріалів справи не поданий, а тому у суду немає можливості його дослідити.

По-друге, до матеріалів справи подано оригінал Договору, в якому визначено предмет договору, ціну, строк його дії, умови оплати тощо, підписи уповноважених представників обох сторін скріплені відбитками їх печаток, тому твердження відповідача про відсутність обов'язкових реквізитів у Договорі є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини 3 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір скріплено печатками підприємств, що посвідчує дійсність підписів та реальність наміру сторін на виконання Договору, оскільки за змістом частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про невідповідність Договору вимогам чинного законодавства безпідставні.

Відповідачем стверджувалось, що підписання вказаного Договору з його сторони не свідчить про укладання Договору, а було здійснене під час переговорів, а сам відповідач вважає даний документ - проектом.

Розглядаючи спір по суті, суд не приймає до уваги твердження відповідача про неукладеність Договору, оскільки досягнення згоди сторонами стосовно всіх істотних умов договору у розумінні статті 180 Господарського кодексу України підтверджується як текстом Договору, так і матеріалами справи, які свідчать про те, що зобов'язання за договором фактично виконувались сторонами. Доказів наявності будь-яких обставин, з якими стаття 215 Цивільного кодексу України пов'язує визнання правочинів недійсними, щодо Договору, матеріали справи не містять.

Стосовно акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, які, як зазначає відповідач, не містять обов'язкових реквізитів та мають деякі невідповідності, як-то: невірно вказано найменування будівництва, невідповідність вказаних робіт поняттю будівельних робіт, невідповідність між прямими витратами та ін., судом досліджено вказані акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та встановлено, що останні містять дату їх складання та скріплені підписами та печатками обох сторін без зауважень, а що стосується номеру, який, як вказано відповідачем, не зазначений у акті приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, то судом враховано, що доказів складання інших актів на підставі Договору між сторонами матеріали справи не містять, а тому відсутність на ньому номеру не впливає на те, що вказані первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій з виконання робіт та наявності заборгованості відповідача.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем прийнято відповідні роботи на суму 35 844,00 грн. без будь-яких зауважень, про що свідчать підписи сторін, які скріплені печатками підприємств, про будь-які недоліки у виконаних роботах не заявлено, тому відповідач в силу вищеназваної норми не може посилатися на недоліки у подальшому.

Також суд звертає увагу на те, що ні в судовому засіданні, ні у відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечував підпис та печатку відповідача, які містяться на спірних документах, більш того, відповідач підтвердив дійсність як підпису, так і печатки.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт, що погоджений сторонами, який є належним і допустимим доказом прийняття підрядних робіт відповідачем і саме з підписанням якого Договір пов'язує оплату виконаних робіт.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, не виконане.

Інші твердження відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 35 844,00 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.4. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 2 683,23 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення у заявлених періодах, у зв'язку з чим, вказаний розрахунок є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня у розмірі 10,00 грн. і вказана позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 686,44 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та встановив, що розрахунок позивача вірний, а тому позовна вимога про стягнення 686,44 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 844,00 грн. основної заборгованості, 2 673,23 грн. пені та 686,44 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лисенка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30172060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, офіс 609, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37080909) 35 844 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості, 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 44 коп. 3% річних, 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 23 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 06 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук