Рішення № 34026480, 03.10.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2013 р.Справа № 924/1117/13Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Гладій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Саламандер Індустрі Продукте Україна" м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до приватного підприємства - фірми "АЮФ" м. Хмельницький

про стягнення 251107,09 грн., з яких 203947,41грн. основного боргу, 30453,60 грн. пені, 16706,08 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивача: Закалюжний С.В. - за довіреністю від 10.09.13р.

відповідача : не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 251107,09 грн., з яких 203947,41грн. основного боргу, 30453,60 грн. пені, 16706,08 грн. 3% річних

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саламандер Індустрі Продукте Україна» та Приватним підприємством «фірма «АЮФ» виникли договірні відносини які полягають у наступному: в період з 31 серпня 2010 року по 30 листопада 2010 року ТОВ «СІП Україна», здійснила продаж товару ПП «фірма «АЮФ» на загальну суму 204 888, 67 грн. Отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які надавались уповноваженій особі на отримання матеріальних цінностей від імені ПП «фірма «АЮФ»: видаткова накладна №РН-0000131 від 30 серпня 2010 року на суму 175 485,74 грн., (довіреність № 39 від 31 серпня 2010 року) видаткова накладна №РН-0000138 від 03 вересня 2010 року на суму 8 876,59 грн.; (довіреність № 60 від 03 листопада 2010 року) видаткова накладна №РН-0000176 від 03 листопада 2010 року на суму 3 724,00грн.; видаткова накладна №РН-0000181 від 30 листопада 2010 року на суму 4 808,00 грн.; видаткова накладна №РН-0000182 від 30 листопада 2010 року на суму 4 509,53 грн.; видаткова накладна №РН-0000184 від 30 листопада 2010 року на суму 2 569,39 грн.; видаткова накладна №РН-0000187 від 30 листопада 2010 року на суму 3 246,41 грн.; видаткова накладна №РН-0000188 від 30 листопада 2010 року на суму 1 668,01 грн.; (довіреність № 66/1 від 30 листопада 2010 року).

Сторони домовились, що оплата за товар буде здійснюватись шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Однак, станом на теперішній день покупець зобов'язання по сплаті за поставлений товар виконав частково у розмірі, що складає 941,26грн. та підтверджується банківською випискою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач 03.10.2013 року подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим відрядженням директора приватного підприємства - фірми "АЮФ".

Стаття 22 ГПК України, зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 05.09.2013 р. та неподання ним письмового відзиву на позов суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Судом при розгляді матеріалів справи встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саламандер Індустрі Продукте Україна» та Приватним підприємством «фірма «АЮФ» виникли договірні відносини, так в період з 31.08.2010 року по 30.11.2010 року ТОВ «СІП Україна», здійснила продаж товару ПП «фірма «АЮФ» на загальну суму 204888,63 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000131 від 30 серпня 2010 року на суму 175 485,74 грн.; №РН-0000138 від 03 вересня 2010 року на суму 8 876,59 грн.; №РН-0000176 від 03 листопада 2010 року на суму 3 724,96 грн.; №РН-0000181 від 30 листопада 2010 року на суму 4 808,00 грн.; №РН-0000182 від 30 листопада 2010 року на суму 4 509,53 грн.; №РН-0000184 від 30 листопада 2010 року на суму 2 569,39 грн.; №РН-0000187 від 30 листопада 2010 року на суму 3 246,41 грн.; №РН-0000188 від 30 листопада 2010 року на суму 1 668,01 грн.; та довіреностями (довіреність № 60 від 03 листопада 2010 року, довіреність № 66/1 від 30 листопада 2010 року та довіреність № 39 від 31 серпня 2010 року), які надавались уповноваженій особі на отримання матеріальних цінностей від імені ПП «фірма «АЮФ». Видаткові накладні підписані сторонами, довіреності підписані керівником підприємства, головним бухгалтером та скріплені печаткою приватного підприємства «фірма «АЮФ».

Згідно виписки по рахунку 260078012 від 11.02.2011 р. відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму 941,26 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано пеню в розмірі 30453,60 грн., а також 16706,08 грн. 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття,, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались зобов'язання які виникли на підставі купівлі-продажу товару, а це є підставою для застосування положень глави 54 Цивільного кодексу України.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму на загальну суму 204888,63 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000131 від 30 серпня 2010 року на суму 175 485,74 грн.; №РН-0000138 від 03 вересня 2010 року на суму 8 876,59 грн.; №РН-0000176 від 03 листопада 2010 року на суму 3 724,96 грн.; №РН-0000181 від 30 листопада 2010 року на суму 4 808,00 грн.; №РН-0000182 від 30 листопада 2010 року на суму 4 509,53 грн.; №РН-0000184 від 30 листопада 2010 року на суму 2 569,39 грн.; №РН-0000187 від 30 листопада 2010 року на суму 3 246,41 грн.; №РН-0000188 від 30 листопада 2010 року на суму 1 668,01 грн.; та довіреностями (довіреність № 60 від 03 листопада 2010 року, довіреність № 66/1 від 30 листопада 2010 року та довіреність № 39 від 31 серпня 2010 року).

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів на підтвердження оплати переданого позивачем товару згідно з видатковими накладними: №РН-0000131 від 30 серпня 2010 року на суму 175 485,74 грн.; №РН-0000138 від 03 вересня 2010 року на суму 8 876,59 грн.; №РН-0000176 від 03 листопада 2010 року на суму 3 724,96 грн.; №РН-0000181 від 30 листопада 2010 року на суму 4 808,00 грн.; №РН-0000182 від 30 листопада 2010 року на суму 4 509,53 грн.; №РН-0000184 від 30 листопада 2010 року на суму 2 569,39 грн.; №РН-0000187 від 30 листопада 2010 року на суму 3 246,41 грн.; №РН-0000188 від 30 листопада 2010 року на суму 1 668,01 грн. Позивачем подано копію виписки по рахунку 260078012 від 11.02.2011 р. на підтвердження часткової оплати заборгованості відповідачем в розмірі 941,26 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що сума заборгованості, яка підлягає задоволенню згідно з видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, а також враховуючи часткову сплату заборгованості в розмірі 941,26 грн. складає 203947,37 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,04 грн. основного боргу слід відмовити.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною першою ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи, що сторони не укладали письмового правочину, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання слід вчиняти у письмовій формі, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення 30453,60 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що розрахунок 3% річних здійснений позивачем належним чином, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 16706,08 грн. підлягають задоволенню.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 220653,45 грн., з яких 203947,37 грн. - основний борг та 16706,08 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Саламандер Індустрі Продукте Україна" м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області до приватного підприємства - фірми "АЮФ" м. Хмельницький про стягнення 251107,09 грн., з яких 203947,41 грн. основного боргу, 30453,60 грн. пені, 16706,08 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства - фірми "АЮФ" (м. Хмельницький, вул. Курчатова,1 "З", код 21343655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Саламандер Індустрі Продукте Україна" м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, вул. Окружна, 4, код 36675705) 203947,37 грн. (двісті три тисячі девятсот сорок сім гривень 37 коп.) основного боргу, 16706,08 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шість гривень 08 коп.) 3% річних, 4413,07 грн. (чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 07 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 0,04 грн. основного боргу та 30453,60 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, 50045, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 4)

3 - відповідачу. (м. Хмельницький, вул. Курчатова,1"З")(реком..)