Ухвала суду № 34024539, 17.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження в адміністративній справі

17 вересня 2013 рокуСправа № 803/1856/13-a

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання - Кравчик В.В.,

з участю представника позивача Кафтана А.М.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Універмаг «Луцьк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універмаг «Луцьк» звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними дій щодо формування висновків в акті камеральної перевірки №78/15-1/01557325 від 16.07.2013 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року в даній справі відкрито провадження, а ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні просив закрити провадження у даній справі, з посиланням, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо закриття провадження у справі. Суду підтвердив, що його підприємством не оскаржуються дії податкового органу з приводу призначення та проведення перевірки, а лише дії по формуванні висновків в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю з врахуванням наступного.

Дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено зміст прав, свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, оскаржує дії працівників податкового органу щодо формування висновків в Акті про результати камеральної перевірки складеному 16.07.2013 року працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області за № 78/15-1/01557325.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з п. 3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Податковим Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення ( п. 7 Розділу IV Порядку).

Виходячи з наведеного, акт камеральної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, оскільки не містить обов'язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, коли вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу.

Визнання протиправними окремих висновків акта перевірки може мати вплив виключно на загальні висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов'язань тощо. Такі рішення і є тими рішеннями, що породжують для суб'єкта господарювання відповідні обов'язки зі сплати податків.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті є захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, закріпленими у акті, складеному за її результатами та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання протиправними висновків акта перевірки та визнання дій протиправними при проведенні перевірки не будуть мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішень контролюючого органу, винесених на підставі акта перевірки та якими визначено суми податкових зобов'язань тощо.

Крім того висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі подати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків, при цьому питання щодо здійснення донарахування зобов'язань платникові податків за результатами перевірки вирішує контролюючий орган, а не посадові особи що проводили перевірку.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, тому як власне акт так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки, а тому не може оскаржуватись в адміністративному суді.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 08.09.2009р. по справі 09/143 визначив, що акт перевірки не має обов'язкового характеру і не встановлює для суб'єкта господарювання будь-яких обов'язків, а тому він не є рішенням у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та його оскарження не може бути предметом розгляду у суді.

З огляду на викладене, дії по складанню акту перевірки, а також дії щодо виявлення порушень податкового законодавства не відповідають способу захисту в порядку адміністративного судочинства, оскільки не породжують публічно-правових наслідків, якими можуть бути відповідні рішення, прийняті на підставі проведеної перевірки.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав, які він вважає порушеними, не відповідає законодавству, позаяк факт проведення перевірки та стверджувані ним обставини не спроможні порушити права особи та складаються виключно на реалізацію компетенції суб'єкта владних повноважень, в даному випадку - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Відповідно до ст.157 ч.1 п.1 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі на підставі згаданої вище норми Закону слід закрити.

В частині 3 статті 157 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універмаг «Луцьк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання дій протиправними, закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич